Відкрити головне меню

Стю Мід

Американський художник

Стю Мід (повне ім'я Стюарт Мід, англ. Stuart Mead, нар. 18 жовтня 1955[1], Ватерлоо, Айова, (США) — американський художник, що живе та працює у Берліні, Німеччина. Його натхненний мультиплікаційними зображеннями та коміксами стиль викликав дуже суперечливі відгуки у світі мистецтва та суспільстві. Мід відомий своїми фантастичними, сюрреалістичними, відвертими сексуальними зображеннями дівчат препубертатного віку. Серед джерел свого натхнення Мід називає Бальтюса та Ханса Беллмера. У своїх роботах Мід досліджує становлення, статеву ідентичність та емансипацію суспільства[2].

Стюарт Мід
Stuart Mead
Народження 18 жовтня 1955 (64 роки)
Ватерлоо, Айова, США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Жанр Сюрреалізм
Навчання Міннеаполіський коледж мистецтв і дизайну
Діяльність художник
Напрямок живопис, малюнок, естамп
Вплив Ханс Беллмер, Бальтюс
Сайт stumead.com
Картина Стю Міда, що була знищена під час виставки "When Love Turns To Poison" «First Communion»

БіографіяРедагувати

Дитинство та юністьРедагувати

Мід народився у Ватерлоо, штат Айова, в 1955 році. З народження Мід був уражений артрогрипозом[1], переднатальним станом, схожим на поліомієліт, що вражає суглоби та м'язи. Хвороба завдала удару особистості Міда, спричинивши відчуття неповноцінності.
У середені 70-х Мід ненадовго переїздить з батьками до Англії та в 1977 повертається до США, у Айова-Сіті щоб почати самостійне життя[1]. Він вивчав мистецтво в Університеті Північної Айови[3]. Першу декаду свого творчогу шляху Мід присвятив сучасному живопису та втіленню авангардних думок[2]. На цьому етапі свого творчого шляху Мід надихався роботами Отто Дікса та творчостю Джеймса Джойса[4].
У 1983 році Мід переїхав до Міннеаполісу, штат Міннесота, де розпочав навчання у Міннеаполіському коледжі мистецтв і дизайну, здобувши ступінь Бакалавру образотворчого мистецтва у 1987[1]. У цей час Мід залишає шлях сучасного художника та обирає для себе дикий, чуттєвий та провокуючий уяву напрямок, що дав йому змогу реалізувати свій талант художника вкупі з грайливим гумором. Мід звертається до табу, сексуальних мрій, дивних візій, елізійської бестіальності та скотолозтва, радше використовуючи їх як об'єкти аналізу та створення тривожних фрейдистських метафор аніж спрощуючи їх.

МолодістьРедагувати

Після закінчення коледжу Мід знайомиться з Френком Гаардом, засновником графічного фанзину Art Police. Гаард заохотив Міда надати його творчості абсолютно нового підходу. Мід своїми роботами починає створювати власний внесок до Art Police з 1987 року і до останнього видання фанзину у 1994. У 1989 році Мід отримує художню стипендію фонду Джерома для художників-початківців Міннесоти[5]. А у 1991 році Мід і Гаард разом починають видавати ксерокопійований, зосереджений на сексуальній тематиці, авнгардистський та пікантний фанзин Man Bag. Man Bag виходить нерегулярно але дає змогу Мідові звільнити свої фантазії щодо маленьких дівчат. Через Man Bag та деякі вигадані листи читачів Мід протистоїть, свідомо та з аналітичним обгрунтуванням, явищу, яке ми б могли назвати "потворнистю педофілії"[1]. У 1993 році Стюарт Мід отримав художню стипендію Фонду Буша[6], що дозволіло йому здійснити серію поїздок до Європи. У цей час Мід двічи вівідав Берлін. Галерея його товариша Марка Гіппера відмовилася від розміщення робот Міда, однак знайомство з Клаусом Туркафом дозволило йому безстроково облаштуватися у галереї Endart[7]. У 1998 році Мід отримує художню стипендію Макнайта для художників Міннесоти, що своєю роботою створюють ясскраві ком'юніті[8]. На початку 1990-х років черговий хрестовий похід за мораль крокував Сполученими Штатами: деяких митців було притягнуто до суду, а декілька, такі як Майк Дайана навіть опинилися у в'язниці. Ідеологічно фензин Man Bag був дуже схожий з Boiled Angel, за роботу над яким Майка Дайану переслідували у штаті Флорида. У Європі його можна було б порівняти з досить суперечливим французьким журналом Hara-Kiri, що видавався у 1960-х. Такий тип непристойності не міг довго залишатися без уваги у Сполучених Штатах.

Переїзд до ЄвропиРедагувати

Щоб уникнути неприємностей, залишатися абсолютно незалежним та зменшити свої витрати після свого другого берлінського шоу у 2000 році Мід вирішує залишитися у Європі. Це вигнання не було запланованим: усе його майно, перш за все його ранні роботи, залишились у Міннеаполісі і він лише тричі з тих часів повертався до своєї країни.Життя у Берліні Мід розпочав з чистого листа, але, будучи членом галереї Endart, швидко став важливою фігурою у ліберальному художньому світі берлінського району Кройцберг. Тут же Мід розпочинає співпрацювати з Ренардом Шейбнером, ще одним сміливим художником, та з фотографом Томасом Хосером[1]. У Франції Мід продовжує співпарцювати з марсельським видавництвом Le Dernier Cri, де лімітованим накладом публікуються шість його артбуків та передруковані минулі тиражі Man Bag. У 2004 році Мід приєднується до спільної виставки художників "When Love Turns To Poison" на культурному форумі Kunstraum Bethanien у Берліні, де його роботу First Communion було знищено релігійно налаштованим вандалом[9]. Чотирма роками пізніше, у 2008, його виставка у галереї Hyena, у Бербанку, викликала скандал та суперечки навіть серед митців галереї. А в 2015 Пакіто Боліно з видавництва Le Derniere Cri отримував погрози життю за те, що виставляв роботи Міда та Шнайбера у Франції[10].

ВиставкиРедагувати

Індивідуальні виставкиРедагувати

Рік Назва виставки Місце проведення Місто
1990 Waterloo Center for the Arts Ватерлоо, Айова, США
1992 Kiehle Gallery, St. Cloud State University Сент-Клауд, Міннесота, США
Speedboat Gallery Сент-Клауд, Міннесота, США
1995 Endart Берлін, Німеччина
Un Regard Moderne Париж, Франція
1990 Endart Берлін, Німеччина
2003 Un Regard Moderne Париж, Франція
Endart Берлін, Німеччина
2004 Croxhapox Ґент, Бельгія
2005 Endart Берлін, Німеччина
Vanilla Gallery Токіо, Японія
2006 Portraits+ Videodrom Shop Берлін, Німеччина
2007 Un Regard Moderne Париж, Франція
The Museum of Porn in Art Цюрих, Швейцарія
2008 Hyaena Gallery Лос-Анжелес, Каліфорнія, США
Black Shop Марсель, Франція
Devil's Milk Galerie Crystal Ball Берлін, Німеччина
2009 The Impossible World of Stu Mead The Horse Hospital Лондон, Англія

