Вікіпедія

Сущинський Віталій Володимирович

Віталій Сущинський (1 червня 1890 — 8 жовтня 1938) — білоруський авіатор та мандрівник. Жертва сталінського терору.

Сущинський Віталій Володимирович
Народився 1 червня 1890(1890-06-01)
с. Голдабурщина (нині Бєлиницький район, Могильовська область, Білорусь)
Помер 8 жовтня 1938(1938-10-08) (48 років)
Архангельськ
Діяльність авіатор, мандрівник
Alma mater Санкт-Петербурзький політехнічний інститут[d]

Учасник Першої світової війни, першовідкривач повітряних трас в Ненецькому національному окрузі.

Життєпис ред.

Народився 1 червня 1890 в селі Голдабурщіне Могильовської губернії в родині священика.

За національністю — білорус.

Навчався в реальному училищі в Могильові. Закінчив механіко-технічне училище у В'язниках у 1910, працював токарем по металу в механічному цеху морського порту у Владивостоці в 1911.

У 1911 став вчитися пілотування.

Був учнем-пілотом і авіамеханіком у одного з перших російських авіаторів Якова Сєдова-Сєрова.

Влітку 1912 вступив першим учнем до Далекосхідної Аероклубної школи при Спаському військовому аеродромі.

Восени того ж року закінчив школу, після чого став завідувачем цією школою та її авіаційним інструктором.

На початку Першої світової війни мобілізований на службу з охорони прикордонних судів на річці Уссурі.

Восени 1914 телеграфував до Петрограду, в канцелярію князя Олександра Михайловича, про бажання йти добровольцем-льотчиком на фронт.

Був направлений на Теоретичні курси авіації при Петроградському політехнічному інституті.

Був льотчиком-розвідником на Західному фронті. Служив авіаінструктором Севастопольської військової школи в 1915 — 1917 роках.

6 грудня 1915 йому отримав звання молодшого унтер-офіцера, 9 грудня 1916 — прапорщика інженерних військ, 25 квітня 1917 — військового льотчика.

За хоробрість Віталій Сущинський був нагороджений солдатськими Георгіївськими хрестами 4-й, 3-й і 2-го ступеня.

Після Жовтневого перевороту брав участь у Громадянській війні на боці Червоної армії.

У 1918 — командир 1-го авіазагону Сибіру в армії Сергія Лазо в Забайкаллі.

Після передислокації загону до Спаська був викликаний до Владивостока у справах, пов'язаних із забезпеченням загону.

Його приїзд співпав з повстанням Чехословацького корпусу у Владивостоці, в результаті якого Сущинський виявився на території, зайнятій білими.

Кілька місяців він переховувався, але після оголошення Колчаком загальної мобілізації був відправлений до Спаська інструктором авіашколи, яка перебувала в той час під контролем білих.

У квітні 1920 Спаськ зайняли японські інтервенти, і Віталій пішов у сопки з червоними партизанами, де знаходився до закінчення бойових дій.

Повернувшись до Владивостока, прийняв пропозицію перегнати з Харбіна до Благовєщенська літак конструктора Івана Діля, який закуповувався представником України для благовіщенського авіазагону.

Однак під час випробування літака льотчиком Авакуменком він зазнав катастрофи і пілот загинув.

Після цього Сущинський не став повертатися до Владивостока.

Працював у Харбіні електромеханіком з висвітлення поїздів, потім став шофером автобуса.

Восени 1922 перейшов до тракторного загону, який прямував до Західного Сибіру. Був знятий з поїзда і за підозрою «сумлінного переходу до білих в 1920 році» відданий під суд військового трибуналу Західно-Сибірського військового округу.

У період слідства жив з підпискою про невиїзд і працював на ремонті автотранспорту при представництві ДПУ по Сибіру.

30 січня 1923 справу було припинено за недоведеністю доказів.

Після цього Сущинський був діловодом при Сібревкомі, потім, до демобілізації в травні 1924 — льотчиком 16-го окремого розвідувального авіазагону в Новоніколаєвську (нині Новосибірськ ).

З травня 1924 по 1926 працював інструктором повітряного спорту в Могильові, потім токарем по металу на механічному заводі «Відродження».

Восени 1926 у зв'язку зі смертю батька Сущинський повернувся до рідного села, де зайнявся хліборобством.

У 1927 призваний на півторамісячний табірний збір на Дретуньському аеродромі, потім повернувся на Голдабурщину.

У 1930, після початку колективізації, як офіцер царської армії і «кулак» підданий адміністративному висланню в Північний край терміном на 5 років.

До 1932 працював у Архангельську слюсарем з ремонту, машиністом пароплава «Слон».

27 березня 1932 запрошений мотористом в Кемське відділення авіації ОДПУ.

9 лютого 1933 переведений льотчиком на авіабазу Ухтпечтреста НКВД, де пропрацював до 1 травня 1935.

Літав в райони Нар'ян-Мара, Салехарда, Котласа. Керував гідролітаками.

1 серпня 1935 за особистою заявою прийнятий пілотом до авіації Ненецького ОІКа в Нар'ян-Марі. Працював разом з льотчиком Самуїлом Клебановим. На літаку У-2 проклав повітряні траси: Нар'ян-Мар — Тобседа ; Нар'ян-Мар — Індіга — Нижня Пеша та інші.

У сезон 1935 — 1936 здійснив 150 безаварійних польотів[1].

У 1937 заарештований за звинуваченням у порушеннях льотних правил, знищення літакового парку, «розмовах контрреволюційного змісту» і ув'язнений в Архангельську в'язницю. Перебування Сущинського в Харбіні на початку 1920-х слідство трактувало так: «... в 1920 р, у зв'язку з розгромом білих, емігрував до Харбіну і там встановив зв'язок з японською розвідкою.

У 1922 за завданням цієї розвідки був засланий на територію СРСР, тут займався шпигунською діяльністю, шкідництвом і контрреволюційної агітацією».

Був засуджений за статтями 58, 59 КК РРФСР (шкідництво і контрреволюційна діяльність) і засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний 8 жовтня 1938. Посмертно реабілітований 2 лютого 1958.

Родина ред.

У Віталія Сущинського був брат Всеволод. Він також був льотчиком і разом з братом брав участь у Першій світовій війні. Сестра — Лідія Ляске.

Віталій Сущинський був двічі одружений. Перша дружина — Надія Сущинська. Друга дружина Марія була молодшою Віталія на 17 років, у них народилося двоє дітей. Батьки Сущинського — Володимир і Ганна.

Пам'ять ред.

28 червня 2011 ім'ям Сущинського була названа вулиця в Нар'ян-Марі[2].

Примітки ред.

  1. ↑ Анна Пекканен — Долг нашей памяти [Архівовано 17 серпня 2017 у Wayback Machine.], Газета «Няръяна вындер» (Красный тундровик) № 98 (18856) от 10 июня 2006 года
  2. ↑ Решение Совета городского округа "Город Нарьян-мар" от 28 июня 2011 г. № 271-р. Архів оригіналу за 8 вересня 2019. Процитовано 29 липня 2020.

Література ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сущинський_Віталій_Володимирович&oldid=36245552