Струве Герман Оттович
Струве Герман Оттович (3 жовтня 1854 — 12 серпня 1920) — російський та німецький астроном.
| Струве Герман Оттович | |
|---|---|
| нім. Hermann von Struve | |
 | |
| Народився |
3 жовтня 1854[1] Pulkovod, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія |
| Помер |
12 серпня 1920[1][2] (65 років) Бад-Герренальб |
| Поховання | Klein Glienicked |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | астроном, викладач університету |
| Alma mater | Тартуський університет |
| Заклад |
Пулковська обсерваторія HU Berlin Кенігсберзький університет Koenigsberg Observatoryd Берлінська обсерваторія |
| Аспіранти, докторанти |
Werner Strehlowd[3] Walter Hassensteind[3] Gustav Försterd[3] Hans-Hermann Kritzingerd[3] Hermann Wolffd[3] Erich Hübnerd[3] Richard Pragerd[3] Феліцьян Кемпінський[3] Eduard Heised[3] Gustav Stracked[3] Johannes Hellerichd[3] |
| Членство |
Прусська академія наук Баварська академія наук Шведська королівська академія наук |
| Рід | Струве[d] |
| Батько | Струве Отто Васильович[4] |
| Брати, сестри |
Струве Людвіг Оттович Emilie Struved |
| Діти | Georg Hermann Struved |
| Нагороди |
 |
 Струве Герман Оттович у Вікісховищі | |
Народився в Пулкові. Син О. В. Струве. До 1895 р. працював у Пулковській обсерваторії, потім обійняв посаду директора обсерваторії і професора Кенігсберзького університету; 1904 р. очолив Берлінську обсерваторію, яку під його керівництвом було переведено до Бабельсбергу. Основні наукові роботи стосуються спостережної астрономії і небесної механіки. Спостерігав подвійні зірки на 15-дюймовому рефракторі. Був першим спостерігачем на найбільшому тоді у світі 30-дюймовому рефракторі Пулківської обсерваторії, який став до ладу 1885 р.; дослідив інструмент і зробив значну кількість вимірювань подвійних зірок.
Особливу цінність становлять виконані Струве дослідження супутників Марса і Сатурна. На підставі власних спостережень він побудував теорію руху супутників Сатурна. Відкрив лібрацію в русі сьомого супутника цієї планети — Гіперіона і пояснив її впливом на Гіперіон шостого супутника — Титана, найбільшого в системі Сатурна (1888). Відкрив також лібрацію двох найближчих до Сатурна супутників — Мімаса і Енцелада (1892). Спостереження супутника Марса Фобоса, які Струве здійснив у Пулковській обсерваторії, були згодом використані Б. П. Шарплессом при вивченні вікового прискорення в русі цього супутника.
Примітки ред.
Джерела ред.
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Струве Герман Оттович. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)