Вікіпедія

Сукач Микола Васильович

український диригент
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Сукач.

Мико́ла Васи́льович Сука́ч (нар. 25 травня 1946, Чернігів[1]) — український музикант, художній керівник та головний диригент академічного симфонічного оркестру «Філармонія» Чернігівського філармонійного центру. Заслужений діяч мистецтв України (1996)[2].

Микола Васильович Сукач
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 25 травня 1946(1946-05-25) (77 років)
Місце народження Чернігів, УРСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Професія диригент
Освіта Харківський державний інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського (1969) і Чернігівський фаховий музичний коледж імені Левка Ревуцького (1966)
Інструменти баян
Колективи Академічний симфонічний оркестр «Філармонія»
Нагороди

Життєпис ред.

Батько — командир зенітної батареї, в 1941 році був поранений. У шпиталі він познайомився з медичною сестрою і одружився з нею. Родина переїхала до Чернігова, де 25 травня 1946 року і народився Микола Сукач[3]. Майбутній диригент закінчив Чернігівське музичне училище по класу баяна[4], з 15 років почав виступати як соліст оркестру народних інструментів[5]. В 1966 році вступив одразу на другий курс Харківської консерваторії, де його творчим наставником був Володимир Подгорний. Диригування навчався у Костянтина Дорошенка[3].

Після завершення консерваторії в 1969 році повернувся до Чернігова, де став працювати диригентом симфонічного оркестру музичного училища. Але одразу же був призваний до армії, служив у Пскові у десантних військах[3].

Викладав у Чернігівському музичному училищі, керував оркестром народних інструментів, пізніше — камерним оркестром філармонії[6].

В кінці 70-х років диригент ледве не загинув. Одного вечора він став свідком чіплянь компанії молодиків до дівчини. Микола Васильович заступився за дівчину, але на зворотному шляху потрапив у засідку і отримав 11 ножових поранень, одне з яких — в серце[7]. Пережив клінічну смерть, але після реабілітації зумів повернутися до нормального життя. Після того випадку кинув палити та взагалі перестав вживати алкоголь[8].

Диригенту запропонували очолити столичний оркестр[5], але він залишився в рідному місті та в 1999 році заснував академічний симфонічний оркестр «Філармонія». З того часу Микола Сукач є його незмінним художнім керівником та головним диригентом.

Одружений (дружина — Олена Петрівна), має двох дочок — Наталію та Марину, та сина Ярослава[6].

Творча діяльність ред.

 
Микола Сукач (справа) разом з Антонієм Баришевським

Разом з АСО «Філармонія» Микола Сукач грає симфонії Гайдна, Моцарта, всі симфонії Бетховена, Брамса, Шуберта, Шумана, Брукнера (1-7), Рахманінова, Чайковського, Каліннікова, Бородіна, Борткевича та Скрябіна[9].

Особливе місце в репертуарі диригента займає Сергій Борткевич[5]. Саме Микола Васильович разом з нечисленними колегами-ентуазіастами відроджував творчість цього композитора. Чернігівський оркестр став першим, який виконав всі симфонічні твори композитора[7]. За це відкриття Микола Сукач був двічі номінований на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка[10].

Він бере участь у спільних проектах з Національним симфонічним оркестром України, Симфонічним оркестром Національної опери України, з Харківським симфонічним оркестром, з Національним одеським філармонічним оркестром і Донецьким симфонічним оркестром[9].

Микола Сукач є засновником та художнім керівником щорічного міжнародного фестивалю класичної музики «Сіверські музичні вечори». Оркестр під орудою диригента виступав разом з піаністами Миколою Луганським, Вадимом Руденко, Миколою Суком, Олегом Полянським, Борисом Березовським, Антонієм Баришевським, віолончелістом Олександром Князєвим, скрипалями Анатолієм Баженовим, Олександром Семчуком та багатьма іншими виконавцями[8][3].

