Стратегічні ядерні сили Російської Федерації
Стратегічні ядерні сили Російської Федерації (СЯС Росії) — узагальнена назва основного озброєння військ і сил у Збройних силах Російської Федерації, які мають як основне озброєння стратегічне і тактичне ракетно-ядерне озброєння.
Стратегічні ядерні сили Російської Федерації | |
Країна | Росія |
---|
Іноді називаються ядерною тріадою.
Станом на 1 вересня 2018 року, на підставі офіційної заяви МЗС РФ та за оцінкою групи міжнародних експертів (на підставі даних, наданих у рамках обміну за договором СНО-III[1]), у складі стратегічних ядерних сил Росії знаходилося 517 розгорнутих стратегічних носіїв ядерної зброї — міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів і важких бомбардувальників, оснащених 1420 ядерними боєзарядами[2] . При цьому загальна кількість носіїв (розгорнутих та нерозгорнутих) ядерної зброї становить 775 одиниць, що відповідає встановленим Договором СНО-ІІІ сумарним кількостям стратегічних наступальних озброєнь[3].
Російська ядерна зброя дісталася у спадок від СРСР (включаючи ядерні арсенали, вивезені з території колишніх трьох радянських республік: Білорусії, Казахстану та України). В даний час перебуває у віданні 12-го головного управління міністерства оборони Російської Федерації.
У другій половині 2014 року був знову досягнутий ядерний паритет із США[4].
На початок 2019 року оснащеність стратегічних ядерних сил сучасним озброєнням становив 82 %[5].
Військова доктрина Росії
ред.Згідно з новою редакцією військової доктрини, РФ залишає за собою право застосувати ядерну зброю у відповідь на застосування проти неї та (або) її союзників ядерної та інших видів зброї масового ураження, а також у разі агресії проти РФ із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу поставлено саме існування держави[6].
Стан СЯС
ред.У складі Ракетних військ стратегічного призначення РФ станом на початок 2017 року, імовірно, знаходилося близько 286 пускових установок ракетних комплексів міжконтинентальних балістичних ракет МБР, здатних нести близько 1185 бойових блоків, у тому числі на бойовому чергуванні РВСН[7]:
- 46 важких ракет Р-36М2 (SS-18, Satan);
- 30 ракет УР-100Н УТТХ (SS-19);
- 63 рухомих ґрунтових комплексу РТ-2ПМ «Тополь» (SS-25);
- 60 комплексів РТ-2ПМ2 «Тополь-М» шахтного базування (SS-27);
- 18 мобільних комплексів РТ-2ПМ2 «Тополь-М» (SS-27);
- 90 мобільних комплексів РС-24 «Ярс»;
- 20 РС-24 «Ярс» шахтного базування.
У складі Військово-Морського Флоту Росії, станом на 5 листопада 2018 року, знаходилося 11 атомних підводних човнів з балістичними ракетами ПЛАРБ із 180 пусковими установками, здатних нести до 800 бойових блоків[7], з них бойове чергування несуть 9 ПЛАРБ зі 144 носіями.
Основу морських стратегічних сил Росії складали 6 ракетоносців проєкту 667БДРМ «Дельфін» (Delta IV), оснащених 96 (16х6) пусковими установками (ПУ) з балістичними ракетами підводних човнів (БРПЛ) Р-29РМУ2 «Синева», (SS-23) модифікацією Р-29РМУ2.1 «Лайнер».
У строю залишається 1 підводний човен проєкту 667БДР «Кальмар», (Delta III), оснащений 16 ПУ ракет Р-29Р. Цей човен пройшов ремонт і модернізацію в 2011—2016 роках[8] і повернувся до ладу в лютому 2017 року[9]. Також на бойову вахту заступили 5 підводних човнів проєкту 955A «Борей», оснащених 80 (16х5) ПУ зі стратегічними ракетами Р-30 «Булава».
Останній важкий ракетоносець проєкту 941 «Акула» (Typhoon) «Дмитро Донський» перероблено під випробування ракет Р-30 «Булава».
Усього на ПЛАРБ розміщено понад 700 ядерних бойових блоків[10].
Російські стратегічні МБР наземного базування у складі РВСП розгорнуті у позиційних районах одинадцяти ракетних дивізій трьох ракетних армій. Російські стратегічні ПЛАРБ з БРПЛ діють у складах Північного та Тихоокеанського флотів ВМФ ЗС Росії з п'яти військово-морських баз — баз ПЛАРБ. Стратегічні бомбардувальники далекої авіації Росії базуються на трьох авіабазах[11].
Станом на 1 вересня 2018 р. у складі стратегічних ядерних сил Росії знаходилося 1420 ядерних боєзарядів на 517 розгорнутих стратегічних носіях, загальна кількість розгорнутих та нерозгорнутих носіїв становила 775 одиниць[12].
