Див. також: Пілюля

Табле́тка (лат. tabuletta, зменшувальна форма від tabula; у ширшому значенні — пігу́лка,[1] піґу́лка[2])  — тверда дозована лікарська форма для внутрішнього застосування (деколи парентерального) або для виготовлення інших лікарських форм, отримувана шляхом пресування лікарських речовин у вигляді пласких або двоякоопуклих кружечків. Таблетки бувають покриті оболонкою із цукру, декстрину, крохмалю, какао і ін. Вони повинні розпадатись в 50 мл води (дистильованої) при повільному помішуванні в колбі при 37 °C протягом 15 хвилин (не покриті оболонкою) або протягом 30 хвилин (покриті оболонкою).

Таблетки

Останнім часом поряд з «таблетка» вживається і запозичене з польської слово «пігулка»[3][4], але оригінальне пол. pigułka (походить від лат. pilula) означає не «таблетка» (tabletka), а «пілюля»[5].

ВидиРедагувати

Деякі лікарські речовини таблеток можуть руйнуватися у кислому середовищі шлунка. В такому випадку лікарську речовину вводять в кишківник, вдаючись до використання таблеток, вкритих оболонкою, стійкою до дії шлункового соку, але розчинною у лужному середовищі кишок[6]. Також існують таблетки з багатошаровим покриттям, які забезпечують поступове всмоктування дієвої речовини, що дозволяє пролонгувати терапевтичну дію препарату (ретардні форми препаратів)[6].

Таблетки є офіцінальними лікарськими формами і виписують їх із вказуванням назви лікарської речовини, її разової дози і кількості таблеток.

Слід пам'ятатиРедагувати

У хворих, які довго перебувають у горизонтальному положенні, хворих (особливо похилого віку) з порушеною перистальтикою стравоходу, таблетки можуть затримуватися в стравоході, утворюючи в ньому виразки[6]. Для профілактики цього ускладнення таблетки потрібно запивати значною кількістю води (не менше 200 мл)[6]. Зменшення подразнювальної дії лікарських засобів на слизову оболонку шлунка можна досягти виготовленням їх у вигляді мікстур з додаванням слизу. В разі значного подразнювального (або ульцерогенного) ефекту, препарати, особливо ті, що потребують тривалого курсового застосування (наприклад, диклофенак натрію) доцільно приймати після їжі[6].

ПриміткиРедагувати

  1. Пігулка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. Піґулка // «Словники України» online
  3. Тараненко, О. О. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов'янському тлі) // Мовознавство. — 2008. — № 2-3. — С. 166-167. — ISSN 0027-2833.
  4. Великий тлумачний словник сучасної української мови. — "Перун", 2005.
  5. Słownik języka polskiego / Pod redakcją Witolda Doroszewskiego. — Wydawnictwo Naukowe PWN.
  6. а б в г д Чекман І. С., Горчакова Н. О. Науково-методичні основи викладання фармакокінетики лікарських засобів студентам медичного факультету / Науковий вісник Національного медичного університету імені О. О. Богомольця Науковий журнал. — 2009, № 3. ISSN 1998-3719

ДжерелаРедагувати

  • Довідник по ветеринарній рецептурі та технології виготовлення лікарських форм. — К.: Урожай, 1989. —224с.— ISBN 5-337-00314-3

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати