Тоні Белью

британський боксер-професіонал

Тоні Белью (англ. Tony Bellew, нар. 30 листопада 1982, Ліверпуль, Англія) — британський боксер-професіонал. Виступав у напівважкій, першій важкій і важкій вазі в боксі. Чемпіон Британської Співдружності за версією CBC (2010—2011) в напівважкій вазі, чемпіон Європи за версією EBU (2015), чемпіон світу за версією WBC (2016 — 2017) в першій важкій вазі .

Тоні Белью
зображення
Загальна інформація
Повне ім'яЕнтоні Белью
ПрізвиськоБомбардувальник
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Народився30 листопада 1982(1982-11-30) (41 рік)
Ліверпуль, Анґлія, Велика Британія
ПроживанняЛіверпуль, Англія Англія
Вагова категоріяНапівважка вага (до 90,4 кг)
СтійкаПравша
Зріст189 см
Професіональна кар'єра
Перший бій16 листопада 1996
Останній бій10 листопада 2018
Боїв34
Перемог30
Перемог нокаутом20
Поразок3
Нічиїх1

Життєпис

ред.

У дитинстві займався футболом і є прихильником цього виду спорту, уболіває за ліверпульський «Евертон». Згодом перейшов у кікбоксинг, де виграв 100 з 104 проведених поєдинків. Боксом почав займатися у 20 років. Провівши до 2007 року 47 поєдинків, перейшов у професіонали. Перший чемпіонський бій провів у 2011 році проти співвітчизника Натана Клеверлі, але поступився за рішенням суддів. Через 2 роки отримав другий шанс, вийшовши проти чемпіона світу в напівважкій вазі канадця Адоніса Стівенсона. Белью, якому довелося втрачати вагу перед боєм, знову програв, на цей раз технічним нокаутом. Після цього вирішив піднятися в першу важку вагу, де зі зростом у 191 см почував себе набагато комфортніше. Наступного року Белью зумів взяти реванш у Натана Клеверлі, вигравши розділеним рішенням суддів. Чемпіоном світу став у 2016 році на рідному «Гудісон-Парку», перемігши Ілунгу Макабу з Демократичної Республіки Конго і здобувши вакантний пояс за версією WBC в першій важкій вазі.

2017 року перейшов у важку вагову категорію і у березні 2017 та травні 2018 двічі достроково переміг колишнього чемпіона світу в першій важкій ваговій категорії за версіями WBA, WBC, The Ring та WBO і у важкій ваговій категорії за версією WBA, британця Девіда Хея. Після цього вирішив завершити кар'єру, але прийняв виклик українця Олександра Усика, який кинув його Белью після перемоги над Муратом Гассієвим в об'єднувальному поєдинку в першій важкій вазі в липні 2018 року. Бій з Усиком в рамках першої важкої ваги відбувся 10 листопада 2018 року на батьківщині британця в Манчестері. В історії професійного боксу Тоні Белью став лише другим боксером після американця Джермейна Тейлора, який претендував на титул всіх чотирьох основних боксерських організацій в одному поєдинку.[1] Після семи раундів за суддівськими записами Белью перемагав українця за очками, але у восьмому Олександр Усик відправив британця в нокаут. Після завершення поєдинку Тоні Белью оголосив про завершення професійної боксерської кар'єри[2].

Таблиця боїв

ред.
30 Перемог (20 нокаутом, 10 за рішення суддів), 3 Поразки (2 нокаутом, 1 за рішення суддів), 1 Нічия'
Номер п/п Результат Рекорд Суперник Спосіб Раунд, час Дата Місце проведення Примітки
34 Поразка 30–3–1   Олександр Усик TKO 8 (12), 2:00 10 листопада 2018   Манчестер Арена, Манчестер, Англія Бій за титули WBA, WBC, IBF, WBO і The Ring в першій важкій вазі
33 Перемога 30–2–1   Девід Хей TKO 5 (12), 2:14 5 травня 2018   О2 Арена, Лондон, Англія
32 Перемога 29–2–1   Девід Хей TKO 11 (12), 2:16 4 березня 2017   О2 Арена, Лондон, Англія
31 Перемога 28–2–1   Бі Джей Флорес KO 3 (12), 2:11 15 жовтня 2016   Ехо Арена, Ліверпуль, Англія 1-й захист титулу чемпіона світу за версією WBC в першій важкій вазі
30 Перемога 27–2–1   Ілунга Макабу KO 3 (12), 1:20 29 травня 2016   Гудісон-Парк, Ліверпуль, Англія Завоював вакантний титул чемпіона світу за версією WBC в першій важкій вазі
29 Перемога 26–2–1   Матеуш Мастернак UD 12 12 грудня 2015   О2 Арена, Лондон, Англія Завоював вакантний титул чемпіона Європи за версією EBU у першій важкій вазі. Рахунок: 115-112, 115-112, 115-113
28 Перемога 25–2–1   Артурс Кулікаускіс TKO 5 (8), 2:07 5 вересня 2015   First Direct Arena, Лідс, Англія
27 Перемога 24–2–1   Івіца Бакурін TKO 10 (10), 1:12 26 Jun 2015   Ехо Арена, Ліверпуль, Англія
26 Перемога 23–2–1   Натан Клеверлі SD 12 22 листопада 2014   Ехо Арена, Ліверпуль, Англія
25 Перемога 22–2–1   Жуліо Сезар дус Сантус TKO 5 (12), 1:17 12 липня 2014   Ехо Арена, Ліверпуль, Англія Захистив титул чемпіона за версією WBO International в першій важкій вазі
24 Перемога 21–2–1   Валерій Брудов KO 12 (12), 2:24 15 березня 2014   Ехо Арена, Ліверпуль, Англія Завоював вакантний титул чемпіона за версією WBO International в першій важкій вазі
23 Поразка 20–2–1   Адоніс Стівенсон TKO 6 (12), 1:50 30 листопада 2013   Колізей Пепсі, Квебек-Сіті, Канада Бій за титули чемпіона світу за версіями WBC і The Ring в напівважкій вазі
22 Перемога 20–1–1   Айзек Чілемба UD 12 25 травня 2013   О2 Арена, Лондон, Англія Захистив титул чемпіона за версіями WBC Silver в напівважкій вазі. Рахунок: 116-112, 117-112, 116-112
21 Нічия 19–1–1   Айзек Чілемба SD 12 30 березня 2013   Ехо Арена, Ліверпуль, Англія Захистив титул чемпіона за версіями WBC Silver в напівважкій вазі. Рахунок: 112-116, 114-114, 116-115
20 Перемога 19–1   Роберто Болонті UD 12 17 листопада 2012   Кепітал ФМ Арена, Ноттінгем, Англія Завоював вакантний титул чемпіона за версіями WBC Silver в напівважкій вазі. Рахунок: 120-106, 119-107, 120-106
19 Перемога 18–1   Едісон Міранда TKO 9 (12), 1:54 8 вересня 2012   Олександра-палас, Лондон, Англія Завоював вакантний титул чемпіона за версіями WBC International Silver в напівважкій вазі]] light-heavyweight title
18 Перемога 17–1   Денні Макінтош KO 5 (12), 0:38 27 квітня 2012   Ехо Арена, Ліверпуль, Англія Завоював титул чемпіона Великої Британії за версіями BBBofC в напівважкій вазі
17 Поразка 16–1   Натан Клеверлі MD 12 15 жовтня 2011   Ехо Арена, Ліверпуль, Англія Бій за титул чемпіона світу за версією WBO в напівважкій вазі. Рахунок: 112-117, 114-114, 113-116
16 Перемога 16–0   Овілл Маккензі UD 12 16 липня 2011   Ехо Арена, Ліверпуль, Англія
15 Перемога 15–0   Овілл Маккензі TKO 8 (12), 2:46 11 грудня 2010   Ехо Арена, Ліверпуль, Англія
14 Перемога 14–0   Боб Аджисейф UD 12 24 вересня 2010   Гросвенор-хаус, Лондон, Англія
13 Перемога 13–0   Атолі Мур TKO 1 (12), 2:27 12 березня 2010   Ехо Арена, Ліверпуль, Англія
12 Перемога 12–0   Мартіал Белла Олеме PTS 6 5 грудня 2009   Метро-радіо Арена, Ньюкасл, Англія
11 Перемога 11–0   Йиндржих Велекий TKO 1 (8), 1:28 30 жовтня 2009   Ехо Арена, Ліверпуль, Англія
10 Перемога 10–0   Нік Окот TKO 3 (8) 18 вересня 2009   Marriott Hotel Гросвенор-сквер, Лондон, Англія
9 Перемога 9–0   Меттью Елліс TKO 4 (6), 0:37 15 травня 2009   Одіссей Арена, Белфаст, Північна Ірландія
8 Перемога 8–0   Філ Гудвін KO 2 (4), 1:49 12 грудня 2008   Kingsway Leisure Centre, Віднес, Англія
7 Перемога 7–0   Євгенійс Андреєвс PTS 4 10 жовтня 2008   Everton Park Sports Centre, Ліверпуль, Англія
6 Перемога 6–0   Гастінгс Расані TKO 1 (4), 1:52 6 вересня 2008   Манчестер Арена, Манчестер, Англія
5 Перемога 5–0   Айтей Паверс PTS 4 10 липня 2008   Goresbrook Leisure Centre, Лондон, Англія
4 Перемога 4–0   Пол Бонсон PTS 4 5 квітня 2008   Болтон Арена, Болтон, Англія
3 Перемога 3–0   Вейн Брукс KO 3 (4), 3:00 8 грудня 2007   Болтон Арена, Болтон, Англія
2 Перемога 2–0   Адам Вілкокс TKO 3 (4), 1:56 3 листопада 2007   Мілленіум, Кардіфф, Уельс
1 Перемога 1–0   Джемі Емблер TKO 2 (4), 1:00 6 жовтня 2007   Ноттінгем Арена, Ноттінгем, Англія

Примітки

ред.
  1. За четыре пояса. Усик поставил на карту все, что имеет. sport-express.ru (рос.). 28 серпня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 12 червня 2020.
  2. Белью завершив кар’єру після поразки від Усика. ТСН. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 11.11.2018.

Посилання

ред.