Тишкевич Михайло Станіславович
Миха́йло Станісла́вович Тишке́вич (нар. 7 квітня 1857, с. Андрушівка (тепер — Вінницька область[1]) — 3 серпня 1930, Жиданув, Польща) — граф з роду Тишкевичів, український дипломат, публіцист, митець і меценат. Тричі номінований на Нобелівську премію миру (1910, 1911 і 1927).
| Михайло Тишкевич | |
|---|---|
 | |
| Народився |
7 квітня 1857 с. Андрушівка, Липовецький повіт, Київська губернія,  Російська імперія |
| Помер |
3 серпня 1930 (73 роки) Жидово, Познанське воєводство,  Польська Республіка |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
.svg){kind=small} УНР→ Польська республіка Російська імперія |
| Національність | українець/поляк |
| Діяльність | дипломат, публіцист, митець і меценат |
| Титул | граф |
| Конфесія | католицизм |
| Рід | Тишкевичі |
| Батько | Станіслав Тишкевич |
 | |
Біографія ред.
Народився 7 квітня 1857 року у селі Андрушівці (Київська губернія, Липовецький повіт), у родині уманського маршалка Станіслава Тишкевича. Юнаком жив у Варшаві та Вільні, захопився там живописом, зі срібною медаллю закінчив Петербурзьку академію мистецтв і далі навчався на Заході.
Згодом повернувся до батьківського маєтку, присвятився господарству та громадській праці серед селян. Тоді ж «повернувся до українства» і заявив про це в київській газеті «Рада». Водночас віддався політиці, публіцистиці та філантропії.
У 1888 заснував «Михайлову премію» за найкращий літературний твір з минулого України для товариства «Просвіта» (Львів), допомагав українським і польським митцям і письменникам. З нагоди 100-літнього ювілею Тараса Шевченка (1914) подарував 20 000 крб Українському Науковому Товариству в Києві (був його почесним членом). До 1914 заснував кілька товариств (Związek Katolicki, Союз землевласників, Partia Krajowa), в яких підтримував проукраїнські тенденції; обороняв вимоги українців у російських і польських газетах.
Під час Першої світової війни жив у Лозанні (Швайцарія), де розвинув жваву проукраїнську діяльність: статті в західній пресі, листування з впливовими політиками та державними діячами Антанти, пропагував ідеї української самостійності, допомагав тижневикові «L'Ukraine» (ред. Володимир Степанківський); був головою Україно-Литовського товариства та спричинився до заснування інформаційного товариства «Ucraina».
У 1917 у Києві очолив Союз українців-католиків.
У лютому 1919 уряд УНР призначив Тишкевича головою дипломатичного представництва при Ватикані.
22 серпня 1919 став головою української місії при мировій Конференції в Парижі (по Григорію Сидоренку). Внаслідок розходжень з урядом УНР вийшов із місії.
З 1920 жив у маєтку свого сина в Жидові біля Познані (Польська республіка), де й помер.
Праці ред.
Тишкевич видав «Documents reiatifs a l'histoire de l'Ukraine (1569—1764)», І—II. «Cartes de l'Ukraine» (1919), «Ukraine face au Congrès» (1919), «Уривки з спогадів» (ЛНВ, 1928, 1929).
Література ред.
- В. Головченко. Тишкевич Михайло Станіславович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Рубльова Н. С. Тишкевич Михайло // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 91. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- Цей день в історії
- Тишкевич Михайло Станіславович / Журнал «Літопис Червоної Калини».— С. 3-4.
Примітки ред.
- ↑ Відкриття виставки «Поема в дереві з Надросся». Вінничани у Києві. 23.09.2013. Архів оригіналу за 8 серпня 2018. Процитовано 08.08.2018.
Посилання ред.
- Тишкевич Михайло Станіславович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.245-248
- Тишкевич ґр. Михайло // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1901. — 1000 екз.
- Tyszkiewiczowie (06) (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |