Стібно
Стібно (пол. Stubno) — розташоване на Закерзонні село в Польщі, у гміні Стубно Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 1331 особа (2011[1]).
Село
 Координати 49°54′00″ пн. ш. 22°58′00″ сх. д. / 49.90000000002777369445539080° пн. ш. 22.96667000002777925260° сх. д.Координати: 49°54′00″ пн. ш. 22°58′00″ сх. д. / 49.90000000002777369445539080° пн. ш. 22.96667000002777925260° сх. д.
|
Розташування ред.
Розміщене недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 20 км на північний-схід від Перемишля та 71 км на схід від Ряшева[2].
Історія ред.
Перша писемна згадка про Стібно походить з 1358 р., коли Казимир Великий надав село двом шляхтичам: Симонові й Лайнові. До 1772 р. село входило до Перемишльської землі Руського воєводства.
У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, в селі було 146 будинків і 819 жителів, а на землях фільварку 9 будинків і 76 мешканців; 616 були греко-католиками, 222 — римо-католиками, а 67 — юдеями.[3]
У 1934-1939 рр. село було адміністративним центром ґміни Стубно Перемишльського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі проживало 1410 мешканців, з них 820 українців-грекокатоликів, 360 українців-римокатоликів, 100 поляків, 100 польських колоністів міжвоєнного періоду і 30 євреїв[4]. 12 вересня 1939 р. село зайняла німецька армія, однак відповідно до угоди Рібентропа-Молотова наприкінці вересня 1939 р. село передане Червоній армії. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Дрогобицької області[5], а 17 січня 1940 року — до Медиківського району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в березні 1945 року село зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР (переважно у село Забойки та Драганівку на Тернопільщині), решту в 1947 р. депортовано на понімецькі землі[6].
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Церква ред.
У 1898 р. українці збудували муровану греко-католицьку церкву Вмч. Димитрія. До їх депортації була парафіяльною церквою, яка належала до Медицького деканату Перемишльської єпархії. Після виселення українців в приміщенні плебанії деякий час розташовувався уряд ґміни, пошта і бібліотека. Не далеко також знаходилась "захоронка" українських монахинь, після виселення українців там знаходився відділ міліції. До нинішнього дня з церкви залишилися тільки рештки фундаменту.
Демографія ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 666 | 161 | 446 | 59 |
| Жінки | 665 | 153 | 400 | 112 |
| Разом | 1331 | 314 | 846 | 171 |
Примітки ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стібно
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (пол.) . 1 червня 2008.
- ↑ Stubno, po rusku Stibno... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 493. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 57.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Перемишль
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
