Теорія Ландау фазових переходів — загальна теорія, заснована на уявленні про зв'язок фазового переходу 2-го роду зі зміною симетрії фізичної системи. Побудована Л. Д. Ландау в 1937 році .

Основний задум ред.

Ландау припустив, що вільна енергія будь-якої системи повинна відповідати двом умовам: бути аналітичною функцією і відповідати симетрії гамільтоніана. Тоді в околі критичної температуритермодинамічний потенціал Гіббса можна розкласти по ступенях параметра порядку (намагніченості, поляризації).