Відкрити головне меню

«Століття Якова» — український історичний міні-серіал з 4-х серій, створений телеканалом «1+1», екранізація однойменного роману Володимира Лиса. Роман, за мотивами якого була відзнята картина, є лауреатом української премії «Коронація слова»[1].

Століття Якова
Century of Jacob
Століття Якова (постер).jpg
Тип міні-серіал
Жанр Драма
Історія
Тривалість серії ~50 хв
Компанія 1+1 медіа
Сценарист Андрій Кокотюха
Режисер Бата Недич
На основі роман Володимира Лиса Століття Якова
Оператор Ігор Іванов
Художник Сергій Бржестовський, Ірина Гергель (художник по костюмах)
Продюсери Олена Васильєва
Вікторія Лєзіна
Олена Єремєєва
У головних ролях Роман Луцький (молодий Яків),
Станіслав Боклан (старий Яків)
Людмила Загорська
Олег Примогенов
Андрій Самінін
Наталя Доля
Олександр Печериця
Ганна Топчій
Женя Лебедин
Країна-виробник Україна Україна
Мова оригіналу основна: українська
епізодично: російська, польська, німецька
Перша поява 2016
Кількість сезонів 1
Кількість серій 4
Посилання

Зміст

СюжетРедагувати

Не кожному щастить дожити до свого вікового ювілею. Головному герою, простому українському селянинові, довелося усього побачити на своєму довгому віку – і доброго, і такого, про що лише мріяти можна. А ще на його долю випало таке, чого й ворогові не побажаєш… Фільм – це надзвичайно хвилююча романтична драма кохання сільського парубка Якова, що розпочалася ще під час польського володарювання в Західній Україні і тривала до наших днів, основана на справжніх подіях, правдивій історії. Стрічку знято за однойменним романом українського письменника Володимира Лиса. [2]

Частина перша. «Уляна»Редагувати

У селі Загоряни з'являється дівчина Олена. Вона заходить до хати столітнього діда — Якова Меха. Дівчині стає погано, виявляється, що у неї ломка від наркотиків. Дід вирішує прихистити наркоманку. За своє столітнє життя волинський селянин пережив кохання, війну, втрати — він не судить людей. Дівчина змушує Якова пригадати свою далеку молодість. З дитинства він був закоханий в Уляну, проте батьки вирішили видати її заміж за хлопця із заможної родини. Та їхнє кохання не минулося безслідно. Не в силах повернути кохану, Яків їде із села та вступає до Війська Польського.

Частина друга. «Зося»Редагувати

Оля погрожує вигнати приблуду-наркоманку, яка оселилася у діда Якова. Дівчина знайшла у хаті альбом старих фотографій та побачила на світлинах гарну панянку. І змусила діда пригадати події 1935 року, коли він познайомився із польською шляхтянкою Зосею. Через своє захоплення Яків знову втрапив у неприємності. Та ця жінка вирішила стати його долею.

Частина третя. «Війна»Редагувати

Правнук Якова Валік зібрався добровольцем на війну. Дід подарував йому оберіг, з яким сам колись пройшов Другу світову. Медальйон Якову передав колишній чоловік Зосі у німецькому полоні. Тиміш, брата якого забили поляки у в'язниці, пішов до націоналістичного підпілля, боротися з поляками. З полону Мех повернувся додому, та у Загорянах вже була нова — радянська влада. Люди почали зникати. Тимоша заарештували за листівки, які він мав вдома. Німеччина напала на Радянський Союз, енкаведисти, тікаючи вирішили без суду розстріляти Тимоша та інших в'язнів.

Частина четверта. «Фінал»Редагувати

По Олену приїхав Ростислав. Він називається її «хазяїном». Дівчина винна йому гроші. Дід пообіцяв віддати йому борг замість Оленки і повів Ростика до водоймища, де у молодості закопав зброю. Дід розриває «клад» і вбиває Ростислава… У далекому 1945 після втечі з німецького концтабору Якова рятують і він потрапляє до радянського шпиталю, вилікувавшись, повертається додому. У Загорянах знову радянська влада. Мех записується до колгоспу. Тиміш переховується у лісі, а Уляна у повстанців за зв'язкову. Якось вона занедужала та попросила Якова віднести послання замість неї. У цю ніч, коли Яків йде до лісу, нібито «Бандерівці» вчиняють страшне вбивство у селі: вбивають жінку і дітей Якова, живою залишається лише Ольга. Це вбивство вчинили місцеві посіпаки НКВС. Ольга по голосу впізнає одного із них — давнього батькового товариша по службі, Романа. Яків мститься за вбивство сім'ї… Далі біля могили Зосі на кладовищі до Меха приходить Уляна. Вона тільки-но вийшла з радянської тюрми. Вони довго говорять… Вже у наші дні пан Яків Мех святкує своє сторіччя! На його день народження повертається його правнук з війни і приїжджають усі його родичі. Його дочка Ольга нарешті називає його татом. Фільм завершується тим, що дід Яків озирається на Улянчину сусідську хату і згадує своїх Зосю та Уляну…

Тож, «Століття Якова» — це адаптований серіал про історію волинського селянина на тлі історії цілої країни, посеред епох, подій і течій минулого й сучасного. В основі сюжету драматичні події життя Якова, пов'язані з кровопролитною війною, німецькими та радянськими окупантами, польською армією Крайовою, польсько-українськими міжусобицями, українськими партизанами, УПА. Але головний герой хотів лише одного — жити. Обробляти рідну землю, ростити любих дітей і кохати…

ВиробництвоРедагувати

Зйомки фільму відбувалися навколо Києва, у Бориспільському та Макарівському районах.[3]

До саундтреків фільму увійшли пісні «Океану Ельзи» «Не йди» та Христини Соловій «Під облачком».[4]

АкториРедагувати

Роль Актор / Акторка Примітка
Яків Платонович Мех (молодий) Роман Луцький селянин, що прожив 100 років, головний герой
Яків Платонович Мех (літній) Станіслав Боклан селянин, що прожив 100 років, головний герой
Уляна (молода) Ганна Топчій кохана Якова, дружина Тимка
Уляна (літня) Наталя Доля кохана Якова, дружина Тимка
Тиміш Олександр Печериця чоловік Уляни. За радянської влади йде у підпілля
Зося Мех Людмила Загорська дружина Якова, польська шляхтянка
Ольга Тамара Морозова дочка Зосі, прийомна дочка Якова
Оленка Наталка Денисенко дівчина, що приходить до хати Якова
Роман Олександр Попов давній товариш по службі Якова, вбивця його сім'ї
Свекор Уляни Олег Примогенов
Кшиштоф Андрій Самінін колишній чоловік Зосі
Ростислав Олексій Череватенко великий ділок

ВідгукиРедагувати

Автор роману «Століття Якова» Володимир Лис у своєму відгуку на фільм зазначив, що у фільмі спрощено багато сюжетних ліній, хоча він є динамічним. Також він зауважив, що у фільмі зникло використання діалекту Західного Полісся, а також церква не схожа на поліську — тоді як на Поліссі церкви фарбували, храм у фільмі дерев'яний. Автор відзначив, що фільм його зацікавив, хоча деякі сцени змінено, а також що виконавець головної ролі Станіслав Боклан вже можливо досяг плану Ступки.[5]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати