Телеграфний зв'язок

Телегра́фний зв'язо́к — вид зв'язку, що забезпечує швидке передавання і приймання повідомлень на відстань за допомогою електричних (з початку XIX століття, зокрема з 1830-х років) чи оптичних сигналів^[1].

Повідомлення передаються кодовими комбінаціями, які є послідовністю одиничних елементів^[2].

Історія

В 1774 році Лесаж побудував в місті Женева електростатичний телеграф^[3].

Російська імперія

В Російській імперії з 1904 року на телеграфних лініях між містами Петербург та Москва використовувалися апарати Бодо^[3].

Україна

1846 року на Галичині встановлено телеграфний зв'язок Львова з Віднем, 1855-го — між Києвом і Петербургом, згодом між Києвом і Москвою. Розвиток телеграфного зв'язку в Україні (у межах УРСР) видно з таблиці (у дужках для всього СРСР)^[4]:

Відправлено телеграм	1913	1928	1940	1960	1970	1975
У млн	9,2	4,5	23,3	36,4	57,6	68,8 (943)
На 100 осіб	2,6	11	58	84	123	140 (174)

Види телеграфу

Оптичний

Оптичний телеграф або семафорний телеграф, також телеграф Шаппа — система передачі інформації на далекі відстані за допомогою світлових сигналів. Система була винайдена у 1792 році французьким вченим Клодом Шаппом і набула популярності в кінці 18-го на початку 19-го століття.

Копія оптичного телеграфа Клода Шаппе на Літермонті біля Нальбаха, Німеччина

Електричний

Електричний телеграф — вид зв'язку, що забезпечує швидке передавання і приймання повідомлень на відстань за допомогою електричних сигналів по дротах.

Примітки

↑ Шемшученко Ю.С. Юридична енциклопедія.Телеграфний зв'язок (укр.). Лексика - українські енциклопедії та словники. Процитовано 26 лютого 2021.
↑ Кичак,Семенова,Семенов та 23.
↑ ^а ^б Женжера С. В. та інші (2015). Історія розвитку електрозв’язку. Невідомі сторінки //Системи обробки інформації. – 2015. – №. 5. – С. 6-10 (PDF) (укр.). Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба. Процитовано 26 лютого 2021.
↑ Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Див. також

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Кичак В. М., Семенова О. О., Семенов А. О. Системи документального електрозв'язку.Навчальний посібник / Т. О. Старічек. — ВНТУ. — Вінниця : Віддруковано в комп’ютерному інформаційно-видавничому центрі Вінницького національного технічного університету, 2009. — 160 с.

Посилання

Телеграфний зв'язок // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
bibliotekar.ru/spravochnik-185-tehnika/105.htm — РАЗВИТИЕ ЭЛЕКТРОСВЯЗИ. СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ТЕЛЕГРАФНОЙ СВЯЗИ
Телеграфный аппарат ЛТА-8 Общее устройство и принцип действия стартстопных телеграфных аппаратов.

Це незавершена стаття про електроніку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Шемшученко Ю.С. Юридична енциклопедія.Телеграфний зв'язок (укр.). Лексика - українські енциклопедії та словники. Процитовано 26 лютого 2021.

[FOOTNOTEКичак,Семенова,Семенов23-2] Кичак,Семенова,Семенов та 23.

[HUPS-3] а ^б Женжера С. В. та інші (2015). Історія розвитку електрозв’язку. Невідомі сторінки //Системи обробки інформації. – 2015. – №. 5. – С. 6-10 (PDF) (укр.). Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба. Процитовано 26 лютого 2021.

[4] Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

[1]

[2]

[3]

[4]