Вікіпедія

Тлакашіпеуаліцтлі

другий двадцятиденний місяць ацтекського календаря шиуповаллі
(Перенаправлено з Тлакашіпеуалістлі)

Тлакашіпеуаліцтлі (Тлакашіпеуалістлі, науатль Tlacaxipehualiztli, t͡ɬakaʃipewaˈlist͡ɬi) — другий двадцятиденний місяць («вейнтена[en]») ацтекського календаря шиуповаллі, що тривав приблизно від 5 до 24 березня[1]. Також назва Свята здирання шкіри в ацтеків, яке щороку проводилося цього місяця[2][3].

Шіпе-Тотек у Кодексі Борджіа, із закривавленою зброєю, одягнений у здерту людську шкіру

Календар

ред.
Докладніше: Ацтекський календар

Календар ацтеків складався з двох циклів: шиуповаллі (науатль xiuhpohualli, що означає «рахунок років», відповідає хаабу в мая) і ритуального 260-денного тональповаллі (науатль tonalpohualli, що означає «рахунок днів» або «рахунок доль», відповідає цолькіну в мая). Шиуповаллі і тональповаллі збігалися кожні 52 роки, утворюючи так званий «вік», що називався «Новим Вогнем». Ацтеки вірили, що наприкінці кожного такого 52-річного циклу світу загрожує небезпека бути знищеним, тож початок нового відзначали особливими урочистостями. Сто «віків», у свою чергу, складали 5200-річну еру, називану «Сонцем»[4].

365-денний шиуповаллі складався з 18 двадцятиденних «місяців» (або veintenas) плюс додаткові 5 днів наприкінці року[5].

Основне свято

ред.

У весняний місяць (другий місяць сонячного календаря ацтеків)[6][7][8] Тлакашіпеуаліцтлі ацтеки святкували «тижневик» Шіпе-Тотека, Пана-з-Обдертою-Шкірою.

За сорок днів до фестивалю, бранців, захоплених під час війни, перевдягали в бога Шіпе-Тотека. Це відбувалося в кожному районі міста[9]. Найголовнішим елементом святкування було масове гладіаторське жертвопринесення полонених воїнів і рабів, з яких живцем здирали шкіру[10].

Чоловіків прив'язували до темалакатля (вівтарного каменя). Влаштовували свого роду гладіаторські бої між бранцем та чотирма добре озброєними воїнами[11]. З жертви, яка зазнала поразки, здирали шкіру, потім жертву з'їдали.

За іншими описами, жертв пронизували стрілами, і кров, що капає на землю, символізувала дощ[12].

У жертв вирізали серце і знімали з них шкіру. Жерці носили шкіру протягом двадцяти (за іншими джерелами — шістнадцяти) днів, що починалися після ритуалів жертвопринесення і церемоній на честь врожаю та дощів[13]. Надягання нової шкіри називалося 'Neteotquiliztli'[14].

Під час фестивалю воїни-переможці, що носили здерті шкіри, проходили через все місто та імітували бої по всьому Теночтітлану, просячи милостиню. Ті, хто давав їм їжу чи інші приношення, отримували благословення[15].

Після закінчення двадцятиденного фестивалю, шкіри знімали та складали у спеціальні ящики зі щільними кришками, щоб уникнути гниття та смороду. Потім ці ящики зберігали у спеціальній камері під храмом[16].

Під час ходи танцювали жерці, одягнені в шкіру принесених у жертву людей. Згідно з віруваннями ацтеків, ця шкіра мала магічну силу і давала жерцю, що танцював у ній, силу повсталого з мертвих (тобто силу жертви, з якої шкіру знімали)[17]. Шкіру фарбували в жовтий колір, щоб вона виглядала як золотий лист; це символізувало, що на початку сезону дощів земля надягає «нову шкіру», і, згідно з віруваннями ацтеків, змушувало проростати нові сходи.

Свято Йопіко

ред.

Золотарі (теокуітлаваке) також брали участь у Тлакашіпеуаліцтлі[12]: Шіпе-Тотека вважали їхнім покровителем. Їхнє свято під час Тлакашіпеуаліцтлі, яке називалося Йопіко, відбувалося щорічно в храмі. Сатрап, одягнений у шкіру, зняту з бранця, символізував Шіпе-Тотека. На одяг клали корону, зроблену з багатого пір'я, і перуку зі штучного волосся. У носі та носовій перегородці сатрапа були золоті прикраси, у правій руці — брязкальця, а в лівій — золотий щит. На ноги надягали червоні сандалі, прикрашені перепелиним пір'ям. Шіпе-Тотеку пропонували пиріг із сирої кукурудзи, божество вшановували танцем, а потім торжество закінчувалося військовими навчаннями[18].

Джерела

ред.

Ці свята описано в Кодексі Дюрана, Кодексі Мальябекіано[19], Кодексі Теллеріано-Ременсіс, Primeros Memoriales[en] Саагуна, Бурбонському кодексі та в Кодексі Товара[20]. У різних кодексах описи свят відрізняються[21].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ The Aztec Festivals. www.amoxtli.org. Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 24 липня 2013.
  2. ↑ Marshall Saville, p. 167.(англ.)
  3. ↑ wdl Архівна копія на сайті Wayback Machine. Тлакашіпеуаліцтлі, свято здирання шкіри з людей, 2-й місяць сонячного календаря ацтеків
  4. ↑ Aztec Calendar. www.azteccalendar.com. Архів оригіналу за 3 березня 2023. Процитовано 1 березня 2023.
  5. ↑ В деяких описах календаря ацтеків говориться, що він також включав високосний рік, який давав змогу календарному циклу залишатися з року в рік відповідним тим самим аграрним циклам. Однак в інших описах говориться, що високосний рік не був відомий ацтекам, і що співвідношення місяців та астрономічного року згодом змінювалося.
  6. ↑ Matos Moctezuma & Solis Olguín 2002, pp.422, 468. Smith 1996, 2003, p.252.(англ.)
  7. ↑ www.wdl.org/ Архівна копія на сайті Wayback Machine. Тлакашіпеуаліцтлі, свято здирання шкіри з людей, 2-й місяць сонячного календаря ацтеків
  8. ↑ Виктор фон Хаген. Ацтеки, майя, инки. Великие царства древней Америки. — 6470 с. — ISBN 5457034496, 9785457034495.
  9. ↑ Marshall Saville, 1929, p. 171.
  10. ↑ Franke J. Neumann 1976, p. 254. Matos Moctezuma & Solis Olguín 2002, p.422. Miller & Taube 1993, 2003, p.188.
  11. ↑ С. А. Куприенко, В. Н. Талах. Сказания о Солнцах. Мифы и исторические легенды науа Месоамерика. Источники. История. Человек. — ISBN 6177085113, 9786177085118.
  12. ↑ а б Жак Сустель. Ацтеки. Воинственные подданные Монтесумы. — Litres, 2015. — 676 с. — ISBN 5457027945, 9785457027947.
  13. ↑ Matos Moctezuma & Solis Olguín 2002, p.422
  14. ↑ Franke J. Neumann 1976, p. 254.
  15. ↑ Miller & Taube 1993, 2003, p.188.
  16. ↑ Matos Moctezuma & Solis Olguín 2002, p.423
  17. ↑ Виктор фон Хаген. Ацтеки, майя, инки. Великие царства древней
  18. ↑ С. А. Куприенко, В. Н. Талах. Мексиканская рукопись 385 «Кодекс Теллериано-Ременсис» (с дополнениями из Кодекса Риос). — ISBN 6177085067, 9786177085064.
  19. ↑ В. Н. Талах, С. А. Куприенко. Кодекс Мальябекки — Месоамерика. Источники. История. Человек. — Видавець Купрієнко С.А. — ISBN 6177085040, 9786177085040.
  20. ↑ Хуан де Товар — мексиканський єзуїт XVI століття. Кодекс містить докладну інформацію про обряди та церемонії ацтеків (відомих також як мешика).
  21. ↑ mezoamerica Архівовано жовтень 18, 2016 на сайті Wayback Machine. Зображення простих людей у Codex Borbonicus
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тлакашіпеуаліцтлі&oldid=42826545