Мачухи

село в Полтавській області, Україна

Мачухи́ (Мачхетен)[1] — село в Україні, у Мачухівській сільській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 2462 осіб. До 2017 орган місцевого самоврядування — Мачухівська сільська рада.

село Мачухи
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Полтавський район
Громада Мачухівська сільська громада
Облікова картка Мачухи 
Основні дані
Населення 3337
Поштовий індекс 38754
Телефонний код +380 5322
Географічні дані
Географічні координати 49°31′46″ пн. ш. 34°25′47″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
148 м
Водойми ставок Мирський, ставок на ділянці «Кирносівка»
Відстань до
обласного центру
14 км
Місцева влада
Адреса ради 38754, с. Мачухи, вул. Івана та Юрія Лип, 1
Карта
Мачухи. Карта розташування: Україна
Мачухи
Мачухи
Мачухи. Карта розташування: Полтавська область
Мачухи
Мачухи
Мапа
Мапа

CMNS: Мачухи у Вікісховищі

Топоніміка

ред.

Існує переказ, що назву села отримано від злої мачухи, яка вигнала своїх пасинків, і вони утворили нове село.[джерело?]

Географія

ред.

Село розташоване на відстані 6 км від міста Полтава, межує із селами Судіївка та Куклинці. Поруч з центром села знаходиться ставок Мирський.

Поруч проходить автомобільна дорога М22.

Поблизу села розташовані поселення:

Історія

ред.

Село засноване в 1-й половині 17 століття українськими козаками. Жителі відносилися до 2-ї сотні Полтавського козацького полку.

Згідно з «Генеральним слідством про маєтності Полтавського полку 1729-30» село було військовим, мало 352 двори. Універсалом 1710 року передано під відання міської ратуші Полтави «за руйнування під час шведської навали».

За переписом 1718 в селі проживало 238 козаків. Населення займалося хліборобством, гуральництвом, бджільництвом. У 1722 році в селі налічувалося 818 вуликів. Було кілька млинів. У 1769 році у селі, що входило до Другої Полтавської сотні Полтавського полку, проживав 1051 козаків. Крім них, у селі жили магістратські селяни (у 1782 їх налічувалося 572). Згодом вони були віднесені до категорії державних селян. У 1795 їх проживало у селі 648 осіб.

На початку 20 століття у волосному центрі села відкрито богадільню, медичну дільницю, аптеку. Садівництво було одним з основних промислів місцевого населення. Особливо славилися мачухівські сливи. Виробляли тут колеса та вози.[2]

З 1917 — у складі УНР. Спроба промосковського заколоту відбулася в січні 1918 року. Під час Визвольних змагань діяв Мачуський повстанський загін, який очолювали А. А. Горда і Д. Х. Сердюк[3].

1920 року у Мачухах відкрито семирічну школу-інтернат.

з 1925 по 1931 рік село було адміністративним центром Мачуського району.

У 1929 році, під час примусової колективізації, було створено колгоспи: «Червоний партизан», «Спільна нива», «Нове життя», «Червона зірка».

Під час Голодомору у 1932—1933 роках в селі загинуло більше половини її мешканців. Такі дані наводить у своїй книжці «Жнива скорботи» відомий історик Роберт Конквест. Деякі найближчі до села хутори, у яких проживали селяни-одноосібники, вимерли повністю: Сороки — 50 господарств, Лебеді — 5 господарств, Твердохліби — 5 господарств, Малолітка — 7 господарств.

Село у часи німецько-радянської війни було зайняте німцями з 17 жовтня 1941 по 23 жовтня 1943 року. До Німеччини на роботу виїхали 298 осіб, комуністи довели до смерті на фронтах 192 громадян села.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Мачухівської сільської громади[4].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Полтавського району(1925—2020, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району[5].

Населення

ред.

За даними на 1859 рік у власницькому та козацькому містечку, центрі Мачухівської волості Полтавського повіту Полтавської губернії, мешкало 5207 осіб (2020 чоловічої статі та 3187 — жіночої), налічувалось 596 дворових господарства, існували 4 православні церкви, волосна управа, сільська управа та козацьке приходське училище, відбувалось 3 ярмарки на рік.[6]

Станом на 1885 рік у волосному містечку Мачухи Полтаського повіту Полтавської губернії, мешкало 3571 осіб, налічувалось 519 дворових господарств.[7]

У 1900 році — 1015 дворів, волосне управління, 2 церкви — Іоанно-Богословська та Покровська, єврейський молитовний дім, 2 земські школи, церковно-парафіяльна школа та школа грамоти, 15 крамниць, 4 ярмарки на рік.

