Сало Микола Ігорович

український військовик

Мико́ла І́горович Са́ло (1992—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Сало Микола Ігорович
 Солдат
Загальна інформація
Народження17 грудня 1992(1992-12-17)
Лавриків
Смерть6 серпня 2014(2014-08-06) (21 рік)
Дякове, Антрацитівський район
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

З життєпису

ред.

Народився 1992 року в селі Лавриків (Жовківський район, Львівська область). Завершив лавриківську школу; 2010-го — Рава-Руський професійний ліцей (муляр, монтажник сталевих та залізобетонних конструкцій).[1] Працював у Львівському спеціалізованому будівельно-вантажному управлінні № 1. Проходив строкову службу — в Донецьку, потім в Рубіжному. Після служби в армії знову працював у Львівському Б/У № 1.

2014 року за контрактом першою хвилею поїхав на передову. Стрілець, 24-а окрема механізована бригада.

6 серпня 2014-го зник безвісти під час виходу з оточення під Дяковим в Луганській області. Бойова машина відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля міста Красний Луч потрапила у засідку проросійських сил, які закидали машину гранатами. Разом з Миколою загинув майор Петро Третяк та старший сержант Євгеній Сиротін.

Була інформація, що перебував у полоні в «ДНР», а зник безвісти при артилерійському обстілі 16 серпня під Лутугиним.

9 грудня 2014 р. рішенням Жовківського районного суду оголошений загиблим 6 серпня 2014 р. під Дяковим Луганської області.

Без Миколи лишились батьки, брат та сестра.

Не похований.

Нагороди та вшанування

ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час війни на сході України

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (9.4.2015, посмертно).
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 6, місце 27.
  • Вшановується 16 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]

Примітки

ред.
  1. РАВА-РУСЬКИЙ ПРФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ » Зустріч з юністю – 2016 (укр.). Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 12 серпня 2019.
  2. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях! В Міноборони вшанували загиблих захисників

Джерела

ред.