Тендюк Леонід Михайлович

Тендю́к Леоні́д Миха́йлович (3 березня 1931, с. Володимирівка — 12 липня 2012, Київ) — український поет, прозаїк, мариніст, фантаст.

Тендюк Леонід Михайлович
Народився3 березня 1931(1931-03-03)
Володимирівка
Помер12 липня 2012(2012-07-12) (81 рік)
Київ
ПохованняВолодимирівка
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник
Alma materФакультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1956)
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творівукраїнська
Жанрмариністика

Життєпис

ред.

Народився 3 березня 1931 року в селі Володимирівка Кропивницького району Кіровоградської області в сім'ї колгоспників. Вчився в рідному селі, а десятирічку закінчив у тодішньому районному центрі Велика Виска. Під час війни його батько загинув на фронті.

Захоплення поезією почалося ще в школі, тоді ж почав писати вірші. Після закінчення школи вступив на факультет журналістики Харківського університету, згодом перейшов до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Факультет журналістики Київського університету закінчив 1956 року.

Після навчання працював у газеті «Молодь України» і як кореспондент багато подорожував Україною, працював матросом і брав участь у далеких експедиціях на гідрографічному, звіробійному та інших кораблях. На суднах «Ю. Шокальский» та «Витязь» Леонід Тендюк ходив у рейси до Фіджі, Японії, Папуа Нової Гвінеї, тричі відвідував Полінезію, бував у В'єтнамі, США, Канаді, Індії, Пакистані та Австралії.

Раптово помер менше ніж за добу після смерті дружини, піаністки Елеонори Безано-Пірадової, 12 липня 2012 року. Похований у рідному селі Володимирівка на Кіровоградщині.

Вшанування пам'яті

ред.

У 2021 році, на будинку № 52 по вулиці Олеся Гончара у Києві, де з 1996 по 2012 рік проживали Леонід Тендюк та його дружина, була відкрита меморіальна дошка на честь подружньої пари митців[1].

Нагороди

ред.
  • 1992 — премія імені Лесі Українки за Вибрані твори у двох томах і збірку «Смерть в океані»
  • 2008 — премія імені В. Сосюри за поетичні твори

Бібліографія

ред.

Збірки поезій

ред.
  • Поле моє, полечко … (1961)
  • Струмки народжуються в горах (1964)
  • Берег моєї землі (1974)
  • Тиша, стривожена штормом (1975)
  • Голос моря і степу (1981)

Книги подорожніх нарисів

ред.
  • Одіссея східних морів (1964)
  • Шукачі тайфунів (1965)
  • Люди з планети Океан (1969)

Романи та повісті

ред.
  • Земля, де починаються дороги (1972)
  • Альбатрос — блукач морів (1972)
  • Відгомін Чорного лісу (1976, 1987)
  • Полінезійське рондо (1979)
  • Експедиція «Гондвана» (1984)
  • Голова Дракона (1985)
  • Слід «Баракуди» (1986)
  • Витязь (1986)
  • Останній рейс «Сінтоку-Мару» (1987)
  • Тріада «V-Z» (1990)
  • Смерть в океані (1990)
  • Пояс Оріона

Книги оповідань для дітей

ред.
  • Вогники в океані (1974)
  • Дивовижна риба мурена (1977)
  • На коралових атолах (1979)

Джерела

ред.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Олександр Гаврош (23.02.2011). Леонід Тендюк: «Песимісти в море не ходять». ЛітАкцент (Інтерв'ю). Архів оригіналу за 16 березня 2022.
  • Твори Леоніда Тендюка [недоступне посилання з 05.12.2022]
  • Федір Шепель (27 серпня 2018). Леонід Тендюк: поет степу і моря. Новини Кіровоградщини. З перших уст. Процитовано 5 листопада 2022.
  • Анатолій САРЖЕВСЬКИЙ (25.03.2021). БЕРЕГ ЗЕМЛІ ЛЕОНІДА ТЕНДЮКА. ДО 90-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ. Наше Слово. Процитовано 5 листопада 2022. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)

Посилання

ред.
  1. У Києві відкрили меморіальну дошку письменнику Леоніду Тендюку