Підводні човни проєкту 667БДР «Кальмар»

Підводні човни проєкту 667БДР «Кальмар»
Delta III class SSBN.svg
К-433.jpg
Основні характеристики
Тип корабля Підводний човен атомний з балістичними ракетами


Позначення проєкту 967 БДР


Розробник проєкту ЦКБ МТ «Рубін»[ru]


Головний конструктор С. М. Ковалів


Класифікація НАТО «Delta III»


Швидкість (надводна) 14 вузлів (27 км/год)


Швидкість (підводна) 24 вузлів (47 км/год)


Робоча глибина занурення 390 м


Гранична глибина занурення 450 м


Автономність плавания 90 діб


Екіпаж 130 осіб


Розміри
Водотоннажність надводна 10600 т


Водотоннажність підводна 16000 т


Довжина найбільша (по КВЛ) 155 м


Ширина корпусу найб. 11,7 м


Середня осадка (по КВЛ) 8,6 м


Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових ТА калібру 533 мм (12 торпед); 2 носові ТА 406 мм (6 торпед)


Ракетне озброєння 16 шахтних ПУ РБ (З-29Р)


Підводні човни проєкту 667БДР «Кальмар» (англ. «Delta III» за натівською класифікацією) — серія радянських підводних човнів, атомних ракетних підводних крейсерів стратегічного призначення, пускових комплексів підводного базування для запуску міжконтинентальних балістичних ракет з ядерною головною частиною.

ІсторіяРедагувати

Ракета Р-29Р була продовженням вдосконалення ракети Р-29 і відрізнялася від неї наявністю роздільної ГЧ (головної частини) з блоками індивідуального наведення (РГЧ ІН), виготовлялися в комплектації однієї, трьох і семи боєголовок. Під цю ракету, котра збільшилася у розмірах, у 1972 році ЦКБ МТ (морського транспорту) «Рубін»[ru] і почало розробляти РПКСП (ракетно-пусковий комплекс стратегічного призначення 667БДР «Кальмар». За основу для розробок було взято проєкт 667БД «Мурена» (Delta-II). Головний човен проєкту К441 виявився фактично другим за рахунком, бо по цьому проєкту був вже добудований п'ятий човен попереднього проєкту 667БД К-424.

Даний проєкт вирізнявся більш досконалою системою управління озброєнням, акустичним захистом і сучасними засобами РЕО (радіо електронного оснащення). Також були покращені умови розміщення і роботи екіпажу ПЧ. Було побудовано 14 таких ПЧАРБ, усі будувалися в Сєвєродвінську, 5 було передано Північному флоту, а усі інші були відправлені до Тихоокеанського флоту. Почали поступати у флоти з 1976 року. Сьогодні в ВМФ РФ перебуває на озброєні лише 4 таких човнів, один з них використовується як носій надмалих підводних човнів.

КонструкціяРедагувати

 
Човен К-433 на ремонті у Великому Камені
 
Мостик по-похідному

Конструктивно ПЧ проєкту 667БДР подібний до проєкту 667БД, він був лише дещо довшим і огородження ракетних шахт було збільшено. Передні горизонтальні рулі знаходяться на огородженні рубки, кормове оперення виконане хрестоподібно. Легкий корпус має характерний для цієї серії «горб» за рубкою, котрий закриває рекетні шахти. Цей «горб» дещо вищий, як в попередньому проєкті 667БД. В кормовій частині «горба» розміщена буксирована протяжна гідроакустична антена «Параван».

Проєкт двокорпусний. Міцний корпус поділений десятьма переборками на 11 відсіків. 1-й — торпедний; 2-й — акумуляторний и житловий; 3-й — центральний пост, пульт ГЕУ; 4-й — носовий ракетний; 5-й — кормовий ракетний; 5-Бис — житловий; 6-й — дизель-генераторний (відсік допоміжних механізмів); 7-й — реакторний; 8-й — носовий турбінний; 9-й — кормовий турбінний; 10-й — електродвигунний; 11-й — кормовий відсік

КорпусРедагувати

Міцний корпус має зовнішні шпангоути циліндричного січення. Виготовлений з сталі АК-29 (товщина 40 мм).

Енергетичне обладнанняРедагувати

Двохвальна ядерна (два водо-водяних реакторів ВМ-4С потужністю 90 МВт, дві паротурбіни потужністю 20 000 к.с.), два турбогенератори потужністю 3000 кВт., два дизель-генератори потужністю 3000 кВт., два допоміжні двигуни для носового і кормового рульового пристрою потужністю 460 кВт., дві акумуляторні батареї, свинцево-кислотноого типу, по 112 елементів кожна. Два гребних вали з пятилопасними гребними ґвинтами.