У 1910 році у Мачухах проживало 4845 жителів у 900 дворах (у тому числі 616 — козацьких).

У 1926 році нараховувалось 450 господарств, 2067 жителів.

Динаміка населення
1859 1885 1910 1926 1990 2001
5 207 3 571 4 845 2 067 2 900 1 882

Економіка

ред.

У селі розміщені такі підприємства та організації:[8]

  • ТОВ «Прем'єр Сокс»

Соціальна сфера

ред.
  • Полтавська центральна районна лікарня
  • Мачухівський НВК
  • Мачуська районна центральна бібліотека

Спорт

ред.

Мотобольний клуб «Дружба» Мачухи.

Команда була створена у Мачухах у 1984 році — з ініціативи місцевого колгоспу «Дружба». Старт команди виявився феєричним. Вже наступного сезону — 1985 року — «Дружба» стала чемпіоном України (серед 16-ти команд) і сенсаційно виграла (у Вознесенську) перехідний турнір за вихід до першої ліги чемпіонату СРСР. У рік дебюту у першій лізі «Дружба» посіла п'яте місце. Наступного сезону (1987) — шосте. Два роки поспіль (1988, 1989) мотоболісти з Мачух завойовували бронзові медалі першості СРСР серед команд першої ліги, причому двічі поспіль «Дружбу» на очко випереджала одна й та сама команда — «Виноградар» (станиця Наурська, Чечено-Інгушська АССР). Двічі «бронзу» наші земляки завойовували з однаковим показником — маючи по 26 очок: у 1998 році — 11 перемог, 4 нічиї, 3 поразки (м'ячі — 36:18), у 1989 році — 10 перемог, 6 нічиїх, 2 поразки (м'ячі — 36:16). У 1990 році «Дружба» посіла 5-е місце у першій лізі, але наступного сезону дебютувала у… вищій лізі чемпіонату СРСР з мотоболу. Склад команди, який зафіксовано у мотобольних програмках, був таким: граючий начальник команди — Віталій Шапран, граючий тренер — майстер спорту міжнародного класу Юрій Алексенський, воротар — Олег Геращенко, польові гравці: Сергій Крючков, Микола Мироненко, Сергій Білоконь, Юрій Бурлай, Анатолій Бурлай, В'ячеслав Шевченко, механік — Юрій Геращенко. Влітку 1991 року у Мачухах відбувся останній календарний матч за участю місцевих мотоболістів, після чого мотобол у Мачухах занепав на довгі роки. День відродження мототреку в Мачухах  — 17 серпня 2014 року. Цього дня тут відбувся товариський матч «Колос» — «Нива», який місцеві фани вже встигли охрестити матчем «відродження» мотоболу в Мачухах.

Отже, велика гра через 23 роки повернулася до Мачух, які у минулому були одним із наймотобольніших сіл України і Радянського Союзу. Мотобольні уболівальники зі стажем пам'ятають, що раніше матчі в Мачухах перетворювалися на справжнє спортивне свято. На мототреці і поблизу нього збиралося до 10 тисяч глядачів — у радянські часи з Полтави до Мачух можна було доїхати на автобусі за 35-40 копійок. У межах мототреку щоразу вирував справжній ярмарок, на якому можна було поласувати і шашликами, і смаженою рибою, і пахучими пиріжками, і свіжим медом.

На матчі команди «Дружба» (Мачуха) випускалися навіть програмки, які нині стали раритетом для всіх шанувальників мотоболу в Європі.

Після свого відродження команда провела ряд товариських матчів, брала участь у товариських турнірах, головним досягненням стала участь команди у чемпіонаті України 2015 року, де «Дружбі» вдалося вибороти бронзові нагороди. Склад команди сезону 2015 року: Ткаченко Анатолій, Таран Констянтин, Сергєєв Максим, Мироненко Алан, Таран Іван, Таран Анатолій, Калінін Володимир, Кінаш Олександр, Білокінь Олександр, Крючков Олександр.

