Табачнік Яків Піневич

Я́н Петрович Таба́чник[4] (ім'я при народженні - Яків Піневич Табачник; нар. 31 липня 1945, Чернівці) — радянський та український акордеоніст і політик. Народний артист України (1994). Народний депутат України кількох скликань, генеральний продюсер та ведучий Міжнародного телевізійного проекту «Маю честь запросити», засновник фестивалів-конкурсів «Володимир Крайнєв запрошує» та AccoHoliday, президент Вищої ліги метрів світового акордеону.

Ян Табачник
Я́ків Пі́невич Таба́чник
Табачник, Ян Петрович 0016 Чуприна Вадим А.jpg
Народився 31 липня 1945(1945-07-31) (75 років)
Чернівці, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність Єврей
Діяльність політик, музикант, композитор
Галузь music pedagogyd
Alma mater Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка і Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор філософії
Заклад КНУКіМ
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України[3]
Партія Партія регіонів
У шлюбі з Недельська Тетяна Володимирівнаd
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений артист України
Україна Народний депутат України
5-го скликання
Партія регіонів 2006 р. 2007 р.
Україна Народний депутат України
6-го скликання
Партія регіонів 2007 р. 2012 р.
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014

БіографіяРедагувати

Народився 31 липня 1945 року у м. Чернівці у єврейській родині. Освіту здобував на музично-педагогічному факультеті Мелітопольського державного педагогічного інституту (1985—1990) та юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2011).

  • 1964—65 — артист Астраханської обласної, згодом — Калмицької державної філармонії.
  • 1965—66 — музикант-інструменталіст Аджарського відділу Грузинської державної філармонії.
  • 1967—68 — акордеоніст, Держфілармонія ПБК; соліст джаз-оркестрів Марка Горєліка та Шико Аранова.
  • 1968—69 — повертається до Чернівців, де протягом восьми років працює директором РБК Першотравневого району.
  • 1979—94 — на запрошення Запорізької обласної філармонії переїздить до м. Запоріжжя, де створює та стає художнім керівником фольклорного ансамблю «Сурми», групи «Новий день» та інструментального колективу «РИФФ».
  • 1995 — створює в Одесі Муніципальний театр музики Яна Табачника.
  • 1997—98 — професор кафедри народних інструментів Київського національного університету культури та мистецтв. Має почесні професорські звання у кількох музичних вишах, серед яких Тель-Авівська та Донецька консерваторії.
  • З 2000 року — заступник голови опікунської ради Всеукраїнського Фонду «Надії і Добра».
  • У 2000-му році створив у Києві Міжнародний творчий центр Яна Табачника, найуспішнішими проектами якого є телевізійне шоу «Маю честь запросити» (виходило на українському телебаченні протягом 20 років, і за цей час програму подивилися 700 мільйонів глядачів у різних країнах світу) та щорічний Міжнародний конкурс-фестиваль професійного виконавського мистецтва AccoHoliday, в якому взяли участь молоді акордеоністи, виконавці як естрадно-джазової, так і класичної музики, з понад 40 країн світу.

Із 1987 року Ян Табачник виступав із сольними концертами в Австрії, Фінляндії, Польщі, у 90-ті неодноразово гастролював у США, Канаді, Німеччині, Австралії, Великій Британії, Ізраїлї та інших країнах. Став лауреатом численних конкурсів і фестивалів, привіз в Україну визнану єврейським світовим співтовариством нагороду «Золота менора». Пострадянський простір об'їздив від Кушки до Діксона, від Сахаліну до Карпат, що підтверджує колекція концертних афіш музиканта, найстарішою з яких 60 років. 

Із 1976 року випустив п'ять дисків-гігантів на Всесоюзній фірмі «Мелодія». У створенні записів брали участь симфоджазові колективи, бенди та бігбенди. Випустив 10 компакт-дисків, у двох із яких є автором музики і текстів пісень. Пісні Яна Табачника брали до свого репертуару Йосип Кобзон, Вахтанг Кікабідзе, Людмила Гурченко, Валентина Толкунова та інші відомі артисти. У Музеї гармоніки Альфреда Мірека творчості Яна Табачника присвячений один зі стендів експозиції.

Нагороди та званняРедагувати

Заслужений артист УРСР (1989). Народний артист України (1994).

Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст. Повний кавалер ордена «За заслуги». Повний кавалер ордена Святого Станіслава. Нагороджений орденом «Суспільне визнання» III ст., Золотим хрестом «Меценати Батьківщини», Має нагороди Уповноваженого з прав людини України, СБУ, МВС та Міністерства транспорту України, спецпідрозділу «Альфа», прикордонних військ України, медаль «За ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС» II ст.

Удостоєний престижних зарубіжних премій і нагород, в числі яких Золота медаль держави Ізраїль, Президентський орден «Сяйво» (Грузія), орден Петра Великого I ст. (Росія), орден царя Соломона Мудрого, орден Святого Володимира I ст., Орден Горчакова I ст., Орден Дмитра Донського, золотий орден Миколи Чудотворця I ст., Орден Святого князя Олександра Невського I ст., Орден Михайла Ломоносова та інші. Має звання-титули "Маестро "Золотий акордеон ", "Гранд-маестро ", нагороду Legenda viva ("Жива легенда ") і іменну зірку на Алеї зірок міста Києва.

Лауреат Міжнародної премії імені Сіді Таль. Почесний громадянин міст Чернівці та Мелітополь. Увійшов до сотні знаменитих євреїв світу, народжених в Україні.

Депутатська діяльністьРедагувати

Депутат Верховної Ради 5-го скликання з 04.2006 від Партії регіонів, № 20 в списку.

У 2007—2012 — Депутат Верховної Ради 6-го скликання з 11.2007 від Партії регіонів, № 20 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. 10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики».

У 2012—2014 — Депутат Верховної Ради 7-го скликання.

Входив до комітету з боротьби з організаційної злочинністю і корупцією. У політику, за словами музиканта, його привела громадська діяльність: Ян Табачник був заступником голови опікунської ради Всеукраїнського благодійного фонду Надії і Добра, діяльністю якого опікувалася перша леді України Людмила Кучма. Працюючи з фондом, Ян Табачник об'їздив з концертами і гуманітарною допомогою більше сотні дитячих будинків та шкіл-інтернатів України, а також виправно-трудові колонії, в тому числі для неповнолітніх злочинців. Для деяких в'язнів музикант добився перегляду справ і допоміг повернутися до нормального життя.

Є ініціатором створення й очільником клубу «Маю честь», члени якого придбали 35 будинків для багатодітних та малозабезпечених українських сімей. У 2008 році до 600-річчя Чернівців подарував рідному місту пам'ятний знак. Автор унікальної роботи — видатний скульптор Зураб Церетелі.

РодинаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Богайчук М. А. Табачник Ян Петрович // Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник. — Чернівці : Букрек, 2005. — С. 260.
  • Гусар Ю. Пам'ятник місту — від Яна Табачника // Буковинське віче. — 2010. — 2 лип. — С. 3.
  • Гусар Ю. Табачник Ян // Буковинський календар. Ювілеї-2008. — Чернівці : Правдивий поступ, 2008. — С. 121.
  • Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 572.
  • Коротич В. Доигрался: страницы жизни Яна Табачника. — К. : Мистецтво, 2005. — 208 с. (рос.)
  • Табачник, Ян. Неуслышанные молитвы / Литературная запись М. Маслия. — Черновцы : Букрек, 2011. — 396 с. (рос.)
  • Табачник, Ян. Без аплодисментов. — Черновцы : Букрек, 2015. — 255 с. (рос.)

ПосиланняРедагувати