За договором СНО-ІІІ кожен розгорнутий стратегічний бомбардувальник зараховується як носій з одним ядерним боєзарядом[13]. Кількість ядерних бомб і крилатих ракет із ядерною БЧ, яку можуть нести розгорнуті стратегічні бомбардувальники, не враховано[14].
Ракетні війська стратегічного призначення
ред.Ракетний комплекс | Кількість | Боєзарядів на носії | Усього боєзарядів | Місця дислокації |
---|---|---|---|---|
Р-36М2 «Воєвода» (шахтного базування) | 46[15] | 10 | 460 | Домбаровський, Ужур |
УР-100Н УТТХ (шахтного базування) | 2[15] | 1 | 2 | Козельськ, Татищеве |
РТ-2ПМ «Тополя» | 45[15] | 1 | 45 | Сибірський, Виповзове |
РТ-2ПМ2 «Тополь-М» (шахтного базування) | 60[15] | 1 | 60 | Татищеве |
РТ-2ПМ2 «Тополя-М» (мобільного базування) | 18[15] | 1 | 18 | Тейково |
РС-24 «Ярс» (мобільного базування) | 135[15] | 4 | 540 | Тейково, Йошкар-Ола, Нижній Тагіл, Новосибірськ, Іркутськ, Виповзове[16] |
РС-24 «Ярс» (шахтного базування) | 14[15] | 4 | 56 | Козельськ |
Усього | 320[15] | 1181[15] |
Морські стратегічні сили
ред.Тип ракетоносця | Ракетоносців | БРПЛ | Боєзарядів на БРПЛ | Усього боєзарядів |
---|---|---|---|---|
667БДР «Кальмар» | 1 | 16 Р-29Р | 3 | 48 |
667БДРМ «Дельфін» | 5 | 80 Р-29РМУ2 | 4 [19] | 320 |
955 «Борей» | 5 | 80 Р-30 «Булава» | 6-10 | 480-800 |
941 «Акула» | 0 | 0 | 0 | Підводний човен використовується лише для випробувань БРПЛ |
Усього | ? | 176 | ? | ? |
У дужках зазначено загальну кількість розгорнутих та нерозгорнутих РПКСН (у строю, на ремонті та модернізації, на випробуваннях)[21]
Тип бомбардувальника | Бомбардувальників | Тип та кількість крилатих ракет | Усього крилатих ракет |
---|---|---|---|
Ту-95МС6 / Ту-95МС16 | 60[23] | 6 Х-55СМ | 300 |
Ту-160 | 17[24] | 12 Х-55СМ або Х-101 | 192 |
Усього | 77 | 492 |
Чисельність та співвідношення компонентів СЯС Росії
ред.Співвідношення компонентів СЯС та динаміка їх скорочень з 1990 року до 2016 року. | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Носії | Кількість боєзарядів за роками | |||||||||||||||
1990 | липень 1997 | липень 2000 | жовтень 2005 | липень 2010 | січень 2015 | квітень 2016 | ||||||||||
МБР | ||||||||||||||||
РС-10 | 326 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
РС-12 | 40 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
РС-16 | 188 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
РС-20 | 3080 | 1860 | 1800 | 850 | 590 | 480 | 460 | |||||||||
РС-18 | 1800 | 1020 | 900 | 774 | 420 | 180 | 120 | |||||||||
РС-22Ш | 560 | 100 | 100 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
РС-22Ж | 330 | 360 | 360 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
РС-12М | 288 | 360 | 360 | 291 | 174 | 76 | 72 | |||||||||
РС-12М2 | 0 | 0 | 20 | 40 | 49 | 60 | 60 | |||||||||
РС-12М2 мобильный | 0 | 0 | 0 | 0 | 15 | 18 | 18 | |||||||||
РС-24 мобильный | 0 | 0 | 0 | 0 | 24 | 216 | 252 | |||||||||
РС-24 шахтний | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 16 | 40 | |||||||||
Всього | 6612 | 3700 | 3540 | 1955 | 1248 | 1026 | 1022 | |||||||||
БРПЛ | ||||||||||||||||
РСМ-25 | 192 | 16 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
РСМ-40 | 280 | 192 | 48 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
РСМ-45 | 12 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
РСМ-50 | 672 | 624 | 576 | 288 | 207 | 192 | 96 | |||||||||
РСМ-52 | 1200 | 1200 | 1200 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
РСМ-54 | 448 | 448 | 448 | 384 | 384 | 320 | 320 | |||||||||
РСМ-56 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 96 | 288 | |||||||||
Всього | 2804 | 2480 | 2272 | 672 | 591 | 608 | 704 | |||||||||
АСЯС | ||||||||||||||||
Ту-95МС | 924 | 704 | 726 | 704 | 688 | 640 | 616 | |||||||||
Ту-95 | 63 | 10 | 4 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
Ту-160 | 180 | 72 | 180 | 168 | 156 | 168 | 192 | |||||||||
Всього | 1167 | 786 | 910 | 872 | 844 | 808 | 808 | |||||||||
Всього боєзарядів | 10583 | 6966 | 6722 | 3499 | 3293 | 2312 | 2414 | |||||||||
Боєзарядів на чергуванні | 10583 | 6966 | 5518 | 2198 | 2002 | 1643 | 1735 |
Ядерно-технічне забезпечення та безпека
ред.Бази зберігання ядерних зарядів перебувають під управлінням 12-го головного управління Міністерства оборони РФ.
