Тендюк Леонід Михайлович

Тендю́к Леоні́д Миха́йлович (3 березня 1931, с. Володимирівка — 12 липня 2012, Київ) — український поет, прозаїк, мариніст, фантаст.

Тендюк Леонід Михайлович
Народився	3 березня 1931(1931-03-03) Володимирівка
Помер	12 липня 2012(2012-07-12) (81 рік) Київ
Поховання	Володимирівка
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	письменник
Alma mater	Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1956)
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творів	українська
Жанр	мариністика

Життєпис

Народився 3 березня 1931 року в селі Володимирівка Кропивницького району Кіровоградської області в сім'ї колгоспників. Вчився в рідному селі, а десятирічку закінчив у тодішньому районному центрі Велика Виска. Під час війни його батько загинув на фронті.

Захоплення поезією почалося ще в школі, тоді ж почав писати вірші. Після закінчення школи вступив на факультет журналістики Харківського університету, згодом перейшов до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Факультет журналістики Київського університету закінчив 1956 року.

Після навчання працював у газеті «Молодь України» і як кореспондент багато подорожував Україною, працював матросом і брав участь у далеких експедиціях на гідрографічному, звіробійному та інших кораблях. На суднах «Ю. Шокальский» та «Витязь» Леонід Тендюк ходив у рейси до Фіджі, Японії, Папуа Нової Гвінеї, тричі відвідував Полінезію, бував у В'єтнамі, США, Канаді, Індії, Пакистані та Австралії.

Раптово помер менше ніж за добу після смерті дружини, піаністки Елеонори Безано-Пірадової, 12 липня 2012 року. Похований у рідному селі Володимирівка на Кіровоградщині.

Вшанування пам'яті

У 2021 році, на будинку № 52 по вулиці Олеся Гончара у Києві, де з 1996 по 2012 рік проживали Леонід Тендюк та його дружина, була відкрита меморіальна дошка на честь подружньої пари митців.

Нагороди

• 1992 — премія імені Лесі Українки за Вибрані твори у двох томах і збірку «Смерть в океані»
• 2008 — премія імені В. Сосюри за поетичні твори

Бібліографія

Збірки поезій

• Поле моє, полечко … (1961)
• Струмки народжуються в горах (1964)
• Берег моєї землі (1974)
• Тиша, стривожена штормом (1975)
• Голос моря і степу (1981)

Книги подорожніх нарисів

• Одіссея східних морів (1964)
• Шукачі тайфунів (1965)
• Люди з планети Океан (1969)

Романи та повісті

• Земля, де починаються дороги (1972)
• Альбатрос — блукач морів (1972)
• Відгомін Чорного лісу (1976, 1987)
• Полінезійське рондо (1979)
• Експедиція «Гондвана» (1984)
• Голова Дракона (1985)
• Слід «Баракуди» (1986)
• Витязь (1986)
• Останній рейс «Сінтоку-Мару» (1987)
• Тріада «V-Z» (1990)
• Смерть в океані (1990)
• Пояс Оріона

Книги оповідань для дітей

• Вогники в океані (1974)
• Дивовижна риба мурена (1977)
• На коралових атолах (1979)

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Олександр Гаврош (23.02.2011). Леонід Тендюк: «Песимісти в море не ходять». ЛітАкцент (Інтерв'ю). Архів оригіналу за 16 березня 2022.
• Твори Леоніда Тендюка ^{[недоступне посилання з 05.12.2022]}
• Федір Шепель (27 серпня 2018). Леонід Тендюк: поет степу і моря. Новини Кіровоградщини. З перших уст. Процитовано 5 листопада 2022.
• Анатолій САРЖЕВСЬКИЙ (25.03.2021). БЕРЕГ ЗЕМЛІ ЛЕОНІДА ТЕНДЮКА. ДО 90-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ. Наше Слово. Процитовано 5 листопада 2022. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)

Посилання

• Антон Санченко. Леонід Тендюк: що ви п’єте о цій порі доби?. Мателот конкурсу морської прози ім. Лисянського. Читомо. Процитовано 5 грудня 2022.