Токарєв Борис Васильович

радянський і російський актор, кінорежисер, продюсер

Борис Васильович Токарєв (рос. Бори́с Васи́льевич То́карев; нар. 20 серпня 1947, Кісєльово, Калузька область, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор, кінорежисер, продюсер. Заслужений артист РРФСР (1976). Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації (2001). Перший віцепрезидент Гільдії акторів кіно Росії, генеральний продюсер студії «Дебют».

Борис Васильович Токарєв
Борис Васильевич Токарев
Дата народження20 серпня 1947(1947-08-20) (77 років)
Місце народженняКисєлево (Калузька область), Боровський район, Калузька область, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР
 Росія
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
Професіякінорежисер, актор, сценарист, продюсер
Кар'єра1959 — по теперішній час
ЧленствоСК СРСР
Нагороди
Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація)
заслужений артист РРФСР Премія Ленінського комсомолу заслужений діяч мистецтв Росії Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих Премія ФСБ Орден «Співдружність»
IMDbID 0006491
CMNS: Токарєв Борис Васильович у Вікісховищі

З життєпису

ред.

Закінчив акторський (1969, майстерня Б. Бібікова, О. Пижової) і режисерський (1977, майстерня С. Герасимова) факультети Всесоюзного державного інституту кінематографії.

Знімається у кіно з 1959 р., зіграв близько п'ятдесяти ролей (зокрема, у фільмах: «Синій зошит» (1963), «Гарячий сніг», «А зорі тут тихі…» (1972), «Два капітани» (1976) та ін.).

Поставив понад десять кінокартин і телесеріалів.

Удостоєний нагород і премій.

Одружений, дружина — кіноактриса Людмила Гладунко.

Фільмографія

ред.

Актор

ред.

Режисер-постановник

ред.
  • «Катіна служба» (1977, співавт. сценарію)
  • «Молодість» (кіноальманах), новела «Ангел мій» (1978)
  • «Нас вінчали не в церкві» (1982)
  • «Площа Повстання» (1985, співавт. сценарію))
  • «Нічний екіпаж» (1987)
  • «Затвірник» (1992)
  • «Не залишай мене, кохання» (2001, продюсер)
  • «Перерване танго. Пахомова і Горшков» (2006, документальний)
  • «Моя Пречистенка» (2006—2007т/с, у співавт.)
  • «Віщун Омар Хаям. Хроніка легенди» (2012, продюсер, Іран—Росія)
  • «118 секунд, до... і після» (2014)
  • «Залізна троянда Івана Баташова» (2020, у співавт.; документальний фільм із циклу «Сіль землі» про промисловців Андрія та Івана Баташових)

Література

ред.
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.423;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998, — С.754.

Посилання

ред.