Сухомлинов Володимир Олександрович

Сухомлинов Володимир Олександрович — (4 (16) серпня 1848; Ковенська губернія — 2 лютого 1926; Берлін, Німеччина) — російський генерал від кавалерії, військовий міністр, генерал-ад'ютант, начальник Головного управління Генерального штабу Російської імперії (1908—1909).

Сухомлинов Володимир Олександрович
Народився	4 (16) серпня 1848 Тельше, Ковенська губернія, Російська імперія
Помер	2 лютого 1926(1926-02-02) (77 років) Берлін, Веймарська республіка
Поховання	Православний цвинтар Тегель
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	офіцер, політик
Alma mater	Миколаївське кавалерійське училищеd
Учасник	Перша світова війна і Російсько-турецька війна 1877–78
Посада	Міністр оборони Російської Федерації
Військове звання	Генерал від кавалерії
Партія	Російські збориd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Освіту здобув в Миколаївському кавалерійському училищі (1867) і Миколаївській академії Генштабу (1874). Випущений в лейб-гвардії Уланський Його Величності полк.

З 25 жовтня 1874 — старший ад'ютант 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії, потім — обер-офіцер для особливих доручень при штабі 1-го армійського корпусу (АК), командував ескадроном лейб-гвардії кірасирського Його Величності полку.

Під час російсько-турецької війни 1877-1878 з 19 березня 1877 був у розпорядженні головнокомандувача армією великого князя Миколи Миколайовича (старшого). За бойові заслуги у війні нагороджений в 1878 орденом Св. Георгія 4-го ступеня і золотою зброєю.

З 11 квітня 1878 — штаб-офіцер для особливих доручень при штабі 1 АК, з 6 травня 1878 — правитель справ Миколаївської академії Генштабу.

З 25 листопада 1884 — командир 6-го лейб-драгунського Павлоградського полку, з 10 січня 1886 — начальник офіцерської кавалерійської школи.

З 16 квітня 1910 — начальник 10-ї кавалерійської дивізії, з 25 травня 1899 — начальник штабу, з 12 жовтня 1902 — помічник командувача.

23.10.1904-2.12.1908 — командувач військами Київського військового округу. Одночасно з 19.10.1905 займав пост Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора.

З 2 шрудня 1908 — начальник Генштабу. 11 березня 1909 зайняв пост військового міністра і одночасно 6 грудня 1911 введений в Державну раду. Мав прихильне ставлення Миколи II і Олександри Федорівни.