Тома Баревич (17 жовтня 1836, Базар[1] — 4 липня 1894, Самбір) — український греко-католицький священник, громадський діяч, педагог, посол до Австрійського парламенту ІІ скликання (1867—1869). Полонофіл.

Тома Баревич
Тома Баревич.png
Народився 17 жовтня 1836(1836-10-17)
Базар, Чортківський район, Україна
Помер 4 липня 1894(1894-07-04) (57 років)
Самбір, Самбірський повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка
Країна Flag of the Habsburg Monarchy.svg Долитавщина
Діяльність педагог, політик
Alma mater Віденський університет
Посада посол до Галицького сейму[d] і член Палати Цислейтаніїd
Конфесія Українська греко-католицька церква

ЖиттєписРедагувати

Народився 17 жовтня 1836 року в селі Базар у сім'ї місцевого дяка Василя Баревича.[2] Навчався в гімназіях у Бучачі і Львові, де в 1855 році склав іспит зрілості. У 1856—1859 роках навчався у Греко-католицькій центральній семінарії у Відні і Богословському факультеті Віденського університету.[2] Розпочав учительську працю як заступник учителя в Самбірській гімназії, а в 1861 році — у гімназії оо. домініканців у Львові. У 1863 році став дійсним учителем у Станиславівській гімназії. Висвячений на священника в 1864 році.[3] 1867 року склав додатковий іспит у Відні. У 1872—1874 роках був директором Дрогобицької гімназії імені Франца Йосифа І. Тоді в гімназії навчався Іван Франко.[4] З 1874 року до вересня 1889 року — директор Цісарсько-королівської Вищої гімназії у Самборі. Потім вийшов на пенсію, проживава у Самборі. Про о. Баревича пише в автобіографічній повісті «Своїми силами» Андрій Чайковський (навчався в Самбірській гімназії у 1869—1877 роках), називаючи його Товаревич.[5]

Обраний до Галицького крайового сейму в першій курії Станіславського округу від Станіславського виборчого округу. Також був членом Імперської ради у Відні ІІ скликання (1867—1870). Співпрацівник кількох москвофільських газет і журналів.

Мав сина Вітольда[6], доктора[7], який став гімназійним професором у Львові.[8]

ПоглядиРедагувати

Був полонофілом і «стояв на услугах поляків».[9] Автор його некролога в часописі «Kurjer Lwowski» зазначає, що Баревич хоч і був русином з роду і руським священником, відзначався дивною і хворобливою ненавистю до всього, що руське. Як учитель і педагог давав її відчути не лише молоді, але й своїм колегам по роботі.[10]

ПриміткиРедагувати

  1. Barewicz (Thomas) // Reichsraths-Almanach für die Session 1867. — Prag 1867. — S. 87. (нім.)
  2. а б Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — P. 237.(англ.)
  3. Barevyč Toma // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — С. 26. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  4. Іван Франко – [Допис про дрогобицьку гімназію]. www.i-franko.name. Процитовано 2021-04-04. 
  5. Чайковський А. Своїми силами // Спогади. Листи. Дослідження / Мін. освіти і науки України, Львівський національний університет імені Івана Франка, Наукова бібліотека; Національна академія наук України, Інститут українознавства імені Івана Крип'якевича; Наукова фундація Андрія Чайковського / Упорядкує. О. В. Седляра і Б. 3. Якимовича; Редкол.: Б. 3. Якимович (голова) та ін.. — — Львів 2007. — Т. 4. — с. 9-350.
  6. Zdzisław Żygulski. Barewicz Witold (1865—1911) // Polski Słownik Biograficzny. T. I, Kraków 1935. — S. 304.
  7. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum Realnego Gimnazjum im. Franciszka Józefa w Drohobyczu za rok szkolny 1894. — Lwów 1894. — S. 3.
  8. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazjum im. Franciszka Józefa we Lwowie za rok szkolny 1892. — Lwów 1892. — S. 41.
  9. Студинський К. Павло Леонтович (Павло зі Щуткова) // Записки Наукового Товариства імени Шевченка. Т. CXXXVI-CXXXVII. — Львів 1925. — С. 186.
  10. Zmarli. Ks. Tomasz Barewicz // Kurjer Lwowski, nr 187 z 8 lipca 1894. — S. 3.

ДжерелаРедагувати