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнанняРедагувати

РЛС ОНЦ, пасивна низькочастотна ГАС, буксирована ГАС «Піраміда», гідролокатор, комплекси радіо електронного пошуку і розвідки, опто-електронний комплекс, радіо-супутникова й інерційна навігаційні системи, системи супутникової і ДХ/СДХ-зв'язку (дві буксировані антени). Засоби льодової розвідки «НОК-1», «НОР», ехольодомір «ЕЛ-3»

ОзброєнняРедагувати

 
Відкриті люки ракетних шахт

Основне: ракетний комплекс Д-9Р в котрий входить 16 шахтних ПУ міжконтинентальних рідкопаливних балістичних ракет Р-29Р (класс. NATO — SS-N-18 mod.1/2/3 "Stingray). Система управління дозволяє вистрілювати весь боєкомплект ракет (одним залпом), тобто послідовним запуском ракет з 15 секундним інтервалом. Можливий підводний пуск з глибини до 50 метрів. Ракета прийнята на озброєння ВМФ у 1977 році. Стартова маса 35,3т. ГЧ багатоблочна, роздільна. Кількість бойових блоків 1, 3, 7. Ракета Р-29Р несла три блоки потужність 0,2 мт на відстань 6500 км. Ракета Р-29РЛ один блок потужністю 0,45 мт, на відстань 9000 км. Р-29РК — сім блоків по 0,1 мт на відстань 6500 км. Система наведення астроінерційна забезпечувала максимальне відхилення до 900 м. Довжина ракет 14,1 м, діаметр — 1,8 м

 
Надводнйй старт ракети. Ілюстрація

Допоміжне: 4 носових ТА калібру 533 мм (12 торпед); 2 носові ТА 406 мм (6торпед), торпеди СЕТ-65, ТСЕТ-60М, 53-65К Торпеда СЕТ-65, протичовнова, прийнята на озброєння у 1965р, електрична, калібр — 533 мм, довжина — 7,8 м, вага — 1750 кг, вага вибухівки біля 200 кг, швидкість 40 вузлів (76км), детонатор неконтактний з радіусом реагування 10 м.

Торпеда 53-65К, протикорабельна, прийнята на озброєння у 1969 році, газотурбінна перекисно-водоодна, калібр 533 мм, довжина — 7,2 м, вага 2070 кг, вага вибухівки біля 300 кг, швидкість — 45 вузлів (85км/год), дальність ходу — 19 км. Призначений для нанесення ракетних ударів по великих військово промислових об'єктах ворога. Носій триступенева рідиннопаливна балістична ракета РСМ-54. Для ближнього бою (до 20км) використовуються самонаведені електричні і телекеровані електричні торпеди (з самонаведенням).

ІнцидентиРедагувати

  • К-421, 11 вересня 1976 року в Білому морі, на глибині 200 м, при швидкості 22 вузли (42км/год), човен вдарився в підводну скалу, але екіпажу вдалося уникнути затоплення човна.
  • К-490, 13 квітня 1978 року через відсутність гідроакустичного спостереження відбулося зіткнення з атомоходом К-308 (проєкт 670 «Скат») в підводному положенні.
  • К-211, 23 травня 1981 року відбулося зіткнення з ПЧ США класу «Стьоджер» в підводному положенні.
 
жовтень 1983, човен К433 після зіткнень з «льодом»
  • К-433, жовтень 1983 року, в Чукотському морі двічі зіткнувся з крупними льодинами, пошкодивши легких корпус в районі рубки і ракетної палуби.
  • К-455, 7 червня 1984 року, загинув один матрос, через несанкціоноване спрацювання КСП (корабельної системи пожежогасіння).
  • К-44 , 24 липня 1985 року, човен на глибині 80 м, при швидкості 10 вузлів (19 км/год) попав в кошельковий трал.
  • К-424, 11 листопада, під час ракетної стрільби з надводного положення відбулося падіння ракети на ракетну палубу, що викликало пожежу, котру погасив пожежний корабель.
  • К-129, 14 листопада 1987 року, зіткнення з К-241 і К-485.
  • К-223, 14 листопада 2004 року, руйнування трубопроводу подачі повітря спричинило надлишковий тиск, в результаті чого загинув матрос Дмитро Коваль.
  • К-433 «Святий Георгій Побєдоносець», 22 вересня 2011 року на рейді в Авачинській бухті зіткнувся з сейнером «Донец».