Вибрані групові виставкиРедагувати

Рік Назва виставки Місце проведення Місто
1989 Stuart Mead, Shannon Brady, Frank Hoffman Rifle Sport Alternative Arts Міннеаполіс, Міннесота, США
1992 Painting at the Nash Nash Gallery, University of Minnesota Міннеаполіс, Міннесота, США
Figure 8 Catherine G. Murphy Gallery, College of St. Catherine Сент-Пол, Міннесота, США
Jerome Fellowship Exhibition Jerome Foundation, College of Art and Design Міннеаполіс, Міннесота, США
Stu Mead, Dean Lucker Riflesport Gallery Міннеаполіс, Міннесота, США
1997 Mary Esch, Frank Gaard, Stuart Mead, Karen Platt Famine Chorus Gallery Міннеаполіс, Міннесота, США
Stu Mead/Bruce Tapola No Name Gallery Сан-Франциско, Каліфорнія, США
Three Painters Space Міннеаполіс, Міннесота, США
Mary Esch, Frank Gaard, Stuart Mead, Karen Platt Famine Chorus Gallery Міннеаполіс, Міннесота, США
Haunting Images University of Wisconsin at Eau Claire О-Клер, Вісконсін, США
1998 McKnight Fellowship Exhibition McKnight Foundation Міннеаполіс, Міннесота, США
College of Art and Design Міннеаполіс, Міннесота, США
Draw, Stranger, Draw Plug-In Вінніпег, Канада
2002 Xtrabutt Neurotitan Берлін, Німеччина
Endart Берлін, Німеччина
Girls and Animals Galerie Katze 5 Берлін, Німеччина
2003 Please Don’t Make Me Cry Emily Tsingou Gallery Лондон, Англія, куратор Georgina Starr
Le Dernier Cri: Legendary Publishers of the International Underground 16 Track Gallery Лос-Анжелес, Каліфорнія, США
Dicksmith Gallery Лондон, Англія
2004 When Love Turns to Poison Kunstraum Kreuzberg Bethanien Берлін, Німеччина
2006 BerlinTendenzen Institut de Cultura La Capella Барселона, Іспанія
Condensed Vanilla Vanilla Gallery Токіо, Японія
Fantasy Circus Span Art Gallery Токіо, Японія
2007 The Powder Room 16 Track Gallery Лос-Анжелес, Каліфорнія, США
Le Dernier Cri at Arts Factory Espace Beaurepaire Париж, Франція
2008 Family Jewels Bongout Showroom Берлін, Німеччина
Viva Lolita Maddox Arts Лондон, Англія
Molluskkollektiv Bongout Showroom Берлін, Німеччина
2009 Offentlische Erregung loop – raum für aktuelle kunst Берлін, Німеччина
Family Jewels Villa Merkel Bahnwarterhaus Есслінген, Німеччина
2010 Hot Summer Galerie Toxic Люксебмург, Люксембург
Alchemy of Delusion Aeroplastics contemporary Брюсель, Бельгія
Re-Mollusk Bongout Берлін, Німеччина
das widerspenstige Fleisch Galerie Peter Tedden Дюсельдорф, Німеччина
2011 Art Paris Art Fair Париж, Франція
das widerspenstige Fleisch Märkisches Museum Witten Віттен, Німеччина
STU MEAD & FRANK GAARD Le Monte-en-l’air Париж, Франція
wir kinder vom ueno zoo pays des fees Токіо, Японія
2012 Art Paris Art Fair Париж, Франція
Order-Chaos Galerie Toxic Люксебмург, Люксембург

ПублікаціїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е Ghazi Barakat, edited by Adam Parfrey (2000). The Late Great Aesthetic Taboos. https://www.stumead.com (англійською). Feral House, Venice California. Процитовано 29.08.2018. 
  2. а б Ivan Mečl, Lenka Klodová (29.04.2016). Stu Mead in London: a new book, a show and the mysterious man behind it. http://divus.cc/ (англійською). Divus London. Процитовано 01.09.2018. 
  3. Stu Mead on Facebook. facebook.com. 
  4. Sarah Diehl (2004). There is somehow no way out. Stu Mead in conversation with Sarah Diehl. https://www.stumead.com (англійською). criminal publisher Berlin. Процитовано 01.09.2018. 
  5. Jerome Fellowships Past Recipients. https://mcad.edu/ (англійською). 1989. Процитовано 30.08.2018. 
  6. Stuart Mead. https://www.bushfoundation.org/ (англійською). 1993. Процитовано 29.09.2018. 
  7. Shiromi Bedessee (04.04.2000). The underground artist: Stu Mead. http://www.exberliner.com/. exberliner.com. 
  8. Meet the Fellows - Stuart Mead. https://www.mcknight.org/ (англійською). 1998. Процитовано 30.08.2018. 
  9. Stu (ART) Mead, Lenka Klodova, Ivan Mecl (2016). Stu Mead (англійською). Divus. 
  10. Claire Moulène (01.09.2015). La Friche Belle de Mai dans la ligne de mire de la fachosphère. https://www.lesinrocks.com/ (французькою). les Inrockuptibles. Процитовано 01.09.2018.