Суковкін Микола Іосафович
Суковкін Микола Іосафович (рос. Суковкин Никола́й Иоаса́фович, 5 липня 1861 — травень 1919) — російський офіцер і державний діяч, смоленський і київський губернатор, сенатор.
| Микола Іосафович Суковкін рос. Николай Иоасафович Суковкин | ||||||
 | ||||||
| Народження: | 5 липня 1861 | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Смерть: |
1919 Київ | |||||
| Країна: |
 Російська імперія.svg){kind=small} УНР | |||||
| Освіта: | Олександрівський ліцей | |||||
| Рід: | Суковкіниd | |||||
| Батько: | Суковкін Іоасаф Петрович | |||||
| Мати: | Стремоухова Катерина Миколаївна | |||||
| Нагороди: |
| |||||
Життєпис ред.
Православний. Походив зі спадкових дворян Курської губернії. Землевласник Воронезької та Курської губерній (мав 3765 десятин).
Син полковника гвардії Іоасафа Петровича Суковкіна і Катерини Миколаївни Стремоухової.
Після закінчення Олександрівського ліцею в 1881 році з чином IX класу, вступив на службу юнкером у Кавалергардський полк. У 1883 році витримав офіцерський іспит при 2-му військовому Костянтинівському училищі і було надано звання корнета.
Пізніше в тому ж році вийшов у запас як гвардійський кавалерист, був зарахований до Міністерства юстиції й поступив на службу в канцелярію 1-го департаменту Сенату. Крім того, обирався депутатом дворянства Льговського повіту (1887—1893), почесним мировим суддею Льговського (1888—1895) і Курського (1895—1901) повітів, а також Курським повітовим маршалком шляхти (1892—1901).
У 1902 році було надано посаду дійсного статського радника та надано камергера. У наступному році був призначений Тамбовським віцегубернатором, а в 1905 р. — призначений Смоленським губернатором. У 1912 році був переведений на ту ж посаду в Київську губернію та надане шталмейстерство. Був почесним мировим суддею Київського міського округу.
19 серпня 1915 р. призначений сенатором, присутнім у 2-му департаменті Сенату.
У травні 1919 року був розстріляний в Києві місцевою ЧК.
Нагороди ред.
- 1896 р. — медаль «В пам'ять царювання імператора Олександра III»;
- 1897 р. — медаль «За працю по першому загальному перепису населення»;
- 1902 р. — Орден Святого Володимира 3-го ст.;
- 1903 р. — перський орден Лева і Сонця 1-го ст.;
- 1904 р. — Орден Святого Станіслава 1-го ст.;
- 1906 р. — Орден Святої Анни 1-го ст.;
- 1911 р. — Орден Святого Володимира 2-го ст.;
- 1912 р. — Найвища подяка;
- 1913 р. — медаль «В пам'ять 300-річчя царювання дому Романових»;
Джерела ред.
- Список гражданским чинам IV класса на 1907 год. — СПб., 1907. — С.1246.(рос.)
- Список гражданским чинам первых трех классов. Исправлен по 1 сентября 1914 года. — Пг., 1914. — С.589.(рос.)
- Сборник биографий Кавалергардов: 1826—1908. — СПб., 1908. — С.335.(рос.)
- Мурзанов Н. А., Словарь русских сенаторов. 1711—1917. Материалы для биографий. СПб., 2011. — С.415.(рос.)
- Глинка Я. В., Одиннадцать лет в Государственной Думе. 1906—1917. — М., 2001. — C.368.(рос.)