Тихомандрицький Матвій Олександрович
Матві́й Олекса́ндрович Тихомандри́цький (17 (29) січня 1844, Київ— 8 лютого 1921, Крим) — український математик, закінчив Петербурзький університет, 1885 — 1904 — професор Харківського університету.
| Тихомандрицький Матвій Олександрович | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився | 17 (29) січня 1844 Київ, Російська імперія[1] |
| Помер | 8 лютого 1921 (77 років) Ялта, Таврійська губернія, Російська СФРР[2] |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | математик, викладач університету |
| Галузь | математичний аналіз, комплексний аналіз, геометрія і математика[3] |
| Alma mater | фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd і ХНУ ім. В. Н. Каразіна[4] |
| Знання мов | російська[3] |
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
| Батько | Q26218420?[1] |
Життєпис
ред.Народився у Києві в родині професора математики Університету Св. Володимира Олександра Микитовича Тихомандрицького.
Початкову і середню освіту отримав у родині, для навчання також запрошували вчителів.
Після переводу батька до Казані відвідував публічні лекції в Казанському університеті.
У 1861—1866 рр. навчався в Петербурзькому університеті, закінчив його із золотою медаллю.
З 1867 р. працював вихователем у 2-й Петербурзькій прогімназії. З 1873 р. — вчитель математики у 2-му реальному училищі.
У 1876 р. захистив у Петербурзькому університеті магістерську дисертацію «О гипергеометрических рядах»[5].
У 1875—1878 рр. — учитель математики в 5-й прогімназії, у 1876—1878 рр. — викладач Інституту інженерів шляхів сполучення, у 1880—1881 рр. — викладач Вищих жіночих курсів[5].
З 1879 р. приват-доцент Петербурзького університету, викладав теорію еліптичних функцій і накреслювальну геометрію.
З 1883 р. працював у Харківському університеті й водночас у Харківському технологічному інституті.
У 1884 р. Тихомандрицького було відряжено за кордон (Лейпциг, Берлін, Париж). У Парижі написав докторську дисертацію «Обращение гиперэллиптических интегралов»[5], захистив її у 1885 р. у Харківському університеті і отримав ступінь доктора чистої математики.
З 1886 р. — екстраординарний професор університету, з 1888 р. — ординарний професор. Читав 16 курсів лекцій, більшість з них були опубліковані.
Написаний Тихомандрицьким підручник з теорії ймовірності Петербурзька академія наук відзначила премією ім. В. Я. Буняковського.
Був одним із найактивніших членів Харківського математичного товариства, понад 10 років виконував обов'язки заступника його голови.
У 1898 р. подав заяву про тимчасову відставку, аби завершити роботу зі складання «Систематического каталога книг фундаментальной библиотеки Императорского Харьковского университета по отделению физико-математических наук, чистых и прикладных». На думку Тихомандрицького, без такого видання було неможливим використання фонду бібліотеки. У 1899 р. Тихомандрицький видав каталог власним коштом. Повернувшись до роботи в університеті у 1901 р., підготував і видав перше продовження «Систематического каталога…», у якому зібрано книги, що надійшли пізніше.
У 1906 р. Тихомандрицький одержав звання заслуженого професора.
Брав участь у ІІ Міжнародному математичному конгресі (Париж, 6-12 серпня 1909 р.).
У 1913 р. через хворобу дружини переїхав до Одеси. Отримав посаду приват-доцента кафедри математики Новоросійського університету. Викладав аналітичну геометрію, спецкурси з загальної теорії кривих і поверхонь, з теорії абелевих інтегралів. У 1915 р. став членом Математичного відділення Новоросійського товариства природознавців[6].
У 1917 р. переїхав з Одеси до Криму. Брав участь в організації Кримського (Таврійського) університету, з 1918 р. працював у ньому ординарним професором кафедри математики. Був одним із засновників Кримського математичного товариства (1919).
Тихомандрицький помер 8 лютого 1921 р. у Ялті[7].
Наукова діяльність
ред.Сфера наукових інтересів — вища алгебра, теорія еліптичних функцій, абелевих інтегралів, теорія ймовірностей, інші розділи математики. Автор підручників з вищої алгебри та математичного аналізу.
Обрані роботи
ред.- Краткий курс высшей алгебры. Харьков, 1887.
- Курс теории конечных разностей. Харьков, 1890.
- Курс дифференциального и интегрального исчисления (с примерами для упражнений). Харьков, 1891.
- Основания теории абелевых интегралов. — Харьков, 1895.
- Теория эллиптических интегралов и эллиптических функций — Харьков, 1895
- Курс теории вероятностей. Харьков, 1898.
Примітки
ред.- ↑ а б Д. Б. Тихомандрицкий, Матвей Александрович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1901. — Т. XXXIII. — С. 289.
- ↑ https://ta.cfuv.ru/history/professora-tavr-akad/tixomandrickij-matvej-aleksandrovich
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б в Тихомандрицкий Матвей Александрович. bioslovhist.spbu.ru. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 3 травня 2020.
- ↑ Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. Історія та сучасність (1865-2015) / кол. авт. ; гол. ред. І. М. Коваль (PDF). Одеса: Одеський нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. 2015. с. 73, 204. ISBN 978-617-689-113-0. Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2018. Процитовано 3 травня 2020.
- ↑ Тихомандрицкий Матвей Александрович | Таврическая академия КФУ им. Вернадского. ta.cfuv.ru. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 3 травня 2020.
Джерела
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Березюк Н.М. Громадянський подвиг ученого-математика // Вісник Книжкової палати. — 2017. — № 8. — С. 50–52.