Митець виступав в ролі запрошеного диригента в США, Німеччині, Іспанії, Португалії, Хорватії (фестиваль «Істрія»), Росії, Польщі та Білорусі. Виступав у Києві на фестивалі «Літні музичні вечори»[9].

Нагороди та звання ред.

  • Орден «За заслуги» І ступеня (23 серпня 2021) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення обороноздатності, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-ї річниці незалежності України[11]
  • Орден «За заслуги» ІІ ступеня (25 червня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально- економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[12]
  • Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (24 листопада 2009) — за вагомий особистий внесок у розвиток культурно-мистецької спадщини України, високу професійну майстерність та активну участь у проведенні Фестивалю мистецтв України[13]
  • Заслужений діяч мистецтв України (22 серпня 1996) — за вагомий особистий внесок у примноження національних духовних надбань, високий професіоналізм та з нагоди п'ятої річниці незалежності України[2]
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (23 червня 2003) — за вагомий особистий внесок у збереження української музичної спадщини та високу професійну майстерність[14]
  • Почесний громадянин міста Чернігова (26 травня 2016) — за особливі заслуги перед містом[15]

Примітки ред.

  1. ↑ Календар пам'ятних дат на 2016 рік [Архівовано 2 лютого 2016 у Archive.is] // Департамент культури і туризму Чернігівської обласної державної адміністрації
  2. ↑ а б Указ Президента України від 22 серпня 1996 року № 757/96 «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва»
  3. ↑ а б в г Бентя Юлія. Микола Сукач: Я потрібен саме в Чернігові // День : газета. — 2011. — № 117 (липень). Архівовано з джерела 3 лютого 2016. Процитовано 3 лютого 2016.
  4. ↑ Сидорова Виктория (4 листопада 2009). Маэстро Сукач: «Чернигов становится городом меломанов». www.gorod.cn.ua (російською) . Архів оригіналу за 13 жовтня 2015. Процитовано 3 лютого 2016.
  5. ↑ а б в Деркач Андрій. Маестро Микола Сукач, засновник «Сіверських музичних вечорів»: Чернігів — місто меломанів, що живе аристократичним життям // День : газета. — 2009. — № 56 (квітень). Архівовано з джерела 3 лютого 2016. Процитовано 3 лютого 2016.
  6. ↑ а б Алина Ковалева (26 травня 2016). Николай Сукач: «Цель моей жизни — служение музыке». www.gorod.cn.ua (російською) . Архів оригіналу за 30 травня 2016. Процитовано 2 червня 2016.
  7. ↑ а б Десантник-диригент // Український тиждень : журнал. — 2009. — № 9 (70) (березень). Архівовано з джерела 3 лютого 2016. Процитовано 3 лютого 2016.
  8. ↑ а б Бушай Наталия (7 липня 2009). Николай Сукач: «Играем не музыку, а звучащее чувство». www.gorod.cn.ua (російською) . Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 3 лютого 2016.
  9. ↑ а б в Микола Сукач [Архівовано 3 лютого 2016 у Archive.is] // Music-review Ukraine
  10. ↑ Чернігівський міський голова Владислав Атрошенко привітав із ювілеєм відомого чернігівця, засновника оркестру «Філармонія» та фестивалю «Сіверські музичні вечори» Миколу Сукача. Чернігівська міська рада. 26 травня 2016. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 2 червня 2016.
  11. ↑ Указ президента України №406/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  12. ↑ Указ Президента України від 25 червня 2016 року № 276/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  13. ↑ Указ Президента України від 24 листопада 2009 року № 958/2009 «Про нагородження працівників культури і мистецтв Чернігівської області»
  14. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 23 червня 2003 року № 952-2003-п «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України [Архівовано 8 березня 2016 у Archive.is]»
  15. ↑ Рішення Чернігівської міської ради від 26 травня 2016 року № 8/VII-1 «Про присвоєння звання „Почесний громадянин міста Чернігова“ [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]»

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сукач_Микола_Васильович&oldid=40425758