Вікіпедія

Стів Керр

Стів Керр
Steve Kerr

Керр під час матчу, 2019
Голден Стейт Ворріорз — № 4, 5, 2, 25
головний тренер
(раніше — Атакувальний захисник, Розігруючий захисник)
Особисті дані
Зріст: 191 см
Вага: 79 кг
Громадянство: США США
Народився: 27 вересня 1965 (58 років)(19650927)
  Бейрут, Ліван
Школа: Старша школа Палісейдс Чартер
(Лос-Анджелес, Каліфорнія)
Коледж: Арізона (1983—1988)
Драфт: 2 раунд / 50 номер, 1988 рік, «Фінікс Санз»
Статистика в НБА
Очки: 5437 (6,0 за гру)
Підбирання: 1060 (1,2 за гру)
Передачі: 1658 (1,8 за гру)
Виступав за команди
Тренував команди
2014— донині «Голден-Стейт Ворріорс»
Особисті нагороди та досягнення
Як гравець
Як тренер
Медалі
Баскетбол
Представник США США
Чемпіонат світу
Золото Іспанія 1986 США
CMNS: Стів Керр у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Керр.

Стівен Дуглас Керр (англ. Stephen Douglas Kerr; нар. 27 вересня 1965, Бейрут, Ліван) — американський професіональний баскетболіст, що грав на позиціях атакувального захисника і розігруючого захисника за низку команд НБА. Гравець національної збірної США. Згодом — баскетбольний тренер. З 2014 року працює головним тренером команди «Голден-Стейт Ворріорс». П'ятиразовий чемпіон НБА як гравець та чотириразовий — як тренер. Як тренер п'ять разів поспіль виходив до фіналу НБА з 2015 по 2019 рік. Олімпійський чемпіон Токіо як асистент головного тренера збірної США.

Ігрова кар'єра ред.

Народившись у Бейруті у родині американського науковця,[1] починав грати у баскетбол у команді старшої школи Палісейдс Чартер (Лос-Анджелес, Каліфорнія). На університетському рівні грав за команду Арізона (1983—1988). Будучи на першому курсі, втратив батька, якого застрелив у Лівані ісламіст.[2]

1988 року був обраний у другому раунді драфту НБА під загальним 50-м номером командою «Фінікс Санз». Захищав кольори команди з Фінікса протягом одного сезону.

З 1989 по 1992 рік грав у складі «Клівленд Кавальєрс».

1992 року перейшов до «Орландо Меджик», у складі якої провів наступний сезон своєї кар'єри.

Наступною командою в кар'єрі гравця була «Чикаго Буллз», за яку він відіграв 6 сезонів. За цей час став триразовим чемпіоном НБА. 1997 року також виграв конкурс триочкових кидків на зірковому вікенді.

З 1999 по 2001 рік грав у складі «Сан-Антоніо Сперс», куди був обміняний на Чака Персона.[3] У складі команди з Сан-Антоніо знову став чемпіоном НБА 1999 року.

2001 року перейшов до «Портленд Трейл-Блейзерс», у складі якої провів наступний сезон своєї кар'єри.

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Сан-Антоніо Сперс», до складу якої він повернувся 2002 року і за яку відіграв один сезон. 2003 року вп'яте у кар'єрі став чемпіоном НБА.

Статистика виступів ред.

Скорочення
  GP Ігор провів   GS  Ігор у стартовій п'ятірці  MPG  Хвилин за гру
 FG%  Відсоток влучень з гри  3P%  Відсоток триочкових  FT%  Відсоток штрафних кидків
 RPG  Підбирань за гру  APG  Результативних передач за гру  SPG  Перехоплень за гру
 BPG  Блокшотів за гру  PPG  Очок за гру  Жирний  Особистий рекорд
* Лідер ліги
† Позначає сезон, в якому Стів Керр ставав чемпіоном НБА
  Рекорд НБА

Регулярний сезон ред.

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1988–89 «Фінікс Санз» 26 0 6.0 .435 .471 .667 .7 .9 .3 .0 2.1
1989–90 «Клівленд Кавальєрс» 78 5 21.3 .444 .507* .863 1.3 3.2 .6 .1 6.7
1990–91 «Клівленд Кавальєрс» 57 4 15.9 .444 .452 .849 .6 2.3 .5 .1 4.8
1991–92 «Клівленд Кавальєрс» 48 20 17.6 .511 .432 .833 1.6 2.3 .6 .2 6.6
1992–93 «Клівленд Кавальєрс» 5 0 8.2 .500 .000 1.000 1.4 2.2 .4 .0 2.4
1992–93 «Орландо Меджик» 47 0 9.4 .429 .250 .909 .8 1.3 .2 .0 2.6
1993–94 «Чикаго Буллз» 82 0 24.8 .497 .419 .856 1.6 2.6 .9 .0 8.6
1994–95 «Чикаго Буллз» 82 0 22.4 .527 .524* .778 1.5 1.8 .5 .0 8.2
1995–96† «Чикаго Буллз» 82 0 23.4 .506 .515 .929 1.3 2.3 .8 .0 8.4
1996–97† «Чикаго Буллз» 82 0 22.7 .533 .464 .806 1.6 2.1 .8 .0 8.1
1997–98† «Чикаго Буллз» 50 0 22.4 .454 .438 .918 1.5 1.9 .5 .1 7.5
1998–99† «Сан-Антоніо Сперс» 44 0 16.7 .391 .313 .886 1.0 1.1 .5 .1 4.4
1999–00 «Сан-Антоніо Сперс» 32 0 8.4 .432 .516 .818 .6 .4 .1 .0 2.8
2000–01 «Сан-Антоніо Сперс» 55 1 11.8 .421 .429 .933 .6 1.0 .3 .0 3.3
2001–02 «Портленд Трейл-Блейзерс» 65 0 11.9 .470 .394 .975 .9 1.0 .2 .0 4.1
2002–03† «Сан-Антоніо Сперс» 75 0 12.7 .430 .395 .882 .8 .9 .4 .0 4.0
Усього за кар'єру 910 30 17.8 .479 .454  .864 1.2 1.8 .5 .1 6.0

Плей-оф ред.

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1990 «Клівленд Кавальєрс» 5 0 14.6 .286 .000 .000 1.2 2.0 .8 .0 1.6
1992 «Клівленд Кавальєрс» 12 3 12.4 .439 .273 1.000 .5 .8 .4 .0 3.7
1994 «Чикаго Буллз» 10 0 18.6 .361 .375 1.000 1.4 1.0 .7 .0 3.5
1995 «Чикаго Буллз» 10 0 19.3 .475 .421 1.000 .6 1.5 .1 .0 5.1
1996† «Чикаго Буллз» 18 0 19.8 .448 .321 .871 1.0 1.7 .8 .0 6.1
1997† «Чикаго Буллз» 19 0 17.9 .429 .381 .929 .9 1.1 .9 .1 5.1
1998† «Чикаго Буллз» 21 0 19.8 .434 .463 .818 .8 1.7 .3 .0 4.9
1999† «Сан-Антоніо Сперс» 11 0 8.8 .267 .231 .833 .8 .7 .2 .0 2.2
2001 «Сан-Антоніо Сперс» 9 0 11.2 .480 .333 .500 1.0 .7 .4 .1 3.3
2002 «Портленд Трейл-Блейзерс» 3 0 13.0 .429 .250 1.000 1.3 1.7 .3 .0 6.3
2003† «Сан-Антоніо Сперс» 10 0 4.6 .636 .833 .750 .3 .6 .1 .0 2.2
Усього за кар'єру 128 3 15.6 .426 .370 .876 .9 1.2 .5 .0 4.3

Після завершення кар'єри ред.

2003 року став баскетбольним коментатором на телеканалі TNT, де працював разом з уславленим Марвом Албертом.

2007 року був призначений генеральним менеджером «Фінікс Санс». За час своєї діяльності залучив до складу команди таких зірок як Шакіл О'Ніл, Бен Воллес, а також активно брав участь у перебудові команди. 15 червня 2010 року подав у відставку.

2010 року повернувся на телебачення як аналітик TNT. З 2011 року також коментував матчі NCAA.

Тренерська робота ред.

 
Керр під час другого матчу фінальної серії НБА 2019
 
Керр у лютому 2015 року

2014 року став головним тренером команди «Голден-Стейт Ворріорс», замінивши на цій посаді Марка Джексона.[4] З першого ж сезону у тактиці команди застосував такі елементи як трикутна атака «Чикаго Буллз» Філа Джексона, простір та прискорення «Сан-Антоніо Сперс» Грегга Поповича та швидкий темп «Фінікс Санз» Елвіна Джентрі. Це допомогло команді виграти 67 матчів у сезоні, ставши 10-ю командою в історії НБА з більше ніж 60 перемогами у сезоні. У плей-оф почергово були обіграні «Нью-Орлінс Пеліканс», «Мемфіс Гріззліс» та «Х'юстон Рокетс». У фіналі НБА «Голден-Стейт» зустрівся з «Клівленд Кавальєрс», яких очолював також тренер-новачок Девід Блатт. Таким чином вперше в історії у фіналі НБА зустрілися два тренери-новачки, де перемогу святкував Керр, здобувши свій шостий титул загалом і перший як тренер.[5] Він також став першим тренером-новачком з часів Пета Райлі 1982 року, який виграв титул чемпіона НБА.

Через два дні після завоювання трофею пішов на лікарняний на невизначений термін через проблеми зі спиною.[6] На час відсутності Керра, що складало половину сезону, команду очолював виконувач обов'язків головного тренера Люк Волтон. На січень 2016 року, коли Керр повернувся з лікування «Ворріорз» мали 39 перемог у 43 матчах.[7] Стів довів цю цифру до 73 перемог за сезон, що дозволило побити рекорд «Чикаго» сезону 1995—1996, у яких тоді було 72 перемоги.[8] Того сезону був названий тренером року НБА.[9] Вивів команду до фіналу НБА, де «Голден-Стейт» знову зустрівся з «Клівлендом», проте цього разу програв у серії з семи матчів.

Наступного року втретє поспіль вивів команду до фіналу НБА, де «Голден-Стейт» вчергове зустрівся з «Клівлендом», святкувавши цього разу перемогу. Команда у плей-оф здобула 16 перемог при одній поразці, встановивши рекорд НБА.

2018 року знову вивів команду до фіналу НБА, де «Голден-Стейт» розгромив «Клівленд» у чотирьох матчах.

Наступного сезону «Голден-Стейт» вп'яте поспіль дійшов до фіналу НБА. Ослаблена травмами Кевіна Дюранта, Клея Томпсона та Демаркуса Казінса, кожен з яких пропустив частину фінальної серії, команда програла «Торонто», лідером якої був Кавай Леонард. За підсуками сезону, Керр опинився на третій сходинці в історії «Голден-Стейт» у списку тренерів з найбільшою кількістю перемог, поступаючись лише Дону Нельсону та Едді Готтлібу.

Наступні два сезони, через постійні травми лідерів команди, «Ворріорз» не потрапляли до плей-оф. У сезоні 2021—2022 команда вже дійшла до фіналу НБА, де переграла «Бостон», завоювавши для Керра четвертий тренерський титул та дев'ятий загалом.

Тренерська статистика ред.

Легенда
Регулярний сезон G Ігор проведено W Ігор виграно L Ігор програно W–L % % перемог
Плей-оф PG Ігор плей-оф проведено PW Ігор плей-оф виграно PL Ігор плей-оф програно PW–L % % перемог у плей-оф
  Рекорд НБА
Команда Сезон G W L W–L% Місце PG PW PL PW–L% Результат
«Голден-Стейт Ворріорс» 2014–15 82 67 15 .817 1-е в Тихоокеанському 21 16 5 .762 Чемпіони НБА
«Голден-Стейт Ворріорс» 2015–16 82 73  9 .890 1-е в Тихоокеанському 24 15 9 .625 Програш у Фіналі НБА
«Голден-Стейт Ворріорс» 2016–17 82 67 15 .817 1-е в Тихоокеанському 17 16 1 .941  Чемпіони НБА
«Голден-Стейт Ворріорс» 2017–18 82 58 24 .707 1-е в Тихоокеанському 21 16 5 .762 Чемпіони НБА
«Голден-Стейт Ворріорс» 2018–19 82 57 25 .695 1-е в Тихоокеанському 20 14 8 .636 Програш у Фіналі НБА
«Голден-Стейт Ворріорс» 2019–20 65 15 50 .231 5-е в Тихоокеанському — — — — Не вийшли до плей-оф
«Голден-Стейт Ворріорс» 2020–21 72 39 33 .542 4-е в Тихоокеанському — — — — Не вийшли до плей-оф
«Голден-Стейт Ворріорс» 2021–22 82 53 29 .646 2-е в Тихоокеанському 22 16 6 .727 Чемпіони НБА
Усього за кар'єру 629 429 200 .682 127 93 34 .732

Особисте життя ред.

Одружений з Маргот Керр, з якою зустрічався ще з колледжу. У подружжя трьоє дітей — Нік, Медді та Метью.[10]

Керр — критик Дональда Трампа ще з часів його президентської кампанії. Він порівнював виступи Трампа з Шоу Джеррі Спрінгера, підкрелюючи його грубість та образи жінок та національних меншин. На наступних виборах публічно підтримав Джо Байдена.

Примітки ред.

  1. ↑ A Separate Peace. tribunedigital-chicagotribune (англ.). Процитовано 13 грудня 2017.
  2. ↑ Despite pain of dad’s murder, Kerr became a champion. New York Post (амер.). 3 травня 2014. Процитовано 13 грудня 2017.
  3. ↑ Steve Kerr Player Profile, San Antonio Spurs, News, Rumors, NBA Stats, NCAA Stats, Game Logs, Bests, Awards - RealGM. basketball.realgm.com. Процитовано 13 грудня 2017.
  4. ↑ Warriors Reach Agreement in Principle for Steve Kerr to Become Team’s Head Coach | THE OFFICIAL SITE OF THE GOLDEN STATE WARRIORS. www.nba.com (англ.). Процитовано 13 грудня 2017.
  5. ↑ Steve Kerr and David Blatt meet again, this time as rookie coaches in the NBA Finals. ProBasketballTalk (амер.). 3 червня 2015. Процитовано 13 грудня 2017.
  6. ↑ Warriors Head Coach Steve Kerr to Take a Leave of Absence to Focus on Back Rehab | Golden State Warriors. Golden State Warriors. Процитовано 13 грудня 2017.
  7. ↑ Kerr coaches vs. Suns despite lingering back woes. ESPN.com. Процитовано 13 грудня 2017.
  8. ↑ Warriors notch NBA-record 73rd win to surpass 1995-96 Bulls. USA TODAY (англ.). Процитовано 13 грудня 2017.
  9. ↑ Release, Official. Warriors' Kerr named 2015-16 NBA Coach of the Year. NBA.com (амер.). Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 13 грудня 2017.
  10. ↑ Steve Kerr's wife Margot Kerr. PlayerWives.com (амер.). 30 травня 2019. Процитовано 21 липня 2019.

Посилання ред.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стів_Керр&oldid=41108355