Талпакоті малий
Талпакоті малий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Columbina minuta (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Columba minuta Linnaeus, 1766 Chaemepelia minuta (Linnaeus, 1766) Columbigallina minuta (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Талпако́ті малий[2] (Columbina minuta) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.
Опис
ред.Малий талпакоті є найменшим голубом у світі і одним з найлегших голубів у світі, хоча карликові тілопо є дещо важчими за них. Його довжина становить 14-16 см, а вага 24-26 г. Голова і шия сизувато-сірі, верхня частина тіла тьмяно-сірувато-коричнева, крила більш руді. Нижня частина тіла світло-бордова. Дзьоб чорний, лапи червонуваті.
Таксономія
ред.В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис малого талпакоті до своєї книги «Ornithologie», описавши птаха за зразком, який, як він помилково вважав, походив із Санто-Домінго (Домініканська республіка). Він використав французьку назву La petite tourterelle brune d'Amérique та латинську назву Turtur parvus fuscus americanus[3]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[4]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї «Systema Naturae», він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном[4]. Одним з цих видів був малий талпакоті, для якого Лінней придумав біномінальну назву Columba minuta[5]. Згодом малого талпакоті перевели до роду Талпакоті (Columbina), введеного німецьким натуралістом Йоганном Баптистом фон Спіксом у 1825 році[6]. Типова місцевість цього виду пізніше була виправлена на Каєнну у Французькій Гвіані[7][8].
Підвиди
ред.Виділяють чотири підвиди:[9]
- C. m. interrupta (Griscom, 1929) — від південно-східної Мексики до Белізу, Гватемали і Нікарагуа;
- C. m. elaeodes (Todd, 1913) — від Коста-Рики до заходу центральної Колумбії;
- C. m. minuta (Linnaeus, 1766) — від східної Колумбії через Венесуели і Гвіану до південної Бразилії і північно-східної Аргентини;
- C. m. amazilia (Bonaparte, 1855) — узбережжя південно-західного Еквадору і північно-західного Перу (на південь до Ліми).
Поширення і екологія
ред.Малі талпакоті мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Бразилії, Болівії, Парагваї і Аргентині. Вони живуть в сухих саванах і чагарникових заростях, на луках, зокрема на заплавних, на полях, переважно на висоті до 1400 м над рівнем моря, в Центральній Америці на висоті до 750 м над рівнем моря, в Перу місцями на висоті до 2100 м над рівнем моря.
Малі талпакоті ведуть переважно наземний спосіб життя. Більшу частину часу вони проводять на землі, ночують на деревах. Основою їх раціону є насіння. Початок сезону розмноження у малих талпакоті різниться в залежності від регіону, у Венесуелі гніздування триває протягом всього року з піком з квітні-листопаді. Гніздо розміщується на землі або в заростях низько над землею. В кладці 2 білих яйця. Інкубаційний період триває 13-14 днів, пташенята покидають гніздо через 12-14 днів після вилуплення.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція малих талпакоті становить від 500 тисяч до 5 мільйонів дорослих птахів.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Columbina minuta: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French та Latin) . Т. 1. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 116—117, Plate 8 fig 2.
- ↑ а б Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. hdl:2246/678.
- ↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 285.
- ↑ von Spix, Johann Baptist (1825). Avium species novae, quas Brasiliam anus MDCCCXVII - MDCCCXX (Latin) . Т. 2. Monachii [Munich]: Franc. Seraph. Hübschmanni. с. 57—58.
- ↑ Berlepsch, Hans von; Hartert, Ernst (1902). On the birds of the Orinoco region. Novitates Zoologicae. 9: 1–135 [119].
- ↑ Peters, James Lee, ред. (1937). Check-List of Birds of the World. Т. 3. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 108.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 листопада 2022.
Джерела
ред.- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |