Театр Орфей (Лос-Анджелес)
Театр «Орфей» на Бродвеї в Лос-Анджелесі входить в центральну мережу кінотеатрів і розважальних закладів «орфейський ланцюг»[en] бродвейського театрального кварталу[en] найбільшого каліфорнійського міста[1].
| Театр Орфей | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
|
34°02′34″ пн. ш. 118°15′19″ зх. д. / 34.042680555556° пн. ш. 118.25534166667° зх. д. | ||||
| Країна |
 США | |||
| Місто | ||||
| Адреса |
842 S. Broadway, Los Angeles, CA 90014 | |||
| Архітектор | Г. Альберт Лансбургd | |||
| Місткість | 2000 | |||
| Тип | кінотеатр, театр, концертний майданчикd | |||
| Статус спадщини | National Register of Historic Places contributing propertyd | |||
| Відкрито | 15 лютого 1926 | |||
| Оф. відкриття | 15 лютого 1926 | |||
| laorpheum.com | ||||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
| EUTA theatre ID | 4984 | |||
 | ||||
 Театр Орфей у Вікісховищі | ||||
Назва та історія
ред.Назва театру безпосередньо пов'язано з ім'ям Орфея — легендарного співака і музиканта в давньогрецькій міфології. Орфей, який отримав в подарунок від Аполлона золоту ліру, зачаровував своєю поезією і співом, міг пересувати скелі, приручати диких звірів[2][3].
Коли в 1923 році тільки планувалося створення театру «Орфей», важко було передбачити його майбутню значущість.
Дизайн фасаду будинку, побудованого до 1926 року, спроєктував архітектор Г. Альберт Лансбурґ (англ. G. Albert Lansburgh в стилі боз-ар. Театральні інтер'єри Альберт Лансбург створював в дусі химерних форм французького бароко — з великою кількістю мармуру в холі, величезними кришталевими люстрами та розкішними меблями. Говорили навіть про «орфейний стиль», який тиражувався іншими архітекторами будівель в бродвейському кварталі Лос-Анджелеса[4].
Театр спочатку призначався для водевільних постановок. Під час Великої депресії його закривали, але ненадовго[2][5].
Цінним для «Орфея» придбанням стала покупка в 1928 році театрального органу відомої американської компанії Wurlitzer, яку заснував в 1853 році в Цинциннаті Рудольф Вурлітцер (нім. Rudolph Wurlitzer), іммігрант з Німеччини[5][6].
Тільки через 90 років — у 2018 році цей музичний інструмент в демонтованому вигляді було вирішено переправити з театру на реставрацію в Чикаго[7].
Місце вистав
ред.З моменту свого відкриття 15 лютого 1926 року театр «Орфей» займав одне з чільних місць в шоубізнесі. Тут виступали такі знаменитості, як королева еротичного танцю Саллі Ранд комедійні артисти — брати Маркс, Вілл Роджерс, Джуді Ґарленд, Джек Бенні, а також великі джазисти — Ліна Горн, Елла Фіцджеральд і Дюк Еллінгтон. До 1950 року в театрі ставили водевілі. У 1960-і роки тут проходили концерти першопрохідців рок-н-ролу — Літла Річарда, Арети Франклін і Стіві Вандера.
Після реставрації 1989 року заново відкритий театр став місцем проведення концертів, прем'єрних показів фільмів, кіно- і телезнімання, фотосесій і відеозаписів. Заснована в 1991 році фінська рок-група HIM записала тут в 2007 році свій перший концертний альбом Digital Versatile Doom[8][9][2].
Місце знімання
ред.Звідси була організована трансляція таких телешоу, як «American Idol» і «America's Got Talent», сьомого і восьмого сезонів ігрового реаліті-шоу «Королівські перегони Ру Пола», а також фільмів «Останній кіногерой» і «Трансформери». Театр був місцем презентації вигаданого музичного гурту «Елвін і бурундуки» 1960-х років і однойменної кінокомедії, що вийшла в 2007 році.
Фасад будівлі театру з'являється в музичному кліпі Авріл Лавін «I'm with You». 2011 року Тейлор Свіфт записала тут свій відеокліп пісні «Mean».
У фільмі «У пошуках опівнічного поцілунку»[en] головні герої у виконанні Скута Макнейрі і Сари Сіммонс (англ. Sara Simmonds) на своєму першому побаченні спілкуються в «Орфеї». Девід Гассельгофф, граючи самого себе у фільмі 2011 року «Гоп», проводить в «Орфеї» конкурс талантів.
У 2014 році для рекламної кампанії в театрі «Орфей» знімався фрагмент з «Лускунчика», в якому прима-балерина Марія Кочеткова танцювала з прикріпленою до тіла відеокамерою і смартфоном в руці[10].
«Американська історія жахів: Роанок» 2016 року включає знімання, зроблене на тлі театру «Орфей».
 |
 |
 |
Примітки
ред.- ↑ Geffner, David Geffner (January–February 2008), Screen Gems, Westways, 100 (1): 62—65
- ↑ а б в History (англ.). laorpheum.com. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 28 червня 2018.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ Эсхил. Агамемнон, 1629—1630. Фрагменты ранних греческих философов. Под ред. А. В. Лебедева. М., 1989.; Клавдиан. Похищение Прозерпины II Вступ. 15-28
- ↑ Orpheum Theatre: history. losangelestheatres.blogspot.com. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 1 липня 2018.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ а б Los Angeles Orpheum Theatre Wurlitzer Style 240 Special (англ.). theatreorgans.com. 6 липня 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 28 червня 2018.
- ↑ Corinna Ludwig (8 червня 2011). Rudolph Wurlitzer (1831-1914) (англ.). immigrantentrepreneurship.org. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 1 липня 2018.
{{cite web}}: Перевірте значення|authorlink1=(довідка) - ↑ Tashan Reed (28 червня 2018). Mighty 90-year-old Wurlitzer organ leaves Orpheum Theatre for about 18 months of restoration (англ.). eu.commercialappeal.com. Процитовано 28 червня 2018.
- ↑ Lawson, Kristan, & Rufus, Anneli. California Babylon. New York: St. Martins Press (2000), p. 125.
- ↑ Alleman, Richard. Hollywood: The Movie Lover's Guide. Random House, Inc. (2005), p. 189.
- ↑ Lorraine Sanders (18 грудня 2014). Maria Kochetkova puts her personal stamp on dance and dress (англ.). sfgate.com. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 28 червня 2018.
Посилання
ред.- Архівні фотографії будівлі [Архівовано 1 серпня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Фотографії театральних інтер'єрів [Архівовано 1 серпня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Orpheum Theatre: history [Архівовано 8 березня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)