Сушак
Сушак (хорв. Sušak, італ. Sussak)[1][2][3] — частина Рієки, Хорватія. Вона стикається зі східною частиною міста, відокремлена від центру міста рікою Рєчина, яка колись служила міжнародним кордоном. Помітні особливості Сушака включають громадські пляжі в Печіні і Главаново, а також торговий центр Tower Center.
| Сушак | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 45°19′22″ пн. ш. 14°28′07″ сх. д. / 45.32294167002777385° пн. ш. 14.468822220027778513° сх. д.Координати: 45°19′22″ пн. ш. 14°28′07″ сх. д. / 45.32294167002777385° пн. ш. 14.468822220027778513° сх. д. | ||||
| Країна |
 Хорватія | |||
| Адмінодиниця | Рієка | |||
| Поштовий індекс | 51000 | |||
| Карта | ||||
| ||||
 Сушак у Вікісховищі | ||||
Має статус місцевої ради (Mjesni odbor, самоврядна одиниця в Республіці Хорватія), площею 66,07 га, 1.812 чол. населення[4]
Історія ред.
Після скасування Северінської жупанії у 1787 р. на прибережній території від Рієки до Сеня було сформоване так зване Угорське Примор’є, поділене на три дистрикти (котари): Рієкський (riječki), Бакарський (bakarski) та Вінодольський (vinodolski). Територія Трсата, Сушака, Вежіце і Драге відносилась до бакарського дистрикту (котару). Під час французького правління в період з 1809 по 1813 рр. пряму владу над Трсатом, Сушаком, Подвежіцою і Драгою мав Рієкський магістрат, а після уходу французів адміністрація Рієкського магістрату розповсюджувалась над цією територією до 1834 р., коли за наказом Франца ІІ повинна була повернути територію під управління Бакару.
У 1874 р. із створенням Трстатського муніципалітету (громади) сюди відносились Сушак, Вежиця і Трсат. Спочатку селищна управа розташовувалась у Трсаті, а у 1882 р. Сушак став адміністративним центром дистрикту (котара). В той час Сушак стрімко розвивався, перетворюючись з поселення сільського характеру у справжній міський населений пункт. Були збудовані адміністративні, медичні, шкільні та інші громадські будівлі, та комунальні об’єкти – дороги, водогін, вуличне освітлення тощо.
У 1885 р. міським головою Сушака Хінко Бачичем (Hinko Bačić) було ініційовано і профінансовано будівництво першого в місті отелю Continental. Архітектором став уродженець Сушаку Мате Главан, перший місцевий дипломований спеціаліст в цій галузі. Готель було відкрито у 1888 р.[5]
23 жовтня 1919 р. наказом короля сербів, хорватів і словенців Петра І Карагеоргієвича Сушак було проголошено містом, яке мало на той час 12.000 мешканців. В ході розділу Фіуме після італійської окупації Вільної держави Фіуме, за Римським договором, підписаним у січні 1924 р. Беніто Муссоліні (від Королівства Італія) і Ніколою Пашичем (від Королівства сербів, хорватів і словенців), Сушак залишився містом в складі Королівства СХС, за умови спільного використання портових об’єктів.
1 лютого 1948 р. в результаті виборів до Міського народного комітету в Рієці було закладено підстави для об’єднання Рієки та Сушака. Міські народні комітети Сушака та Рієки запропонували Президії хорватського Сабора об’єднати два міста в одне. 12 лютого 1948 р. відбулося перше засідання Народного комітету Рієки, на якому було засновано котар Рієка.
Згадки в літературі ред.
Британська письменниця, журналістка, діячка суфражистського руху Ребека Уест (1892 - 1983) в 1937 році здійснила подорож Югославією, і на основі зібраних матеріалів у 1941 році видала книгу «Чорне ягня та сірий сокіл» (Black Lamb and Grey Falcon»). В книзі цілий розділ присвячено Сушаку.
Видатні уродженці та мешканці ред.
- Еден фон Хорват, австрійський письменник
- Ловро фон Матачич, хорватський диригент та композитор
- Хрвоє Шаринич, політичний діяч, колишній прем'єр-міністр Хорватії в 1992—1993 рр.
- Янко Полич Камов, хорватський письменник, драматург та поет епохи модернізму.
Примітки ред.
- ↑ Dominis, Elisabetta De (2004). Istria, Quarnaro, Dalmazia (італ.). Touring Editore. ISBN 9788836530441. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
- ↑ Lusenti, Luigi (26 квітня 2012). La soglia di gorizia - storia di un italiano nell'istria della guerra fredda (італ.). Luigi Lusenti. ISBN 9788863698220. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
- ↑ Praga, Giuseppe (1993). History of Dalmatia (англ.). Giardini. ISBN 9788842702955. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
- ↑ Centar-Sušak. Grad Rijeka (хор.). Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
- ↑ Hotel Continental Rijeka | Jadran hotels | Jadran hotels. www.jadran-hoteli.hr (англ.). Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.