Вікіпедія

Тиберій Кавалло

італійський фізик і натурфілософ

Тибе́рій Кава́лло (італ. Tiberius Cavallo; 30 березня 1749 — 21 грудня 1809) — італійський фізик і натурфілософ[3]. До кола його інтересів входили електрика, розробка наукового приладдя, вивчення природи газів та польоти на повітряній кулі. Він став членом Королівської академії наук в Неаполі[4] і членом Лондонського королівського товариства (1779)[5]. За період між 1780 і 1792 роками він тринадцять разів поспіль був удостоєний читанням Бейкерівської лекції Королівського товариства[6].

Тиберій Кавалло
італ. Tiberius Cavallo
Народився30 березня 1749(1749-03-30)[1][2]
Неаполь, Неаполітанське королівство
Помер21 грудня 1809(1809-12-21)[1] (60 років)
Лондон, Сполучене Королівство
Діяльністьфізик
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Нагороди
CMNS: Тиберій Кавалло у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Тиберій Кавалло народився 30 березня 1749 року в Неаполі (Неаполітанське королівство)[3], його батько був лікарем[4]. У 1771 році він перебрався до Англії[4].

Кавалло зробив декілька винахідливих удосконалень наукових інструментів[7]. Його вважають автором винаходу «помножувача Кавалло»[en][8][9]. Він також розробив «кишеньковий електрометр», що ним використовувався для підсилення невеликих електричних зарядів, щоб зробити їх спостережуваними і вимірюваними за допомогою електроскопа. Елементи приладу були захищені від протягів скляним кожухом[10][11].

Він також працював над штучним охолодженням[en][12][13]. Спираючись на публікації Вільяма Каллена у 1750 році і Джозефа Блека у 1764 году, Кавалло першим провів у 1781 році систематичні експерименти з охолодження з використанням випаровування летких рідин[14].

Він цікавився фізичними властивостями «повітря» або газів і проводив експерименти з «горючим повітрям» (воднем)[15]. У своєму «Трактаті про природу і властивості повітря» («Treatise on the Nature and Properties of Air», 1781) він зробив «наукове дослідження сучасних праць», обговорюючи як теорію флогістону Джозефа Прістлі, так і протилежні погляди Антуана Лавуазьє. У червні 1782 року у Королівському товаристві було зачитано статтю Кавалло, у якій описувалась перша спроба підняти у повітря повітряну кулю, наповнену воднем[16]. Його «Історія і практика аеростанції» («History and Practice of Aerostation», 1785) вважалась «однією з самих ранніх і кращих робіт з аеростанції (аеростатики та повітроплавання), опублікованих в Англії у XVIII столітті»[17]. У ній Кавалло обговорює як недавні експерименти з повітряною кулею, так і принципи, що лежать в їх основі. Кавалло орієнтувався в цій роботі на ширшу аудиторію, уникаючи технічного жаргону та математичних доведень[17], і був ефективним науковим комунікатором як зі своїми колегами, так і з широкою публікою. Його робота вплинула на перших повітроплавців Жака Шарля, братів Роберт[en] і Жана-П'єра Бланшара[15][18].

 
«Історія і практика аеростанції», Тиберій Кавалло, 1785
«Історія і практика аеростанції», Тиберій Кавалло, 1785 
 
Табл. I, Ілюстрація хімічного апарату, що використовується для виробництва водню
Табл. I, Ілюстрація хімічного апарату, що використовується для виробництва водню 
 
Табл. II, Ілюстрація хіміних апаратів і повітряних куль, що наповнюються воднем
Табл. II, Ілюстрація хіміних апаратів і повітряних куль, що наповнюються воднем 

Кавалло також опублікував роздуми про музичний темперамент у своєму трактаті «Of the Temperament of Those Musical Instruments, in Which the Tones, Keys, or Frets, are Fixed, as in the Harpsichord, Organ, Guitar, &c» («Про темперамент тих музичних інструментів, у яких тони, тональності або лади є фіксовані, як у клавесині, органі, гітарі тощо»)[19].

 
Меморіал Бердетта Куттса[en], старий цвинтар Сент-Панкрас[en]. Ім'я Кавалло знаходиться внизу, але літери B і C відсутні

Кавалло помер у Лондоні 21 грудня 1809 року[20]. Його було поховано на старому цвинтарі Сент-Панкрас[en][21], як повідомляється, в склепі поряд зі склепом Паскуале Паолі[22]. Могила втрачена[23], але ім'я Кавалло вказане на меморіалі Бердетта Куттса[en] 1879 року поряд з багатьма важливими персонами, похованими у ній[24].

Праці

ред.