Футбольний клуб «Дружба» Мачухи'. Кольори: =2008-2010 червоно-білі=,=2010-2012 чорно-золоті=, =2012 блакитно-білі=. Срібний призер чемпіонату Полтавського р-н з футболу 2010 року серед команд другої ліги. Бронзовий призер зимового чемпіонату Полтавського р-н з мініфутболу 2011—2012 року серед команд другої ліги. Учасник півфіналу на кубок полтавського району 2010 р. Четверте місце в чемпіонаті Полтавського р-н 2012 року. В зимовому чемпіонаті Полтавського р-н 2014—2015 р. команда вийшла в першу лігу. Склад команди сезону 2015 року:Ткаченко Анатолій, Ткаченко Олександр, Ткаченко Вячеслав, Ткаченко Сергій, Пліш Дмитро, Михайлик Андрій, Крючков Олександр, Шепітько Станіслав, Миронеко Алан, Гольтвяничий В'ячеслав, Панасенко Павло, Панасенко Данило, Крамаренко Ігор, Рева Олег, Цимбал Олександр, Коновал Олександр, Іщенко Владислав, Гапонов Дмитро, Рева Євген.

Архітектура

ред.

У Мачухах збудовані такі пам'ятники:[9]

  • надгробок на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села;
  • пам'ятник воїнам-односельчанам, загиблим у роки німецько-радянської війни (збудований 1954 року).
  • Пам'ятник Мічуріну

Культові споруди

ред.
  • Іоанно-Богословська церква  — перша згадка прирпадає на 1759 рік, коли з дозволу київського митрополита Арсенія храм перебудували. Перебуває у користуванні ПЦУ.

Відомі люди

ред.

В селі народилися:

Цікаві факти

ред.

У села Мачухи Полтавського району є свій сорт груш — Мачуська глива. Вивели його наприкінці ХІХ ст. Плоди Мачуської гливи досягають 400—700 г. Груші мають гарний вигляд, запашні та смачні. Їх легко сушити. Дерева — високі й розлогі, стійкі до суворих погодних умов. Дають рясний врожай практично щороку. У нарисі Антоніни й Анатолія Гейків «На зламі епох: нарис з історії Мачухів» згадується, що 18 квітня 2017 року Мачухівська сільська рада затвердила зміни до зображення герба села. Відтоді у верхньому лівому куті на блакитному фоні зображена жовта груша із зеленим листком. Вона символізує любов, здоров'я, надію та свідчить про давні традиції садівництва.

Різки цього дерева привіз 1861 року селянин Корнієць від свого поміщика. Тому довгий час сорт називали «корнійцівським». Тоді сорт набув такої популярності, що на початку ХХ ст. його внесли в помологічний перелік (помологія — наука про сорти плодових і ягідних рослин).[10]

Також

ред.

Джерела

ред.
  1. Мачухи // Полтавщина:Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького)., К.: УЕ, 1992. — С. 519—520. ISBN 5-88500-033-6
  2. Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.
  3. Мачухи. С. 42. / Віталій Орловський НАРИСИ ІСТОРІЇ ПОСЕЛЕНЬ ПОЛТАВЩИНИ ТА ЧЕРКАЩИНИ. У книзі: ДОНЕЦЬКИЙ ВІСНИК НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА. — Т. 49. — ДОНЕЦЬК-МАРІУПОЛЬ-ХАРКІВ, 2022. — 208 с. [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]

Примітки

ред.
  1. Мачухи́. Словники України on-line. Український мовно-інформаційний фонд. Архів оригіналу за 13 липня 2013.
  2. Мачехи // Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890—1907 [Архівовано 4 січня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Історична довідка | Мачухівська територіальна громада. machtg.gov.ua (укр.). Процитовано 6 липня 2024.
  4. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 236)
  7. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  8. Довідник фірм. Мачухи. Архів оригіналу за 1 березня 2013. Процитовано 9 липня 2012.
  9. Список пам'ятників історії Полтавської області Полтавського району[недоступне посилання з червня 2019]
  10. Особливий сорт груш вивели в селі під Полтавою. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.