Тиран-інка буроголовий
| Тиран-інка буроголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Leptopogon amaurocephalus Tschudi, 1846 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тира́н-і́нка буроголовий[2] (Leptopogon amaurocephalus) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 14 см. Тім'я буре, горло, щоки і груди сіруваті. Груди і боки мають оливковий відтінок, щоки мають охристий відтінок. На скронях чорні плями у вигляді півмісяцю. Верхня частина тіла оливково-зелена, крила і хвіст коричневі, живіт жовтуватий.
Підвиди ред.
Виділяють шість підвидів:[3]
- L. a. pileatus Cabanis, 1866 — від південної Мексики (Веркрус) до Коста-Рики і Панами;
- L. a. idius Wetmore, 1957 — острів Коїба (Панама);
- L. a. diversus Todd, 1913 — Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта і долина річки Магдалена (північна Колумбія і захід венесуельського штату Сулія);
- L. a. orinocensis Zimmer, JT & Phelps, 1946 — Венесуела, Гвіана і північно-східна Бразилія;
- L. a. peruvianus Sclater, PL & Salvin, 1868 — захід Амазонії (від східної Колумбії до північної Болівії);
- L. a. amaurocephalus Tschudi, 1846 — від південно-східної Бразилії до східного Парагваю. північної Аргентини і східної Болівії.
Поширення і екологія ред.
Буроголові тирани-інки мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Французькій Гвіані, Суринамі, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Парагваї і Аргентині. Вони живуть в підліску вологих рівнинних тропічних лісів, на болотах та в чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті до 1300 м над рівнем моря. Живляться комахами. Гніздо кулеподібне з бічним входом. В кладці 2-3 яйця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Leptopogon amaurocephalus.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 26 січня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |