Бєлов Олександр Олександрович

Олександр Олександрович Бєлов (9 листопада 1951, Ленінград — 3 жовтня 1978, там же) — радянський баскетболіст, заслужений майстер спорту СРСР (1972). Перший і єдиний тренер — Володимир Петрович Кондрашин. Центровий команди «Спартак» (Ленінград) в 1967[1]-1978 роках. Вважається одним з найвидатніших баскетболістів СРСР.

Бєлов Олександр Олександрович
Народився 9 листопада 1951(1951-11-09)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Помер 3 жовтня 1978(1978-10-03) (26 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
·heart sarcomad
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність баскетболіст
Роки активності 196719781978
У шлюбі з Овчинникова Олександра Павлівна
Вага 95 кг
Зріст 200 см
Нагороди

Увійшов в історію світового баскетболу своїм переможним кидком на останній секунді фінального матчу Олімпійських ігор 1972, який вирішив результат поєдинку , вирвав перемогу збірної СРСР у команди США — фінальний результат після кидка Бєлова став 51:50 на користь радянської команди. СРСР став вперше в історії Олімпійським чемпіоном з баскетболу.

ДосягненняРедагувати

  • Чемпіон Олімпійських ігор (1972)
  • Чемпіон світу (1974)
  • Чемпіон Європи (1969 і 1971),
  • Чемпіон СРСР (1975)
  • Бронзовий призер Олімпійських ігор (1976)
  • Бронзовий призер чемпіонату світу (1970)
  • Олександр Бєлов був включений в Зал слави ФІБА в день його відкриття — 1 березня 2007 року.[2]
  • Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1972).

Митний скандал 1977 рокуРедагувати

23 січня 1977 року, при проходженні митного огляду на виїзд з СРСР на змагання, в сумці Олександра Бєлова були виявлені ікони. Розгорівся скандал, з'явилися навіть статті в центральній пресі. Бєлов був позбавлений звання заслуженого майстра спорту, стипендії. Його вивели з національної збірної і зі складу «Спартака» (до грудня 1977 року).

Дрібна контрабанда (горілка, ікра, відеотехніка) була звичайним явищем для радянських спортсменів тих років. Для боротьби з цим політичне керівництво країни вирішило влаштувати показовий процес над знаменитим спортсменом.

Можливо, що Олександр Бєлов став жертвою провокації. За однією з версій, це була спроба зайняти його місце у стартовій п'ятірці радянської збірної. За іншою версією, так могли спробувати послабити ленінградський «Спартак».

Хвороба і смертьРедагувати

Протягом декількох років Олександр Бєлов скаржився на болі в грудях, і тренер «Спартака» Кондрашин давав йому відпочити в кожній грі хвилину-іншу. Скандал і відлучення від баскетболу завдали найсильнішого удару по спортсмену. В серпні 1978 року Бєлова запросили на збори в національну команду, але вже через кілька днів він відчув себе погано. Менш ніж через два місяці, на 27-му році життя, він помер від рідкісної хвороби — ангіосаркоми серця[3]. Похований в Ленінграді на Північному кладовищі. Поруч з Олександром пізніше був похований Кондрашин.

Препарат серця Олександра Бєлова виставлений в музеї ПЗДМУ ім. Мечникова, в клініці якого (тоді ЛенГИДУВ) він проходив лікування.

РодинаРедагувати

У кіноРедагувати

У фільмі «Рух вгору» (2017, реж. А. Мегердичєв), який присвячений перемозі команди СРСР на Олімпійських іграх 1972 року в Мюнхені, роль Олександра Бєлова зіграв Іван Колесніков.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати