Стронін Олександр Іванович

Олександр Іванович Стронін (*1826 — †1889) — історик, педагог і громадський діяч, родом з української частини Курщини.

Стронін Олександр Іванович
Народився 20 лютого 1826(1826-02-20)
Помер 29 січня 1889(1889-01-29) (62 роки)
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність історик
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Олександр Стронін

Закінчив Київський університет (1848) і був викладачем гімназії у Кам'янці-Подільському, Новгороді-Сіверському і Полтаві (до 1862), де був учителем М. Драгоманова, на якого справив великий ідейний вплив; член Полтавської Громади й організатор недільних шкіл у Полтаві. 1862 заарештований за «распространение малороссийской пропаганды» і після ув'язнення в Петропавловській фортеці засланий 1863 до Архангельської губернії. З 1869 — на держ. службі в Петербурзі, потім голова з'їзду мирових суддів Люблінської губернії, юрисконсульт Міністерства шляхів сполучення в Петербурзі. Історико-соціологічні праці Олександра Строніна: «История и народ» (1869), «Политика как наука» (1872), «История общественности» (1885), Спогади Строніна за 1826 — 1862 роки і його щоденник за 1848—1888 роки не опубліковані.

Політичні ідеїРедагувати

Вважаючи, що предметом політики як науки (політичної соціології) є „життя діяльне”, яке має „відтінок і споглядальний, і естетичний”, він поділив її на три політики:

  1. політика теоретичної діяльності
  2. політика естетичної діяльності
  3. політика практичної діяльності

Політична структура суспільстваРедагувати

Політичну структуру суспільства зображав у вигляді „піраміди-конуса”, що означає поділ на три „класи”, кожен з яких утворює свій специфічний трикутник:

  • демократія (більшість) — хлібороби, ремісники, торгівці.
  • тимократія (середній клас) — орендарі, мануфактуристи, банкіри;
  • аристократія (меншість) — це законодавці, судді, адміністратори;

ІнтелігенціяРедагувати

У цій структурі, однак, особливе місце посідає інтелігенція, яка пронизує конус згори до низу. Будучи класом активним та ініціативним, вона є, в основному, політичним класом. В загальному соціальному механізмі вона виконує роль двигуна. Стронін вважав її громадською силою, що здатна свідомо вести суспільство до прогресу, управляти поворотами його суперечливого і складного руху.

Стронін поділяв інтелігенцію за професіями на:

  • мислителів
  • художників
  • політиків

За громадськими функціями на:

  • новаторів
  • пропагандистів
  • агітаторів

Влада та управлінняРедагувати

Стронін був переконаний, що інтелігенція спроможна напряму вливати на уряд. З огляду на це, він вважав, що можна правильно, науково здійснювати управління державою. Політичний діяч, який розуміє закони природного розвитку суспільства, має полегшувати послідовність цього розвитку, впорядковувати затримки і перешкоди у здійсненні вимог суспільства.

« Влада є поєднанням сили, багатства і знання, а будь-яке поєднання сили, багатства і знання є влада. Влада починається від знання »


ЛітератураРедагувати

  • Т. Бевз. Стронін Олександр Іванович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.694 ISBN 978-966-611-818-2
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Стронин А. И. История общественности. — СПб.: Типография Министерства путей сообщения, 1885. — III, 767 с.
  • Стронин А. И. История и метод. — СПб.: Типография А. М. Котомина, 1869. — 446 с.
  • Стронин А. И. Политика как наука. — СПб.: Типография Ф. С. Сущинского, 1872. — 530 с.
  • Стронин А. И. Памяти царя Николая // Вольная русская поэзия XVIII—XIX веков / Подгот. текста, сост. и прим. С. А. Рейсера. — М.: Худож. лит-ра, 1975.
  • Бевз Т. А. Олександр Стронін та його роль у становленні політичної науки в Україні // Український історичний журнал. — 2007. — № 5. — С. 96-108.
  • Лейкина-Свирская В. Р. А. И. Стронин // Революционная ситуация в России в середине XIX века: деятели и историки / редкол.: М. В. Нечкина (отв. ред.), В. А. Дьяков, Г. В. Краснов и др. — М.: Наука, 1986. — С. 159—169.
  • Історія вітчизняних соціологічних теорій і вчень: навчально-методичний посібник / Укладач Білецький В. В. — Донецьк: ДонДДУ, УКЦентр, НТШ-Донецьк, 2007. — 136 с.
  • Світленко С. Народолюбець О. Стронін // Київська старовина. — К., 2002. — № 6. — С. 142—155.
  • Симонова Е. В. Социологическая концепция А. И. Стронина: дисс. … канд. социол. наук: 22.00.01 / Е. В. Симонова. — СПб., 2006. — 129 с.
  • Чижевський Д. Драгоманів і Стронін // Драгоманівський збірник / під заг. ред. В. Сімовича. — Прага: Заходом вид. тов-ва «Сіяч» при Укр. високому пед. ін-ті, 1932. — С. 293—298.
  • Бевз Т. Політика як наука в рецепції Олександра Строніна // Політичний менеджмент: наук. журнал / голов. ред. Ю. Ж. Шайгородський. — 2007. — N5. — С. 170—180.
  • Михайловский Н. К. Аналогический метод в общественной науке («История и метод». Соч. А. И. Стронина) // Сочинения / Н. К. Михайловский. — СПб., 1896. — Т. 1. — С. 330—390.

ПосиланняРедагувати