Відкрити головне меню

Триліссер Меєр Абрамович, (псевдоніми Михайло Олександрович Москвін, Мурський; 1 квітня 1883, Астрахань — 2 лютого 1940) — соратник Дзержинського, один з організаторів радянської розвідки.

Триліссер Меєр Абрамович
Народився 1 квітня 1883(1883-04-01)
Астрахань, Російська імперія
Помер 2 лютого 1940(1940-02-02) (56 років)
Москва, СРСР
Поховання Розстрільний полігон «Комунарка»
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність Агент
Заклад ВЧК, Об'єднане державне політичне управління і Об'єднане державне політичне управління
Членство Всеросійський центральний виконавчий комітет
Партія КПРС
Нагороди Орден Червоного Прапора

Ранні рокиРедагувати

Народився в Астрахані в єврейській родині шевця, закінчив Астраханське міське училище, в 1900 році виїхав до Одеси вступати до університету, там в 1901 році вступив в РСДРП. Висланий під нагляд поліції в Астрахань. Під час першої російської революції 1905 року організовує бойові та військові організації більшовиків в Казані, потім у Петербурзі та Фінляндії, обраний членом Петербурзького комітету РСДРП(б).

Учасник Свеаборзького повстання 1906. У листопаді 1906 виступав на Таммерфорській конференції військових і бойових організацій РСДРП. У 1907 році був заарештований. У справі Фінляндської військової організації РСДРП(б) у вересні 1909 Петербурзьким військово-окружним судом засуджений до п'яти років каторги, яку відбував в Шліссельбурзькій фортеці. У листопаді 1914 відправлений на заслання в село Малишівка Балаганського повіту Іркутської губернії.

Кар'єра в ЧКРедагувати

Після лютневої революції 1917 року переїжджає до Іркутська, де працює редактором соціал-демократичної газети, а в жовтні 1917 року стає членом Центрального виконкому рад Сибіру, ​​керуючим справами Сибірського РНК, членом сибірської ЧК і членом Військово-Революційного комітету Сибіру і Забайкалля. У цій якості він організував боротьбу з контрреволюцією в Сибіру.

З лютого 1918 головував у контррозвідувальному апараті Революційної слідчої комісії при Іркутському губернському Військово-революційному комітеті, який проіснував кілька тижнів до урядового рішення про організацію місцевих ЧК.

До 1921 Триліссер знаходився на нелегальній роботі в Благовєщенську і організував на Далекому Сході систему розвідки і конспіративного зв'язку більшовиків, створив велику агентурну мережу і постачав Москву інформацією про дії та плани японців і білих. Після відходу японців Триліссер став секретарем Амурського обкому РКП(б), головою Амурського обласного ревкому і редактором газети «Амурська правда». Після утворення в 1921 році Далекосхідної республіки його призначили комісаром ДСР в Амурській області і членом Госполітохрани ДСР.

Начальник ІНО ГПУРедагувати

У лютому 1921 Триліссер брав участь у роботі Х з'їзду РКП (б) в Москві, і Фелікс Дзержинський запропонував йому працювати в центральному апараті ВЧК, щоб налагодити систему зовнішньої розвідки. Триліссер погодився, став співробітником закордонної частини Іноземного відділу (ІНО), з грудня 1921 — помічником начальника ІНО ВЧК, одночасно був завідувачем Далекосхідного відділу Виконкому Комінтерну, вів роботу з експорту революції в Монголію, Китай і суміжні країни. У березні 1922 року Триліссер призначений начальником Іноземного відділу ДПУ (ІНО ДПУ) замість С. Могилевського, посланого на Кавказ.

Підбір кадрівРедагувати

На цій посаді М. А. Триліссер організував всю систему зовнішньої (закордонної) розвідки ВЧК-ГПУ, налагодив роботу резидентур і підібрав кадри радянської розвідки, в число яких увійшли: А. А. Слуцький, С. М. Шпігельглас, Я. Г. Мінскер, А. Нейман, С. Вележ, А. Мюллер, Я. Г. Блюмкін, І. С. Рейсс, С. Гінзбург, Г. Агабеков, М. Аксельрод, І. Герт, Л. Ю. Маневич, А. Розенгольц, Л. Фельдбін (відомий як Олександр Орлов), З. Нестерович, Е. Гольденштейн, М. Гольдберг та інші.

Дзержинський та Менжинський (курирував розвідку) високо цінували роботу Тріліссера, і в 1926 році його призначили заступником начальника ОГПУ, а в лютому 1928 року — уповноваженим ОГПУ при РНК СРСР, при цьому Триліссер продовжував працювати в зовнішній розвідці, постійно покращуючи і розширюючи її діяльність. Чисельність апарату ІНО досягла 122 співробітників, 62 з яких перебували в зарубіжних резидентурах. Очолював зовнішню розвідку до жовтня 1929 року.

Кінець кар'єри, арешт і стратаРедагувати

У 1927–1934 роках — член Центральної контрольної комісії ВКП(б), з 1930 року — член Президії ЦКК ВКП(б) і член ВЦВК. Діяльність Триліссера в розвідці була припинена боротьбою з троцькізмом: після серії провалів і зрад в закордонних резидентурах, у грудні 1930 Сталін викликав Триліссера до себе і доручив йому «посилити роботу органів нашої робітничо-селянської партії». Триліссер заперечувати не став, і перейшов на посаду заступника наркома Робітничо-селянської Інспекції, який займав з 1930 року по 1934 рік. На XVII з'їзді ВКП(б) в 1934 році обраний членом Комісії радянського контролю при РНК СРСР, уповноваженим по Далекосхідному краю. У 1935–1938 роках — член президії та кандидат у члени секретаріату Виконкому Комінтерну, де він працював під ім'ям Михайло Олександрович Москвін. У ІККІ курирував роботу спецорганів, входив до комісії секретаріату ІККІ з переведення в ВКП(б) членів зарубіжних компартій.

23 листопада 1938, в ході «великої чистки», М. А. Триліссер був знятий з усіх посад, виключений з партії і заарештований. Утримувався в Сухановській в'язниці. Розстріляний 2 лютого 1940 на Комунарці.

ПосиланняРедагувати