Закриті адміністративно-територіальні утворення (ЗАТО) ядерного збройового комплексу:
- Саров (Арзамас-16) — розробка ядерних боєприпасів (ВНДІЕФ), серійне виробництво ядерних боєприпасів (Електромеханічний завод Авангард)
- Снєжинськ (Челябінськ-70) — розробка ядерних боєприпасів (ВНІІТФ)
- Лісний (Свердловськ-45) — серійне виробництво ядерних боєприпасів (комбінат «Електрохімприлад»)
- Трьохгорний (Златоуст-36) — серійне виробництво ядерних боєприпасів (Приладобудівний завод)
- Зарічний (Пенза-19) — серійне виробництво компонентів ядерних боєприпасів (ПЗ Старт)
- Озерськ (Челябінськ-65) — виробництво плутонію, виробництво тритію, виробництво деталей ядерних боєприпасів (високозбагачений уран, плутоній, тритій) (ВО Маяк)
Примітки
ред.- Коментарі
- Джерела
- ↑ Договор между Российской Федерацией и Соединенными Штатами Америки о мерах по дальнейшему сокращению и ограничению стратегических наступательных вооружений. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Russian Strategic Nuclear Forces Under New START // Arms Control Association. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Заявление МИД России от 5 февраля 2018 г. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Россия догнала США по общему количеству носителей стратегического ядерного оружия. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ В Москве под руководством Верховного главнокомандующего Вооружёнными силами России Владимира Путина прошло расширенное заседание коллегии Минобороны (рос.). Министерство обороны Российской Федерации. 18 грудня 2018. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 26 січня 2019.
- ↑ Военная доктрина Российской Федерации. Электронный фонд правовых и нормативно- технических документов. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
- ↑ а б Скільки ядерної зброї має Росія. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
- ↑ Атомный подводный ракетоносец «Рязань» обещают вернуть в строй до 2017 года. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Атомная подлодка ТОФ «Рязань» вернулась на Камчатку после модернизации. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ данные по морским стратегическим силам // Сайт «Стратегическое ядерное вооружение России»
- ↑ стратегичеких сил Сайт «Стратегическое ядерное вооружение России»
- ↑ Договор СНВ-III Число стратегических наступательных вооружений 1 сентября 2018. Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Договор между Российской Федерацией и Соединенными Штатами Америки о мерах по дальнейшему сокращению и ограничению стратегических наступательных вооружений. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Договор СНВ-III. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ а б в г д е ж и к Russian strategic nuclear forces. Strategic Rocket Forces. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Сергей Каракаев: "Ярсы" придут на замену - ВПК.name. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Атомная подлодка «Верхотурье» успешно поразила ракетой «Синева» полигон на Камчатке. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ С АПЛ «Брянск» произведены два пуска межконтинентальной баллистической ракеты «Синева» — Головная часть РСМ-54 «Синева» может состоять из четырех или десяти ядерных блоков с индивидуальным наведением каждого. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ БРПЛ Р-29РМУ2 «Синева» може нести до десяти бойових блоків індивідуального наведення[17][18].
- ↑ Данные от 5 февраля 2018г. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Що Росія та США скоротили за договором СНО-3[20].
- ↑ Стратегическая авиация — Стратегическое ядерное вооружение России. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Первоисточник: The Military Balance 2018.
- ↑ 17-й «Белый Лебедь» России: в Казани достроили новый Ту-160. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
Література
ред.- Стратегическое ядерное вооружение России [Архівовано 14 грудня 2021 у Wayback Machine.]. Под редакцией П. Л. Подвига. — М: ИздАТ, 1998. — 492 с.
- Ташлыков С. Л., Коряковцев А. А. Морские стратегические ядерные силы СССР: 50 лет на страже Отечества // Военно-исторический журнал. — М., 2015. — № 7 (30 июля). — С. 3—7.
Посилання
ред.- Стратегічне ядерне озброєння Росії [Архівовано 14 серпня 2011 у WebCite]
- Ядерний арсенал Росії на січень 2001 року
- Белоус В. С. (21 травня 2004). Состязание ядерных мечей и щитов. Независимое военное обозрение (рос.). Независимая газета. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 10 жовтня 2010.
- Есть ли у России ядерный щит? на YouTube</img>
- Фильм «РВСН вступают в бой» на YouTube
- Federation of American Scientists [Архівовано 19 березня 2016 у Wayback Machine.]
Дані MOU
ред.- Станом на 1 квітня 2016 р. [Архівовано 25 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Архів даних по MOU за 2009—2016 рік [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Архів даних по MOU за 2001—2008 рік [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]