Відкрити головне меню

Трахтенберг Роман Львович (нар. 28 вересня 1968, Ленінград — пом. 20 листопада 2009, Москва) — російський шоумен, теле- і радіоведучий, актор, письменник.

Трахтенберг Роман Львович
Trakhtenberg.jpg
Ім'я при народженні рос. Роман Львович Горбунов
Народився 28 вересня 1968(1968-09-28)
Ленінград, Російська РФСР, СРСР
Помер 20 листопада 2009(2009-11-20) (41 рік)
Москва, Росія
  • гострий інфаркт міокарда
  • Поховання Cemetery of the Victims of January 9[d]
    Національність єврей
    Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
    Flag of Russia.svg Росія
    Діяльність актор, ведучий, письменник, режисер, радіомовлення, шоу-бізнес, проза, гумор, телеведучий, радіоведучий, театральний режисер, шоумен, прозаїк, культуролог, гуморист
    Alma mater Theater of Youth Creativity[d]
    Дружина Віра
    Діти два сини
    IMDb nm3022351
    Нагороди та премії

    Трахтенберг Роман Львович у Вікісховищі?

    Зміст

    БіографіяРедагувати

    Роман Трахтенберг народився і виріс у єврейській родині. Мати — стоматолог Тетяна Львівна, батько — Лев Глібович Горбанов[1]. Сам Роман називав батьком сексолога й психотерапевта Льва Мойсейовича Щеглова[2] (після смерті Романа, Щеглов відмовився від рідства). За словами Романа, батьки розлучилися, коли йому було близько року, і до 18 років він носив прізвище вітчима — Трахтенберг, що згодом також використав як артистичний псевдонім. Насправді ніякого розлучення і вітчима не було[3], за паспортом він завжди був Горбуновим[4][5].

    За словами Трахтенберга, у другому класі школи він поступив в хореографічне училище ім. Ваганової, де провчився два роки. У дійсності цього не було[3]. За його словами, надалі він виступав у складі дитячого хору Ленінградського радіо і телебачення й одночасно займався в театрі юнацької творчості при Ленінградському палаці піонерів ім. Жданова. Після закінчення середньої школи вступив до ленінградського університету на факультет філології і мистецтв. У 1987 році був відрахований із другого курсу й призваний на службу в армію[2]. Служив у військах зв'язку.

    Після проходження служби в армії вступив у Ленінградский інститут культури ім. Крупської на факультет режисури театралізованих форм дозвілля. У 1999 році захистив дисертацію на тему «Відродження колективних форм дозвілля шляхом використання російського фольклору» (кандидат культурології).

    З 1990 року намагався займатися бізнесом, певний час працював у своєму інституті, викладав клубну режисуру. З 1993 року став артистом кабаре «Арт-Клініка» і директором «Формального театру» під керівництвом Андрія Могучого[6] (сам Роман якось заявив, що його творче життя почалося зі співу під гітару в Казанському соборі).

    З 1997 року Роман Львович — арт-директор, режисер і конферансьє петербурзького кабаре «Халі^-галі». В 2000—2004 роках — провідної авторської програми на «Європі плюс», в 2003—2006 роках — ведучий авторських програм «Гроші не пахнуть», «Наступний» на «Муз-тв», з 2005 року — провідної авторської програми на «Русском радио». З 2003 по 2008 роки Трахтенберг володів «Трахтенберг-кафе», де влаштовував власні шоу. У 2000 році знявся в російському порнофільмі «Лука Мудіщев» у ролі оповідача. Після цього неодноразово запрошувався для роботи в кіно.

    З 2008 року вів на радіо «Маяк» програму «Шоу Трахти-Барахти» із співведучою Оленою Батіновою.

    Помер 20 листопада 2009 року в Москві на 42-м року життя внаслідок серцевого нападу, після закінчення ефіру на радіо «Маяк»[7].

    У Романа Трахтенберга залишилися молода дружина (студентка медичного інституту) і двоє синів[8]. Молодшому, від першого шлюбу, Львові Давиду, на момент смерті батька виповнилося тринадцять років[1]; старший, двадцятилітній позашлюбний син Сергій, став спілкуватися із Трахтенбергом тільки незадовго до його смерті[9].

    Роман Трахтенберг похований 24 листопада 2009 року за юдейським ритуалом[1] на єврейській ділянці цвинтаря Пам'яті жертв Дев'ятого Січня[10] у Санкт-Петербурзі.

    ФільмографіяРедагувати

    Як актор знявся у фільмах:

    • 2000 — «Лука Мудіщев»
    • 2003 — «Російський спецназ»
    • 2003 — «Лінії долі»
    • 2004 — «Гра без правил»
    • 2005 — «Сутичка без правил»
    • 2006 — «Щасливі разом» (серіал)
    • 2006 — «Троє зверху» (серіалів)
    • 2007 — «Будинок шкереберть»
    • 2007 — «Гастролер»
    • 2008 — «Шлях самця» (серіал)
    • 2008 — «Даішники» (серіал)
    • 2010 — «Generation П»

    Інші проектиРедагувати

    Озвучив мультфільми «Правдива історія Червоної Шапки» (роль Кролика[11]), «Переможець» і кілька комп'ютерних ігор.

    Записав кілька музичних альбомів, серед них — «Кошерні пісні про головне». У 2009 році разом з іншими діджеями «Маяка» взяв участь у російському дубляжі фільму «Рок-хвиля» — озвучив персонажа Графа.

    БібліографіяРедагувати

    • 20012005 — Тонна анекдотів (35 книг). — Спб.: АСТ.
    • 2005 — Шлях самця. — Спб.: АСТ, 2005. 256 с. — 10000 экз. — ISBN 5-17-033597-0
    • 2005 — Самовчитель оптимізму. Серія: Анекдоти від Романа Трахтенберга. — Спб.: АСТ, Астрель, 2005. — 368 с. — 10000 экз. — ISBN 5-17-028911-1
    • 2006 — Ви хочете стати зіркою? — Спб.: АСТ, Астрель, 2006. — 224 с. — 10000 экз. — ISBN 978-5-17-039614-6
    • 2007 — Гастролер. — Спб.: «АСТ», 2007. — 240 с. — 10000 экз. — ISBN 978-5-17-043022-2
    • 2008 — Ліфчик для героя. Шлях самця-2. — Спб.: Астрель-спб, 2008. — 352 с. — 12000 экз. — ISBN 978-5-17-056673-0

    ПриміткиРедагувати

    ПосиланняРедагувати