Сухомлинов Володимир Олександрович

Сухомлинов Володимир Олександрович — (4 (16) серпня 1848; Ковенська губернія — 2 лютого 1926; Берлін, Німеччина) — російський генерал від кавалерії, військовий міністр, генерал-ад'ютант, начальник Головного управління Генерального штабу Російської імперії (1908—1909).

Сухомлинов Володимир Олександрович
Vladimir A. Sukhomlinov.jpeg
Народився 4 (16) серпня 1848
Тельше, Ковенська губернія, Російська імперія
Помер 2 лютого 1926(1926-02-02)[1][2] (77 років)
Берлін, Веймарська республіка[1]
Поховання Православний цвинтар Тегель
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність офіцер, політик
Alma mater Миколаївське кавалерійське училищеd
Учасник Перша світова війна і Російсько-турецька війна 1877–78
Посада Міністр оборони Російської Федерації
Військове звання Генерал від кавалерії
Партія Російські збориd
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня Order of the Red Eagle 1st Class
Золота зброя «За хоробрість»

ЖиттєписРедагувати

Освіту здобув в Миколаївському кавалерійському училищі (1867) і Миколаївській академії Генштабу (1874). Випущений в лейб-гвардії Уланський Його Величності полк.

З 25 жовтня 1874 — старший ад'ютант 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії, потім — обер-офіцер для особливих доручень при штабі 1-го армійського корпусу (АК), командував ескадроном лейб-гвардії кірасирського Його Величності полку.

Під час російсько-турецької війни 1877-1878 з 19 березня 1877 був у розпорядженні головнокомандувача армією великого князя Миколи Миколайовича (старшого). За бойові заслуги у війні нагороджений в 1878 орденом Св. Георгія 4-го ступеня і золотою зброєю.

З 11 квітня 1878 — штаб-офіцер для особливих доручень при штабі 1 АК, з 6 травня 1878 — правитель справ Миколаївської академії Генштабу.

З 25 листопада 1884 — командир 6-го лейб-драгунського Павлоградського полку, з 10 січня 1886 — начальник офіцерської кавалерійської школи.

З 16 квітня 1910 — начальник 10-ї кавалерійської дивізії, з 25 травня 1899 — начальник штабу, з 12 жовтня 1902 — помічник командувача.

23.10.1904-2.12.1908 — командувач військами Київського військового округу. Одночасно з 19.10.1905 займав пост Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора.

З 2 шрудня 1908 — начальник Генштабу. 11 березня 1909 зайняв пост військового міністра і одночасно 6 грудня 1911 введений в Державну раду. Мав прихильне ставлення Миколи II і Олександри Федорівни.

ПриміткиРедагувати