Вікіпедія

Тренер року НБА

нагорода
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Тренер року НБА (англ. NBA Coach of the Year Award) — щорічна нагорода Національної баскетбольної асоціації (НБА), яка вручається найкращому головному тренеру команди НБА за підсумками регулярного сезону, починаючи з сезону 1962-63 року. Переможець отримує трофей ім. Реда Ауербаха, названий в честь колишнього головного тренера команди Бостон Селтікс, який здобув 9 титулів Чемпіона НБА як тренер Селтікс у період з 1956 по 1966 роки. Переможця обирають по закінченню регулярного сезону, на основі голосів групи спортивних та телевізійних журналістів з США та Канади, кожний з яких складає список тренерів з трьох позицій. Кожний тренер, який отримав перше місце в такому списку отримує 5 очок; друге місце варте 3 очок; третє - 1 очко. Тренер, який набрав в підсумку найбільшу кількість очок, незважаючи на кількість отриманих перших місць, отримує нагороду.[1]

Чоловік, одягнутий в коричневий піджак, білу сорочку та чорну краватку, стоїть перед колажем.
Член Баскетбольного Залу Слави, Ред Ауербах, здобув нагороду за сезон 1964–65 року. Нагорода, пізніше була перейменована на його честь.
Філ Джексон на грі
Член Баскетбольного Залу Слави Філ Джексон здобув нагороду за сезон 1995–96 року, в якому разом з командою здобув рекорді 72 перемоги за регулярний сезон.
Том Тібодо на грі
Головний тренер Чикаго Буллз Том Тібодо здобув нагороду за сезон 2010–11 року.

Переможцями цієї нагороди за історію НБА ставали 40 різних тренерів. Дон Нельсон та Пет Райлі отримували нагороди тричі кожен, а Хубі Браун, Білл Фітч, Коттон Фітцсіммонс, Грегг Попович та Джин Шу - двічі кожен. Жоден з тренерів не ставав лауреатом нагороди двічі поспіль. Райлі єдиний лауреат, який отримував три свої нагороди в трьох різних командах. [2] Ларрі Берд єдиний лауреат цієї нагороди, який також отримував нагороду Найцінніший гравець НБА. Білл Шерман та Ленні Вілкенс єдині лауреати нагороди, які були включені до Баскетбольного Залу Слави як гравці, а також як тренери. Джонні Керр єдиний лауреат нагороди, який здобув менше перемог аніж поразок за сезон (33–48 з командою Чикаго Буллз в сезоні 1966-67 року). Керра нагородили, тому що він привів Буллз до Плей-оф НБА в перший рік команди в лізі.[3]

