Вікіпедія

Тит Дідушицький

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами.

Тит Дідушицький гербу Сас (28 листопада 1796 — 5 липня 1870, Яблунів), псевдонім Філопольський — землевласник, палеонтолог, консервативний політик і депутат Законодавчого сейму в Кромерижі.

Тит Дідушицький
Народився 29 листопада 1796(1796-11-29)
Львів, Королівство Галичини та Володимирії
Помер 5 квітня 1870(1870-04-05) (73 роки) або 5 липня 1870(1870-07-05) (73 роки)
Яблунів, Гусятинський район, Тернопільська область, СРСР
Діяльність політик, універсальна людина
Членство Краківське наукове товариствоd[1]
Посада Посол до Австрійського райхстагуd і член парламенту[d]
Рід Дідушицькі
Батько Wawrzyniec Dzieduszyckid

Біографія ред.

Отримав домашню освіту під керівництвом приватних викладачів. Закінчив 3-річне навчання філософії (1821—1824)[2]. Маючи талант до вивчення іноземних мов, він швидко став визнаним перекладачем праць у галузі філософії та агрономії. Він також був автором театральних і літературних оглядів, наприклад у «Pamiętnik Lwowski» та «Rozmaitości». Він був експертом і колекціонером палеонтологічних зразків. Він став відомим у професійних колах публікацією праці «Опис скам'янілої голови, знайденої в Перемишльському повіті, із зауваженнями про скам'янілі загалом та їх зв'язок із теорією землі» (1827), за яку отримав почесне членство[2]. У 1828—1836 роках він жив за кордоном — спочатку відвідував заняття в університетах Відня, Мюнхена та Гейдельберга. Під час Липневої революції у Франції він залишався в Парижі, де у французькій пресі, серед іншого, у «Трибуні» та «Конституціонель національ» публікував статті на політичні теми та про Польщу. Зустрічався з провідними французькими політиками того періоду[2]. Він також слухав лекції з природи та палеонтології, а також економіки, історії та літератури в Сорбонні в Парижі. Після відвідин Бельгії та Нідерландів він пробув в Англії на півтора року[2].

Після повернення до Польщі в 1836 р. осів як поміщик у своїх маєтках Яблонова і Городниці. Був противником повстанських підготовок і прихильником, разом з Леоном Людвіком Сапігою, Вінцентієм Полем і Александром Фредро, органічної праці[2]. Член-засновник (3 липня 1845) і діяч Галицького господарського товариства, член його комітету (31 січня 1846 — 22 лютого 1850)[3][4]. Політично активний під час Весни народів, Депутат законодавчого сейму у Відні, а потім у Кромерижі (11 серпня 1848 — 7 березня 1849), обраний від галицького виборчого округу Копичинці[5]. У Сеймі він став відомий як консерватор, активно виступав проти демократичних політиків. У період реакції він відійшов від громадського життя, присвятивши себе управлінню своїми маєтками та науково-літературній праці[2].

Твори Тита Дідушицького ред.

  • Про утримання бджіл у парних вуликах: з примітками над вуликами для зберігання та ящиками для соломи: праця галицького громадянства приписана / з нім. Czaplovica після 2-го вид. перемикач і доповнення мн. від Philopolski, Львів 1921 р. (пол.)
  • Опис скам'янілої голови, знайденої в районі Перемишля, з коментарями щодо скам'янілих загалом та їхнього зв'язку з теорією землі, Львів 1827 р. (пол.)
  • Меморандум щодо законодавства про лісове господарство та лісову поліцію Гатіцієн, Львів 1844 (нім.)
  • Про сейм зібратися, Львів 1848 (пол.)
  • Про товариські вміння, Львів 1851 (пол.)

Сім'я ред.

Він народився в поміщицькій родині, син Вавжинця Марціна (1772—1836) та Анастасії, уродженої графині Міер (1780—1845). У 1837 році він одружився з Ізабелою Ельжбетою, уродженою Дідушицькою (1819—1893), у них була донька Флорентина (1844—1920), яка була тричі одружена: 1) з князем Романом Чарторийським, 2) з Антонієм Владиславом Волнєвичем, 3) з Людвіком Ценьським[6][7][2].

Посилання ред.

  1. ↑ http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/dzieduszycki-hrabia-tytus/
  2. ↑ а б в г д е ж Marian Tyrowicz, Dzieduszycki Tytus (1796—1870), Polski Słownik Biograficzny, Kraków 1948, t. 6, s. 119—121
  3. ↑ Provinzial-Handbuch der Königreich Galizien und Lodomerien für das Jahr 1850, s. 558;
  4. ↑ Tadeusz Łopuszański, Pamiętnik c. k. Galicyjskiego Towarzystwa Gospodarskiego 1845—1894, Lwów 1894, s. 84
  5. ↑ Parlament Österreich Republik, Kurzbiografie Dzieduszycki, Tytus, Graf — Parlamentarier 1848—1918 online [26.01.2020]
  6. ↑ Genealogia rodu Dzieduszycki herbu Sas — online [26.01.2020]
  7. ↑ Tytus hr. Dzieduszycki z Dzieduszyc h. Sas — M.J. Minakowski, Genealogia potomków Sejmu Wielkiego — online [26.01.2020]

Бібліографія ред.

  • Marian Tyrowicz, Dzieduszycki Tytus (1796—1870), Polski Słownik Biograficzny, Kraków 1948, t. 6, s. 119—121
  • Marian Tyrowicz, Dorobek naukowy Tytusa Dzieduszyckiego (1796—1870) i jego wkład do teorii nauki i krytyki literackiej, Łódź 1949
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тит_Дідушицький&oldid=41703011