Сурков Микола Васильович

Микола Васильович Сурков (1 грудня 1904, місто Ачинськ, тепер Красноярського краю Російська Федерація — 13 липня 1985, місто Київ) — радянський діяч органів державної безпеки. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Сурков Микола Васильович
Народився1 грудня 1904(1904-12-01)[1]
Ачинськ, Красноярський край, СРСР
Помер13 липня 1985(1985-07-13)[1] (80 років)
Діяльністьдержавний діяч
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани»

Біографія

ред.

Народився у родині дорожнього майстра. У 1920 році закінчив 3-х класне вище початкове училище станції Боготол Томської залізниці.

У листопаді 1920 — травні 1921 р. — співробітник Всеросійської надзвичайної комісії (ВНК) станції Боготол. У травні 1921 — серпні 1923 р. — співробітник ВНК-ДПУ станцій Барнаул, Красноярськ, Новомиколаївськ Томської залізниці. У серпні 1923 — вересні 1926 р. — співробітник ОДПУ станцій Сковородино, Чита Читинської залізниці.

Член ВКП(б) з квітні 1924 року.

У жовтні 1926 — березні 1927 р. — ад'ютант начальника відділення дорожньо-транспортного відділу ОДПУ станції Москва Московсько-Київсько-Воронезької залізниці.

У березні 1927 — жовтні 1928 р. — співробітник ОДПУ станції Київ Московсько-Київсько-Воронезької залізниці. У жовтні 1928 — вересні 1931 р. — співробітник ОДПУ станції Конотоп Західної залізниці. У вересні 1931 — грудні 1933 р. — оперуповноважений відділення дорожньо-транспортного відділу ОДПУ станцій Брянськ-2, Жлобин Західної залізниці.

У січні — липні 1934 р. — уповноважений Секретно-оперативної частини Транспортного відділу ОДПУ СРСР. У липні 1934 — 1935 р. — уповноважений, оперуповноважений 1-го відділення Транспортного відділу ГУДБ НКВС СРСР. У 1935 — квітні 1938 р. — заступник начальника 2-го відділення 6-го відділу ГУДБ НКВС СРСР. У квітні — серпні 1938 р. — начальник 8-го відділення 1-го відділу 3-го Управління НКВС СРСР.

У серпні 1938 — листопаді 1940 р. — начальник Дорожньо-транспортного відділу НКВС Південно-Донецької залізниці. У листопаді 1940 — березні 1941 р. — начальник Дорожньо-транспортного відділу НКВС залізниці імені Дзержинського.

У квітні — серпні 1941 р. — начальник Управління Народного комісаріату державної безпеки УРСР по Дніпропетровській області. У серпні — листопаді 1941 р. — начальник Управління Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР по Дніпропетровській області.

У листопаді 1941 — лютому 1942 р. — начальник Транспортного відділу НКВС залізниці імені Куйбишева.

 
Могила Миколи Суркова, Байкове кладовище

У жовтні 1941 — травні 1943 р. — начальник оперативної групи НКВС УРСР Дніпропетровського напряму, прикомандирований до Управління НКВС СРСР по Івановській області. У травні — жовтні 1943 р. — начальник слідчої групи НКДБ УРСР у місті Казань РРФСР.

У жовтні 1943 — січні 1951 р. — начальник Управління Народного комісаріату-Міністерства державної безпеки УРСР по Дніпропетровській області.

У січні 1951 — березні 1953 р. — начальник Управління Міністерства державної безпеки СРСР по Свердловській області РРФСР.

У березні — червні 1953 р. — начальник Управління Міністерства внутрішніх справ УРСР по Волинській області.

У червні 1953 — квітні 1954 р. — начальник 5-го Управління Міністерства внутрішніх справ УРСР.

У червні 1954 — липні 1957 р. — начальник 2-го Управління Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР.

З липня 1957 р. — на пенсії у місті Києві. Помер у 80-річному віці 13 липня 1985 року. Був кремований, прах похований в колумбарії Байкового кладовища (ділянка № 1, тераса № 2, 50°24′57″ пн. ш. 30°30′17″ сх. д. / 50.4160028° пн. ш. 30.5047361° сх. д. / 50.4160028; 30.5047361).

Звання

ред.
  • старший лейтенант державної безпеки (14.12.1935)
  • капітан державної безпеки (2.12.1937)
  • майор державної безпеки (7.04.1942)
  • полковник державної безпеки (14.02.1943)

Нагороди

ред.

Джерела

ред.
  • Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности, 1941—1954: справочник — Москва, 2010
  1. а б в Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности: 1941—1954Мемориал, 2010. — ISBN 966-95519-0-0