Теодор Моно
Теодор Андре́ Моно́ (фр. Théodore André Monod, Руан, 9 квітня, 1902 — Версаль, 22 листопада, 2000) — французький природознавець, дослідник та вчений-гуманіст.
| Теодор Моно | |
|---|---|
| нім. Théodore Monod | |
 | |
| Народився |
9 квітня 1902 Руан, Франція |
| Помер |
22 листопада 2000 (98 років) Версаль, Франція |
| Поховання | Q83375957?[1] |
| Країна |
 Франція |
| Національність | Француз |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, антрополог, зоолог, натураліст, ботанік, професор університету, карцинолог, іхтіолог |
| Alma mater |
Ельзаська школаd факультет природничих наук Паризького університетуd (1926)[2] Ліцей Корнельd |
| Галузь | Природничі науки |
| Заклад | Національний музей природознавства |
| Посада | президент[d] |
| Науковий ступінь | доктор філософії[d][2] (1926) |
| Членство |
Французька академія наук Académie des sciences d'outre-merd |
| Батько | Wilfred Monodd |
| Мати | Dorina Monodd[3] |
| Брати, сестри | Maximilien Voxd |
| Родичі | Сильвер Моноd, Жан-Люк Годар і Richard Monodd |
| Нагороди | |
 Теодор Моно у Вікісховищі | |
Дослідницька діяльність ред.
На початку своєї кар'єри Моно став професором у Національному музеї природознавства в Парижі, і заснував Institut fondamental d'Afrique noire у Сенегалі. Він став членом академії Académie des sciences d'outre-mer у 1949 році, членом французької Королівської морської академії у 1957, та членом Французької академії наук у 1963. У 1960 році він став одним із засновників Всесвітньої академії мистецтва і науки.
Свою кар'єру в Африці він розпочав із вивчення тюленів-монахів на півострові Рас Нуадібу (фр. Cap Blanc, «білий мис»), в Мавританії. Однак невдовзі Моно спрямував свою увагу на пустелю Сахара, яку він надалі розвідуватиме протягом понад 60 років у пошуках метеоритів. І хоча він так і не зміг віднайти того метеорита, якого шукав, йому вдалося відкрити чимало невідомих досі видів рослин, а також декілька важливих археологічних знахідок доби неоліту. Ймовірно, його (на пару із Владіміром Бенаром) найважливішим відкриттям стала знахідка Асселарської людини — людського скелета віком, приблизно, у 6000 років, який був виявлений в районі плоскогір'я Адрар-Іфорас, і якого багато вчених вважають першою в історії археології знахідкою людських останків із чітко вираженими ознаками чорношкірої людини.
Особисте життя та активізм ред.
Теодор Моно, син Вілфреда Моно, відвідував Ліцей П'єра Корнеля (фр. Lycée Pierre Corneille), що в Руані.[4] Його батько був пастором протестантської церкви Temple Protestant de l'Oratoire du Louvre в Парижі, куди він теж навідувався. Згодом він став президентом-засновником Франкомовної унітаріанської асоціації (1986–1990), першої відкрито-унітаріанської релігійної організації, яка була заснована у Франції, а пізніше спонсорував дочірню організацію AUF, відому як «Братська асамблея християнських унітаріїв».
Моно також був активним у політичному плані. Він брав участь у пацифістських та антиядерних протестах — навіть за кілька місяців до смерті. Він написав декілька статей та книг, які передрікали виникнення суспільного руху на захист навколишнього середовища. Теодор Моно описував себе як християнина-анархіста.[5]
Теодор Моно був праправнуком пастора-протестанта Фредеріка Моно. У нього були спільні предки з біологом Жаком Моно, музикантом Жаком-Луї Моно, політиком Жеромом Моно та режисером Жаном-Люком Ґодаром.
Вибрані праці ред.
Праці, виправлені та видані французьким видавництвом Actes Sud (Арль):
- Méharées, (Paris, 1937), rééd. 1989.
- L'Émeraude des garamantes, (éditions de L'Harmattan, Paris, 1984), rééd. 1992.
- L'Hippopotame et le philosophe, rééd. 1993.
- Désert lybique, éditions Arthaud, 1994.
- Majâbat Al-Koubrâ, Actes Sud, 1996.
- Maxence au désert, Actes Sud, Arles, 1995.
- Tais-toi et marche …, журнал дослідницьких записів із El Ghallaouya-Aratane-Chinguetti, Actes Sud, 2002.
Примітки ред.
- ↑ https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article1707
- ↑ а б http://www.sudoc.fr/08913513X
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ (англ.)Lycée Pierre Corneille de Rouen — History. Процитовано 09-11-2014.
- ↑ (англ.)Theodore Monod obituary. The Daily Telegraph. London. 24-11-2000.
Посилання ред.
- Некролог на monachus-guardian.org(англ.)
- webAfriqa — Théodore Monod, fondateur-directeur de l'IFAN(фр.)
- Théodore Monod(фр.)
- Jean-Claude Hureau, «Un exceptionel naturtaliste eclectique», Autres Temps, 2001, vol. 70 issue 70, pp. 25-38(фр.)