Сучасний статус і перспективиРедагувати

Десять човнів цього проєкту вже виведені з експлуатації і відправлені на металобрухт. Три входять у Тихоокеанський флот і несуть службу зі штатним озброєнням, один перебудований в носій надмалих підводних човнів.

Оцінка проєктуРедагувати

ПредставникиРедагувати

  • К-424[ru] заводський № 355, закладений 30.01.1974, спущений на воду 11.02.1976, переданий флоту 30.12.1976, 28.03.1995 утилізований.
  • К-441[ru] заводський № 366, закладений 07.05.1974, спущений на воду 25.05.1976, переданий флоту 30.12.1976, 28.03.1995 утилізований.
  • К-449, заводський № 367, закладений 19.07.1974, спущений на воду 29.07.1976, переданий флоту 26.12.1976, 2003 утилізований.
  • К-455, заводський № 368, закладений 16.10.1974, спущений на воду 16.08.1976, переданий флоту 30.08.1977, 2000 утилізований.
  • К-490, заводський № 372, закладений 6.03.1975, спущений на воду 22.01.1977, переданий флоту 30.09.1977, 2006 утилізований.
  • К-487, заводський № 373, закладений 09.12.1976, спущений на воду 04.06.1977, переданий флоту 27.12.1977, 1998 утилізований.
  • Рязань[ru] заводський № 376, закладений 31.01.1980, спущений на воду 19.01.1982, переданий флоту 17.09.1982, з 2011 року на ТОФ
  • К-496 «Борисоглєбськ»[ru] заводський № 392, закладений 23.09.1975, спущений на воду 13.08.1977, переданий флоту 30.12.1977, виведений 14.08.2009, з грудня 2008 року утилізований
  • К-506 «Зеленоград»[ru] заводський № 393, закладений 29.12.1975, спущений на воду 26.03.1979, переданий флоту 30.11.1979, виведений зі складу ТОФ в червні 2010.
  • К-211 «Петропавловськ-Камчатський», заводський № 394, закладений 19.04.1979, спущений на воду 13.12.1979, переданий флоту 28.08.1980, в листопаді 2010 року передана на утилізацію (ДВЗ «Звезда» м. Большой Камень).
  • К-223 «Подольськ»[ru] заводський № 395, закладений 19.02.1977, спущений на воду 30.04.1979, переданий флоту 27.11.1979, з 23 січня 1980 року в складі ТОФ
  • К-180, заводський № 396, закладений 27.04.1980, спущений на воду 08.11.1980, переданий флоту 25.08.1981, 2003 утилізована
  • БС-136 «Оренбург», заводський № 398, закладений 09.04.1979, спущений на воду 15.04.1981, переданий флоту 05.11.1981, модернізований в носій надмалих ПЧ, перебуває в ремонті на Північному флоті

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Ю. И. Александров, А. Н. Гусев. Боевые корабли мира на рубеже XX—XXI века. Справочник. Часть I. Подводные лодки. СПб 2000.
  • Осипенко, Л.; Жильцов, Л.; Мормуль, Н. Атомная подводная эпопея. Подвиги, неудачи, катастрофы. Издательство: М.: А/О «Боргес»
  • Ю. В. Апальков: Подводные лодки советского флота 1945—1991, том I. 2009, ISBN 978-5-903080-55-7.
  • Справочник «Подводные лодки России», том IV, часть 1, 1ЦНИИ МО РФ (кораблестроения ВМФ), ЦКБ «Рубин», СПБ, 1996 год.
  • Norman Polmar und Kenneth J. Moore: Cold War submarines: the design and construction of U.S. and Soviet submarines, 1945—2001. Potomac Books Inc., 2003, ISBN 978-1574885941 (englisch)
  • CHANT, Chris. Válečné lodě současnosti. Praha: Deus, 2006. ISBN 80-86215-81-4. S. 256.
  • PEJČOCH, Ivo; NOVÁK, Zdeněk; HÁJEK, Tomáš. Válečné lodě 7 — Druhá část zemí Evropy po roce 1945. Praha: Ares, 1998. ISBN 80-86158-08-X. S. 353.
  • Jan Radziemski, «Hiroszima» i jej siostry. Historia atomowych okrętów podwodnych projektu 658 w: Okręty Wojenne nr 6/2003, ISSN 1231-014X