Сухий міст
Сухий міст (груз. მშრალი ხიდი) — автомобільно-пішохідний міст у Тбілісі над колишнім рукавом Кури, нині засипаним і перетвореним на частину вулиці Звіада Гамсахурдіа. Разом з Саарбрюкенським мостом є частиною мостової споруди через Куру і прилеглі вулиці, що веде з району Мтацмінда (на міст виходить вулиця Хіді) в район Чугуреті, до Саарбрюкенської площі.
| Сухий міст груз. მშრალი ხიდი | |
|---|---|
 | |
| 41°42′01″ пн. ш. 44°48′09″ сх. д. / 41.700471800027777647° пн. ш. 44.802546500027773391° сх. д.Координати: 41°42′01″ пн. ш. 44°48′09″ сх. д. / 41.700471800027777647° пн. ш. 44.802546500027773391° сх. д. | |
| Країна |
 Грузія |
| Розташування | Тбілісі |
  Сухий міст Сухий міст (Грузія) | |
 | |
 Сухий міст у Вікісховищі | |
Поруч з мостом розташований однойменний блошиний ринок. Пам'ятка Тбілісі.
Назва
ред.Спочатку міст називався Малим Михайлівським (оскільки був продовженням Великого Михайлівського мосту) або Воронцовським (за іменем кавказького намісника М. С. Воронцова). На початку XX століття носив назву Миколаївського[1][2].
За радянських часів називався Малим мостом Карла Маркса. 1933 року протоку річки під мостом осушено і по колишньому руслу прокладено вулицю, після чого міст стали називати Сухим[3].
Історія
ред.Побудований у 1848—1851 роках за проєктом італійського архітектора Дж. Скудьєрі. Малий міст вів на «Мадатовський острів» (острів спочатку був власністю князів Орбеліані, в яких у середині XIX століття цей острів на річці купив князь, генерал-лейтенант російської армії, герой війни 1812 року і війни на Кавказі Валеріан Григорович Мадатов, відтоді тбілісці називали його «Мадатовським островом», а Малий міст — «Мадатовським мостом»[4]). Цей міст був продовженням Великого Михайлівського моста через Куру. 25 лютого 1883 року мостом пройшов перший у місті маршрут конки.
1933 року рукав річки під мостом осушено і по колишньому руслу прокладено вулицю. 1962 року міст капітально відремонтовано за проєктом інженера Г. Карцивадзе[ru] й архітекторів Ш. Д. Кавлашвілі[ru], В. К. Куртішвілі і Г. В. Мелкадзе[5][6]. В кінці 1980-х — на початку 1990-х біля моста виник блошиний ринок[3].
Конструкція
ред.Міст однопрогоновий арковий. Прогін перекрито 32-метровим коробовим склепінням (безшарнірна арка). Тротуари винесено на сталеві консолі. Міст побудовано з плоскої грузинської цегли, архівольти арки облицьовано каменем[7]. Міст призначено для руху автотранспорту і пішоходів. Тротуари відокремлені від проїзної частини залізобетонним бордюром. Поруччя металеві, закінчуються на підпорах кам'яним парапетом.
Примітки
ред.- ↑ Москвич Г. Г. Иллюстрированный практический путеводитель по Кавказу. — 20-е. — СПб., 1913. — С. 232. — 498 с.
- ↑ Материалы для описания русских рек и истории улучшения их судоходных условий. Выпуск XL: Сведения о мостах на водных путях Российской империи / под ред. инженера путей сообщения Н. А. Венедиктова. — СПб., 1913. — С. 46—47. — 321 с.
- ↑ а б Кама Рзаева (3 серпня 2012). Сухой мост из Тбилиси в прошлое. GeorgiaTimes.info. Процитовано 22 травня 2016.
- ↑ Sputnik. Тифлисский Пески: творения Фуксаса и неосуществленный проект (рос.). sputnik-georgia.ru. Процитовано 4 лютого 2019.
- ↑ Пунин А. Л. Архитектура отечественных мостов. — Л. : Стройиздат, 1982. — С. 37. — 152 с.
- ↑ Архитектурный ансамбль мостов Тбилиси, 1975, с. 72.
- ↑ Архитектурный ансамбль мостов Тбилиси, 1975, с. 65.
Література
ред.- Архитектура Тбилиси / Квирквелия Т. Р. — М.: Стройиздат, 1984. — 311 с. — 17 500 экз.
- Пунин А. Л. Архитектурный ансамбль мостов Тбилиси // Сборник трудов ЛИСИ «Исследование экономичности и долговечности мостовых сооружений». — Л., 1975. — № 96 (16 червня). — С. 63—68.
- Михайловский мост в Тифлисе // Кавказский календарь. — 1857. — 16 червня. — С. 511—512.
- Николаи Л. Ф. Краткие исторические данные о развитии мостового дела в России. — СПб., 1898. — С. 81—82.
- Маслаковец К. Михайловский мост на реке Куре в Тифлисе // Журнал Главного управления путей сообщения и публичных зданий. — СПб., 1862. — № 1 (январь и февраль). — С. 1—16.