Переможці

ред.
^ Тренери які є діючими в НБА
Вибраний до Баскетбольного Залу слави як тренер
Діючий тренер, вибраний до Баскетбольного Залу слави як тренер
В–П Кількість виграшів-поразок в відповідний сезон
Виг% Відсоток перемог в відповідний сезон
Тренер (X) Вказує кількість разів здобуття тренером нагороди
Сезон Тренер Громадянство Команда В–П Виг%
1962-63 Галлатін, ГарріГаррі Галлатін   США Сент-Луїс Гокс 48–32 .600
1963-64 Ганнум, АлексАлекс Ганнум*   США Сан-Франциско Ворріорс 48–32 .600
1964-65 Ауербах, РедРед Ауербах*[a]   США Бостон Селтікс 62–18 .775
1965-66 Шаєс, ДольфДольф Шаєс   США Філадельфія Севенті-Сіксерс 55–25 .688
1966-67 Керр, ДжонніДжонні Керр   США Чикаго Буллз 33–48 .407
1967-68 Гуарін, РічіРічі Гуарін   США Сент-Луїс Гокс 56–26 .683
1968-69 Шу, ДжинДжин Шу   США Балтимор Буллетс 57–25 .695
1969-70 Хольцман, РедРед Хольцман*[a]   США Нью-Йорк Нікс 60–22 .732
1970-71 Мотта, ДікДік Мотта   США Чикаго Буллз 51–31 .622
1971-72 Шерман, БіллБілл Шерман*   США Лос-Анджелес Лейкерс 69–13 .841
1972-73 Хейнсон, ТомТом Хейнсон   США Бостон Селтікс 68–14 .829
1973-74 Скотт, РейРей Скотт   США Детройт Пістонс 52–30 .634
1974-75 Джонсон, ФілФіл Джонсон   США Канзас-Сіті-Омаха Кінґс 44–38 .537
1975-76 Фітч, БіллБілл Фітч[a]   США Клівленд Кавальєрз 49–33 .598
1976-77 Ніссальке, ТомТом Ніссальке   США Х'юстон Рокетс 49–33 .598
1977-78 Браун, ХубіХубі Браун   США Атланта Гокс 41–41 .500
1978-79 Фітцсіммонс, КоттонКоттон Фітцсіммонс   США Канзас-Сіті Кінґс 48–34 .585
1979-80 Фітч, БіллБілл Фітч[a] (2)   США Бостон Селтікс 61–21 .744
1980-81 МакКінлі, ДжекДжек МакКінлі   США Індіана Пейсерз 44–38 .537
1981-82 Шу, ДжинДжин Шу* (2)   США Вашингтон Буллетс 43–39 .524
1982-83 Нельсон, ДонДон Нельсон*[a]   США Мілвокі Бакс 51–31 .622
1983-84 Лейден, ФренкФренк Лейден   США Юта Джаз 45–37 .549
1984-85 Нельсон, ДонДон Нельсон*[a] (2)   США Мілвокі Бакс 59–23 .720
1985-86 Фрателло, МайкМайк Фрателло   США Атланта Гокс 50–32 .610
1986-87 Шулер, МайкМайк Шулер   США Портланд Трейл-Блейзерс 49–33 .598
1987-88 Мо, ДагДаг Мо   США Денвер Наггетс 54–28 .659
1988-89 Фітцсіммонс, КоттонКоттон Фітцсіммонс* (2)   США Фінікс Санз 55–27 .671
1989-90 Райлі, ПетПет Райлі*[a]   США Лос-Анджелес Лейкерс 63–19 .768
1990-91 Чейні, ДонДон Чейні   США Х'юстон Рокетс 52–30 .634
1991-92 Нельсон, ДонДон Нельсон*[a] (3)   США Голден-Стейт Ворріорс 55–27 .671
1992-93 Райлі, ПетПет Райлі*[a] (2)   США Нью-Йорк Нікс 60–22 .732
1993-94 Вілкенс, ЛенніЛенні Вілкенс*[a]   США Атланта Гокс 57–25 .695
1994-95 Харріс, ДелДел Харріс   США Лос-Анджелес Лейкерс 48–34 .585
1995-96 Джексон, ФілФіл Джексон*[a]   США Чикаго Буллз 72–10 .878
1996-97 Райлі, ПетПет Райлі*[a] (3)   США Маямі Гіт 61–21 .744
1997-98 Берд, ЛарріЛаррі Берд   США Індіана Пейсерз 58–24 .707
1998-99 Данліві, МайкМайк Данліві   США Портланд Трейл-Блейзерс 35–15 .700
1999-00 Ріверс, ДокДок Ріверс^   США Орландо Меджик 41–41 .500
2000-01 Браун, ЛарріЛаррі Браун^   США Філадельфія Севенті-Сіксерс 56–26 .683
2001-02 Карлайл, РікРік Карлайл^   США Детройт Пістонс 50–32 .610
2002-03 Попович, ГреггГрегг Попович^   США Сан-Антоніо Сперс 60–22 .732
2003-04 Браун, ХубіХубі Браун* (2)   США Мемфіс Ґріззліс 50–32 .610
2004-05 Д'Антоні, МайкМайк Д'Антоні^   США[b] Фінікс Санз 62–20 .756
2005-06 Джонсон, ЕйверіЕйвері Джонсон^   США Даллас Маверікс 60–22 .732
2006-07 Мітчелл, СемСем Мітчелл   США Торонто Репторз 47–35 .573
2007-08 Скотт, БайронБайрон Скотт^   США Нью-Орлінс Горнетс 56–26 .683
2008-09 Браун, МайкМайк Браун^   США Клівленд Кавальєрз 66–16 .805
2009-10 Брукс, СкоттСкотт Брукс^   США Оклахома-Сіті Тандер 50–32 .610
2010-11 Тібодо, ТомТом Тібодо^   США Чикаго Буллз 62–20 .756
2011-12 Попович, ГреггГрегг Попович^ (2)   США Сан-Антоніо Сперс 50–16 .758
2012-13 Карл, ДжорджДжордж Карл^   США Денвер Наггетс 57–25 .695
2013–14 Попович, ГреггГрегг Попович^ (3)   США Сан-Антоніо Сперс 62–20 .756
2014–15 Буденгольцер, МайкМайк Буденгольцер^   США Атланта Гокс 60–22 .732
2015–16 Керр, СтівСтів Керр^   США Голден-Стейт Ворріорс 73–9 .890
2016–17 Д'Антоні, МайкМайк Д'Антоні^ (2)   США Х'юстон Рокетс 55–27 .670

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Був обраний до десятки найкращих тренерів за історію НБА[4]
  2. ↑ Майк Д'Антоні також є громадянином Італії.[5]

Посилання

ред.
Головні
  • Тренер року НБА. NBA.com. Тернер Спортс Інтерактів, Інк. Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 2 червня 2008.
  • Тренер року НБА. basketball-reference.com. Sports Reference LLC. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 15 липня 2008.
Додаткові
  1. ↑ Ейвері Джонсон з Далласу названий Тренером року НБА сезону 2005-06. NBA.com. Тернер Спортс Інтерактів, Інк. 28 квітня 2006. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 12 липня 2008.
  2. ↑ Головний тренер Гіт Пет Райлі приєднується до Баскетбольного Залу в 2008 році. ESPN. 7 квітня 2008. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 12 липня 2008.
  3. ↑ Біографія Джонні "Ред" Керра. NBA.com. Тернер Спортс Інтерактів, Інк. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 15 липня 2008.
  4. ↑ Десятка найкращих тренерів за історію НБА. NBA.com. Тернер Спортс Інтерактів, Інк. Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 12 липня 2008.
  5. ↑ Майк Д'Антоні. NBA.com. Тернер Спортс Інтерактів, Інк. Процитовано 17 серпня 2008 року.[недоступне посилання з липня 2019]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Тренер_року_НБА