Тесленко Костянтин Макарович

Тесленко Костянтин Макарович
Народився1918 (22) травня 1917(1917-05-22)
м. Мачуха Полтавської області
Помер20 червня 1988(1988-06-20) (71 рік)
·цереброваскулярні хвороби
ПохованняМушкетівський цвинтар
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творівукраїнська
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
У шлюбі зЛісовська Марія Павлівна
ДітиТесленко Олександр Костянтинович

Ко́сть Мака́рович Тесле́нко (*22 травня 1917 (1918)[1]  — †20 червня 1988) — український письменник. Племінник письменника Архипа Тесленка[2]. Батько Олександра Тесленка, шкільний вчитель Василя Стуса. Член Спілки письменників України.

Біографія

ред.
 
Тесленко Костянтин Макарович та Лісовська Марія Павлівна

Народився 22 травня 1917 р. в м. Мачухи Полтавської області в сім'ї вчителя. Закінчив Харківський поліграфічний технікум (1938) та Харківський університет (1946).

Працював учителем української мови та літератури в школі, відповідальним секретарем журналу «Донбас».

Дружина — письменниця Лісовська Марія Павлівна. Костянтин і Марія студентами Харківського університету закохалися та побралися. Згодом випускники приїхали у Донецьк і викладали українську мову і літературу в середній школі № 75. Син — Олександр.

Після смерті дружини у 1981 р. з 1982 р. громадянська дружина К. М. Тесленка — Болонова Людмила Миколаївна. Заява на шлюб була подана до ЗАГСу у 1988 р.

Причина смерті письменника — інсульт головного мозку.

Похований у Донецьку на Мушкетівському цвинтарі.

 
Передача щоденників Костя Тесленка в Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Ліворуч — Болонова Л.М. 2018 рік.

Творчий доробок

ред.

Окремими виданнями вийшли книжки оповідань та повістей, написані у співавторстві з М. Лісовською; «Скільки житиму—любитиму» (1959), «На морі слідів не лишається» (1960), «Крізь громовицю» (1961), «Знайдені крила» (1962), «Різноцвіття» (1966), «Відлуння серця» (1972), «Невгасимі зоряниці» (1978; російською мовою, 1985). Автор повісті «Богучари» (1982); романи «Зимовий грім» (1985), «Крихкий лід» (1987).

У 2018 р. Болонова Л. М. та Білецький В. С. передали три щоденники письменника (1963—1978 рр.) до архіву Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України[3].

Джерела

ред.