Третяк Петро Анатолійович
Петро́ Анато́лійович Третя́к (3 серпня 1972 — 6 серпня 2014) — підполковник (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Третяк Петро Анатолійович | ||
|---|---|---|
 Підполковник | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 3 серпня 1972 Томаківка | |
| Смерть | 6 серпня 2014 (42 роки) Дякове | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1989-2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Ракетні війська та артилерія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
ред.Народився 1972 року в смт Томаківка (Дніпропетровська область; закінчив середню школу. З дитинства мріяв про професію офіцера. У збройних силах з 1989 року. Проживав у м. Запоріжжя. Заступник командира 3-ї гаубичної артилерійської батареї 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). В зону бойових дій артилеристи 55-ї бригади були направлені у складі 79-ї Миколаївської ОАЕМБр. Майже 2 місяці перебували в оточенні, обстрілювані під Дяковим.
6 серпня підрозділ дістав наказ відходити. Під час виходу з оточення під Дяковим в Луганській області, бойова машина відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля Красного Луча потрапила у засідку терористів, які закидали машину гранатами, майор Третяк перебував на броні. Автівка з'їхала в кювет, витягти не змогли, Третяк вирішив рухатися на БМП 24-ї омбр, яке потрапило під обстріл з «Градів». Тоді ж полягли старший сержант Євген Сиротін та солдат Микола Сало.
Про загибель його рідні дізналися з проросійських сайтів, офіційно вважався зниклим безвісти. Пізніше його смерть була підтверджена співслужбовцями, які прорвались з оточення. Була інформація, що майора Третяка поховали в районі Перевальська. Після вивезення тіла з окупованої території та проведення експертизи ДНК, 8 грудня відбулося прощання в Запоріжжі. Того ж дня похований у Томаківці.
Залишились дружина та троє дітей, 18, 11 і 3 років дві доньки та син-студент.
Нагороди та вшанування
ред.- 15 травня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час війни на сході України, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
- 14 березня 2016 року — за особисту мужність та героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі відзначений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» II ступеня (посмертно).[1]
- його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 6, місце 26.
- у Запоріжжі на будинку, де він мешкав, відкрили меморіальну дошку.
- вшановується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.[2]
Примітки
ред.- ↑ Розпорядження голови обласної ради від 14.03.2016 № 37-н «Про нагородження відзнаками Запорізької обласної ради посмертно». Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 12 вересня 2023.
- ↑ Вшановуючи загиблих українських Героїв, Дзвін Пам'яті на території Міноборони пролунав тридцять разів…
Джерела
ред.- Третяк Петро Анатолійович [Архівовано 4 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- В Запорожье простились с «сердцем» 55-й артбригады. Фото [Архівовано 12 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Указ Президента України від 15 травня року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Третяк Петро Анатолійович // ЗОУНБ: Про Запорізький край
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |