Відкрити головне меню

Чоловіча національна команда США з баскетболу — найтитулованіша збірна у світовому чоловічому баскетболі, яка вигравала медалі на всіх Олімпійських іграх, в яких брала участь, в тому числі 15 разів ставала олімпійським чемпіоном.

США США

Логотип

Рейтинг ФІБА 1
Член ФІБА з 1934
Регіон ФІБА ФІБА Америка
Національна федерація Федерація баскетболу США
Тренер Майк Кржижевскі
Олімпійські ігри
Участь 18
Медалі Gold medal with cup.svgЗолото: 1936, 1948, 1952, 1956, 1960, 1964, 1968, 1976, 1984, 1992, 1996, 2000, 2008, 2012, 2016
Silver medal with cup.svgСрібло: 1972
Bronze medal with cup.svgБронза: 1988, 2004
Чемпіонати світу
Участь 15
Медалі Gold medal with cup.svgЗолото: 1954, 1986, 1994, 2010, 2014

Silver medal with cup.svgСрібло: 1950, 1959, 1982
Bronze medal with cup.svgБронза: 1974, 1990, 1998, 2006

Чемпіонат Америки
Участь 10
Медалі Gold medal with cup.svgЗолото: 1992, 1993, 1997, 1999, 2003, 2007, 2017
Silver medal with cup.svgСрібло: 1989
Форма
Kit body thinsidesonwhite.png
Домашня jersey
Kit shorts blanksides.png
Team colours
Домашня
Kit body thinredsides.png
На виїзді jersey
Kit shorts redsides.png
Team colours
На виїзді


ІсторіяРедагувати

1936–1968: тотальна перевагаРедагувати

З 1936 року, коли баскетбол вперше з'явився у змагальній програмі Олімпійських ігор, по 1968 рік збірна США виграла сім олімпійських турнірів поспіль. Перевага американського баскетболу була в ті роки переважаючою, причому на Іграх іноді виступала навіть не збірна США, а одна з найсильніших команд студентської ліги NCAA. Так, на Олімпіаді-1948 в Лондоні виступала команда, складена з баскетболістів університету штату Кентуккі, в Гельсінки-1952 перемогла команда з Канзасу. У складах тих аматорських команд проте можна зустріти гравців, які стали згодом зірками в професійному баскетболі. На Іграх у Римі за американську команду виступали, наприклад, Оскар Робертсон, Джеррі Вест, Джеррі Лукас — більш зіркового складу у збірної США до 1992 року не було.

1972–1988 : протистояння супердержавРедагувати

На Олімпійських іграх-1972 в Мюнхені збірна США вперше програла. Фінальна зустріч з баскетболістами СРСР назавжди запам'яталася всім її учасникам. Молодій і честолюбній американській команді, що не визнала своєї поразки і не прийшла на церемонію нагородження, — неправильним, на їх думку, було рішення судді, що додав до матчу зайві три секунди. За ці 3 секунди Іван Єдешко здійснив блискучий тридцятиметровий пас на Олександра Бєлова, який в стрибку поклав м'яч у кільце. Рахунок зустрічі 51:50. Збірна США програла не тільки свій перший Олімпійський турнір, але й свій перший з 64-х проведених до того часу матчів на Олімпіадах.

Своє другої поразки в Олімпійських турнірах збірна США зазнала на Іграх-1988 в Сеулі, і знову від радянської команди, цього разу в півфіналі — 76:82. До цього команди не зустрічались: в Монреалі-1976 американці знову стали першими, обігравши у фіналі югославів, яким радянські баскетболісти поступилися в півфіналі, На іграх в Москві-1980 і Лос-Анджелесі-1984 зустрітись не довелось через взаємні бойкоти.

1992–2000: Dream TeamРедагувати

У вересні 1989 року на 95-й сесії Міжнародного олімпійського комітету в Пуерто-Рико прийнято безпрецедентне рішення про допуск для участі в Олімпійських іграх професійних баскетболістів. На Олімпійські ігри-1992 в Барселону приїхали Ларрі Берд, Меджик Джонсон, Чарльз Барклі, Кріс Маллін, Патрік Юінг, Клайд Дрекслер, Джон Стоктон, Майкл Джордан, Скотті Піппен. Збірну США одразу охрестили Dream Team — «командою мрії», і дійсно такої команди ні до, ні після в світі більше не було. У всіх 8 проведених матчах американці незмінно набирали більше ста очок, їх тренер Чак Дейлі не взяв за весь турнір жодного тайм-ауту, в чергу за автографами американців після ігор шикувалися не тільки вболівальники, але і гравці команд-суперниць. Збірна Литви у півфіналі була розбита з рахунком 127:76, Хорватія у фіналі — 117:85.

1994 року американські «небожителі» зглянулися і до участі в чемпіонаті світу. У складі Dream Team-II не було жодного олімпійського чемпіона Барселони, але це не завадило команді, лідером якої був юний Шакіл O'Ніл, впевнено виграти світову першість в Торонто, розгромивши у фіналі збірну Росії — 137:91.

До складу Dream Team-III увійшли практично всі найсильніші, в тому числі п'ять гравців з першого її складу (Чарльз Барклі, Карл Мелоун, Скотті Піппен, Девід Робінсон і Джон Стоктон). Не побажав брати участь у Dream Team-III великий Майкл Джордан, однак і без нього збірна США була на Олімпійських іграх-1996 в Атланті на голову сильніше всіх своїх суперників. У фіналі був встановлений рекорд відвідуваності баскетбольного матчу: зустріч США — Югославія спостерігали 34600 глядачів[1]. Американці перемогли 95:69, хоча і зіткнулися по ходу гри з серйозним опором — за 14 хвилин до фінальної сирени перевага Dream Team становила всього одне очко (51:50).

Через локаут в NBA на чемпіонаті світу-1998 в Греції США представляли в основному гравці з європейських клубів. Ця збірна посіла в Афінах 3-е місце.

До Олімпіади-2000 в Сіднеї під прапори збірної знову вдалося залучити всіх найсильніших, проте виступ Dream Team-IV ледь не завершився крахом. У півфіналі збірна США ледь не програла Литві (85:83), схожа картина була і в фіналі проти збірної Франції (85:75).

2002–2006: крах Dream TeamРедагувати

На домашньому чемпіонаті світу-2002 в Індіанаполісі далеко не всі зірки дали згоду грати за збірну США. Виступ цієї збірної обернувся повним провалом. У груповому турнірі американці програли команді Аргентини (80:87), перервавши свою 58-матчеву переможну серію, а у чвертьфіналі поступилися команді Югославії, у складі якої було 5 гравців NBA — 78:81[2]. Термін «Dream Team» втратив актуальність.

На Олімпійські ігри-2004 в Афіни знову вирушила далеко не видатна команда. З різних причин відмовилися від виступів Шакіл O'Ніл, Кобі Браянт, Кевін Гарнетт та інші. У першому ж матчі американці з різницею в 19 очок поступилися збірній Пуерто-Рико, але дійшли до півфіналу, де програли аргентинцям (81:89).

2008–2016 : повернення Dream TeamРедагувати

На чемпіонат світу-2006 в Японії американці робили дуже серйозну ставку, невдачі попереднього чотириріччя їм неабияк набридли. Відбір кандидатів до національної збірної проводився шляхом інтенсивного тренувального збору, що тривав цілий місяць. І все по ходу турніру складалося непогано, до зустрічі в півфіналі зі збірною Греції, що завершилася сенсаційною поразкою — 95:101[3]

24 серпня 2008 року в фіналі Олімпіади-2008 в Пекіні американці у напруженому матчі завдяки вдалим діям лідера збірної Кобі Браянта обіграли збірну Іспанії (118:107) і в 13-й раз в історії стали олімпійськими чемпіонами. До тріумфу команду США привів Майк Кржижевскі, перший тренер професійної американської збірної не з НБА, а з NCAA, який працював помічником Чака Дейлі в легендарній Dream Team першого скликання.

В 2010 році збірна США стала чемпіоном світу. По ходу турніру американська дружина здобула перемоги у всіх дев'яти матчах поспіль, зіткнувшись з певними проблемами лише в матчі з Бразилією, у якої виграла з відривом у два очки (70:68). У фіналі не встояли господарі турніру — збірна Туреччини (81:64).

На Олімпійських іграх у Лондоні в 2012 році американська збірна знову довела, що вона гідна звання Dream Team. До складу команди Майка Кржижевскі увійшли такі зірки НБА, як Леброн Джеймс, Кобі Браянт, Кевін Дюрант, Кріс Пол, Ентоні Кармело та багато інших. По ходу турніру американські баскетболісти знову не програли жодного матчу, здобувши в тому числі перемоги над такими сильними збірними, як Франція, Аргентина і Литва. У фіналі, як і чотири роки тому, в напруженому матчі з Іспанією завоювали свою 14-у золоту олімпійську медаль.

Без проблем американці стали чемпіонами світу (вп'яте в історії) в 2014. По ходу турніру американські баскетболісти знову не програли жодного матчу. У складі збірної грали такі зірки НБА, як Стефен Каррі, Деррік Роуз, Джеймс Гарден, Кайрі Ірвінг, Кеннет Фарід та Ентоні Девіс. Тренером збірної був Майк Кржижевскі.

На Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро в 2016 році американська збірна здобула своє п'ятнадцяте золото Олімпіади. По ходу турніру американська дружина здобула перемоги у всіх восьми матчах поспіль, зіткнувшись з певними проблемами лише в матчах групового етапу із збірними Австралії 98:88, Сербії 94:91 та Франції 100:97. У плейоф турніру впевнено обіграли в чвертьфіналі Аргентину 105:78, у півфіналі іспанців 82:76, а у фіналі рогромили сербів 96:66.

Склад командиРедагувати

Збірна США з баскетболу – Літня Олімпіада 2012
Гравці Тренери
Поз-я # Ім'я Вік - Дата народж-я Зріст Клуб Країна (клубу)
C 4 Чендлер, Тайсон &&&&&&&&&&&&&029.&&&&&029 - (1982-10-02)2 жовтня 1982 New York Knicks  
SF 5 Дюрант, Кевін &&&&&&&&&&&&&023.&&&&&023 - (1988-09-29)29 вересня 1988 Oklahoma City Thunder  
SF 6 Джеймс, Леброн &&&&&&&&&&&&&027.&&&&&027 - (1984-12-30)30 грудня 1984 Miami Heat  
PG 7 Вестбрук, Рассел &&&&&&&&&&&&&023.&&&&&023 - (1988-11-12)12 листопада 1988 Oklahoma City Thunder  
PG 8 Вільямс, Дерон &&&&&&&&&&&&&028.&&&&&028 - (1984-07-26)26 липня 1984 Brooklyn Nets  
SF 9 Ігуодала, Андре &&&&&&&&&&&&&028.&&&&&028 - (1984-01-28)28 січня 1984 Denver Nuggets  
SG 10 Браянт, Кобі &&&&&&&&&&&&&033.&&&&&033 - (1978-08-23)23 серпня 1978 Los Angeles Lakers  
PF 11 Лав, Кевін &&&&&&&&&&&&&023.&&&&&023 - (1988-09-07)7 вересня 1988 Minnesota Timberwolves  
SG 12 Гарден, Джеймс &&&&&&&&&&&&&022.&&&&&022 - (1989-08-26)26 серпня 1989 Oklahoma City Thunder  
PG 13 Пол, Кріс &&&&&&&&&&&&&027.&&&&&027 - (1985-05-06)6 травня 1985 Los Angeles Clippers  
C 14 Девіс, Ентоні &&&&&&&&&&&&&019.&&&&&019 - (1993-03-11)11 березня 1993 New Orleans Hornets  
SF 15 Ентоні, Кармело &&&&&&&&&&&&&028.&&&&&028 - (1984-05-29)29 травня 1984 New York Knicks  
Головний тренер
Помічник(и) головного тренера
Збірна США з баскетболу – Літня Олімпіада 2016
Гравці Тренери
Поз-я # Ім'я Вік - Дата народж-я Зріст Клуб Країна (клубу)
G 4 Батлер, Джиммі &&&&&&&&&&&&&026.&&&&&026 - (1989-09-14)14 вересня 1989 Чикаго Буллз  
F 5 Дюрант, Кевін &&&&&&&&&&&&&027.&&&&&027 - (1988-09-29)29 вересня 1988 Оклахома Сіті Тандер  
C 6 Джордан, Деандре &&&&&&&&&&&&&028.&&&&&028 - (1988-07-21)21 липня 1988 Лос-Анджелес Кліпперс  
G 7 Ловрі, Кайл &&&&&&&&&&&&&030.&&&&&030 - (1986-03-25)25 березня 1986 Торонто Репторз  
F 8 Барнс, Гаррісон &&&&&&&&&&&&&024.&&&&&024 - (1992-05-30)30 травня 1992 Даллас Маверікс  
G 9 Дерозан, Демар &&&&&&&&&&&&&026.&&&&&026 - (1989-08-07)7 серпня 1989 Торонто Репторз  
G 10 Ірвінг, Кайрі &&&&&&&&&&&&&024.&&&&&024 - (1992-03-23)23 березня 1992 Клівленд Кавальєрс  
G 11 Томпсон, Клей &&&&&&&&&&&&&026.&&&&&026 - (1990-02-08)8 лютого 1990 Голден-Стейт Ворріорс  
C 12 Казінс, Демаркус &&&&&&&&&&&&&025.&&&&&025 - (1990-08-13)13 серпня 1990 Сакраменто Кінґс  
G 13 Джордж, Пол &&&&&&&&&&&&&026.&&&&&026 - (1990-05-02)2 травня 1990 Індіана Пейсерз  
F 14 Грін, Дреймонд &&&&&&&&&&&&&026.&&&&&026 - (1990-03-04)4 березня 1990 Голден-Стейт Ворріорс  
F 15 Ентоні, Кармело &&&&&&&&&&&&&032.&&&&&032 - (1984-05-29)29 травня 1984 Нью-Йорк Нікс  
Головний тренер
Помічник(и) головного тренера

Історія виступівРедагувати

Червоний бокс позначає турнір, проведений в США

Літні Олімпійські ігриРедагувати

Рік Раунд Позиція ЗІ W L
  ТР 1936 чемпіони 1 5 5 0
  1948 чемпіони 1 8 8 0
  1952 чемпіони 1 8 8 0
  1956 чемпіони 1 8 8 0
  1960 чемпіони 1 8 8 0
  1964 чемпіони 1 9 9 0
  1968 чемпіони 1 9 9 0
  1972 фіналісти 2 9 8 1
  1976 чемпіони 1 7 7 0
  1980 бойкот
  1984 чемпіони 1 8 8 0
  1988 третє місце 3 8 7 1
  1992 чемпіони 1 8 8 0
  1996 чемпіони 1 8 8 0
  2000 чемпіони 1 8 8 0
  2004 третє місце 3 8 5 3
  2008 чемпіони 1 8 8 0
  2012 чемпіони 1 8 8 0
  2016 чемпіони 1 8 8 0
Загалом 15 титулів 18/19 143 138 5

Чемпіонат світу з баскетболуРедагувати

Рік Раунд Позиція ЗІ W L
  1950 фіналісти 2 5 4 1
  1954 чемпіони 1 7 7 0
  1959 фіналісти 2 6 3 3
  1963 півфіналісти 4 9 6 3
  1967 півфіналісти 4 9 7 2
  1970 чвертьфіналісти 5 9 6 3
  1974 третє місце 3 9 8 1
  1978 чвертьфіналісти 5 7 3 4
  1982 фіналісти 2 9 7 2
  1986 чемпіони 1 10 9 1
  1990 третє місце 3 8 6 2
  1994 чемпіони 1 8 8 0
  1998 третє місце 3 8 6 2
  2002 чвертьфіналісти 6 9 6 3
  2006 третє місце 3 9 8 1
  2010 чемпіони 1 9 9 0
  2014 чемпіони 1 9 9 0
  2019 5-8 місця 7 8 6 2
Загалом 5 титулів 18/18 149 120 29

Чемпіонат Америки з баскетболуРедагувати

Рік Раунд Позиція ЗІ W L
  1980 не брали участь
  1984
  1988
  1989 Runner-up 2 8 6 2
  1992 чемпіони 1 6 6 0
  1993 чемпіони 1 7 6 1
  1995 не брали участь
  1997 чемпіони 1 9 8 1
  1999 чемпіони 1 10 10 0
  2001 перший раунд 10 4 0 4
  2003 чемпіони 1 10 10 0
  2005 півфіналісти 4 10 4 6
  2007 чемпіони 1 10 10 0
  2009 не брали участь
  2011
Загалом 6 титулів 9/15 74 60 14

Панамериканські ігриРедагувати

Рік Раунд Позиція ЗІ W L
  1951 чемпіони 1 6 6 0
  1955 чемпіони 1 5 4 1
  1959 чемпіони 1 6 6 0
  1963 чемпіони 1 6 6 0
  1967 чемпіони 1 5 5 0
  1971 Group Stage 7 3 2 1
  1975 чемпіони 1 9 9 0
  1979 чемпіони 1 9 9 0
  1983 чемпіони 1 8 8 0
  1987 фіналісти 2 7 6 1
  1991 третє місце 3 7 6 1
  1995 фіналісти 2 7 4 3
  1999 фіналісти 2 5 4 1
  2003 пів-фіналісти 4 5 2 3
  2007 чверть-фіналісти 5 5 3 2
  2011 третє місце 3 5 3 2
  2015 TBD
Загалом 8 титулів 16/16 97 82 15

ПриміткиРедагувати

  1. Седьмая Dream Team и её предшественницы[недоступне посилання з квітень 2019] // «Спорт-Экспресс», 5 сентября 2006
  2. Под крышкой дома своего[недоступне посилання з квітень 2019] // «Коммерсантъ», 16 мая 2005
  3. Гибель баскетбогов // «Коммерсантъ», 2 сентября 2006