Тиберій Кавалло опублікував багато праць у різних галузях фізики, серед них:

  • Complete treatise of electricity in theory and practice (італ.). Firenze: Gaetano Cambiagi. 1779.
  • Theory and Practice of Medical Electricity (1780)
  • Treatise on the nature and properties of air and other permanently elastic fluids (англ.). London. 1781.
  • Complete treatise on electricity in theory and practice [fre] (фр.). Paris: Guillot. 1785.
  • History and Practice of Aerostation (1785)
  • Treatise on magnetism (англ.). London: Charles Dilly. 1787.
  • Medical Properties of Factitious Air (1798)
  • Elements of Natural and Experimental Philosophy (1803)[7]

Кавалло зробив внесок у написання статей з електрики, машин і механіки для Циклопедії Ріса[en], але по яких точно темах не відомо.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ Храмов Ю. А. Физики / под ред. А. И. Ахиезер — 1983. — С. 122.
  3. ↑ а б Fellow details. The Royal Society. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019. [Архівовано 2019-11-16 у Wayback Machine.]
  4. ↑ а б в Account of the life and writings of Tiberius Cavallo, F. R. S. The Berwick Museum, or, Monthly Literary Intelligencer: Forming and Universal Repository of Amusement and Instruction. Berwick: Printed by W. Phorson. November: 604—504. 1787. Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 23 липня 2022.
  5. ↑ Portrait of Tiberius Cavallo. The Royal Society. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
  6. ↑ Marshall, Katherine (23 жовтня 2018). Cavallo's colours. The Royal Society Blog. The Royal Society. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019. [Архівовано 2019-11-16 у Wayback Machine.]
  7. ↑ а б   Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
    Hugh Chisholm, ред. (1911). Cavallo, Tiberius . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 5. Cambridge University Press. с. 563. (англ.)
  8. ↑ Gray, John (1890). Electrical Influence Machines. London: Whittaker. с. 80–83. Процитовано 17 листопада 2019.
  9. ↑ Clayton, S.M.; Ito, T.M.; Ramsey, J.C.; Wei, W.; Blatnik, M.A.; Filippone, B.W.; Seidel, G.M. (14 травня 2018). Cavallo's multiplier for in situ generation of high voltage. Journal of Instrumentation. 13 (5): P05017. arXiv:1803.07665. Bibcode:2018JInst..13P5017C. doi:10.1088/1748-0221/13/05/P05017.
  10. ↑ Schiffer, Michael B.; Hollenback, Kacy L.; Bell, Carrie L. (2003). Draw the Lightning Down: Benjamin Franklin and Electrical Technology in the Age of Enlightenment. University of California Press. с. 175—176. ISBN 0-520-23802-8.
  11. ↑ Electroscopes and Electrometers. The Jenkins Collection. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
  12. ↑ Woolrich, Willis Raymond (1967). The Men who Created Cold: A History of Refrigeration. Ann Arbor, Michigan: Exposition Press, University of Michigan. с. 136—137.
  13. ↑ Rees, Abraham (1819). The Cyclopaedia; or, Universal Dictionary of Arts, Sciences, and Literature. London: Longman, Hurst, Rees, Orme & Brown. Процитовано 17 листопада 2019.
  14. ↑ Refrigeration Machines. The Refrigeration Journal. 10: 57. 1956.
  15. ↑ а б Sailing in the air - History of Aeronautics. Harper's New Monthly Magazine. II: 168—323. 1851. Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 23 липня 2022.
  16. ↑ King, Heather (18 жовтня 2017). A Fascinating Flight into the Unknown. Every woman dreams. Regina Jeffers. Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 17 листопада 2019.
  17. ↑ а б The History and Practice of Aerostation. Science History Institute. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
  18. ↑ DOHERTY, CAITLÍN RÓISÍN (10 квітня 2017). 'Transporting thought': cultures of balloon flight in Britain, 1784–1785. The British Journal for the History of Science. 50 (2): 229—247. doi:10.1017/S0007087417000280. PMID 28390441.
  19. ↑ Cavallo, Tiberius (January 1788). XV. Of the temperament of those musical instruments, in which the tones, keys of frets, are fixed, as in the harpsichord, organ, guitar, &c. Philosophical Transactions of the Royal Society of London. 78: 238—254. doi:10.1098/rstl.1788.0017.
  20. ↑ Partington, J. R. (1962). History of Chemistry. Т. 3. London: Macmillan. с. 300. ISBN 9781349003099. Процитовано 17 листопада 2019.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  21. ↑ Tiberius Cavallo. Find A Grave. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 17 листопада 2019.
  22. ↑ Nichols, John (1814). Literary anecdotes of the eighteenth century;: comprizing biographical memoirs of William Bowyer, printer, F.S.A. and many of his learned friends. Т. VIII. London: Nichols Son and Bentley. с. 120. Процитовано 17 листопада 2019.
  23. ↑ Mason, Charles Alexander James (1867). A Sketch of the History of Old S. Pancras Church and its Grave-yard, with an account of the recent desecration of the burial-ground attached thereto: a paper, etc. London. с. 17.
  24. ↑ Wheatley, Henry Benjamin; Cunningham, Peter (1891). London Past and Present: Its History, Associations, and Traditions. London: John Murray. с. 21. ISBN 9781108028080.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тиберій_Кавалло&oldid=44113502