Вікіпедія

Стеф Вертхаймер

ізраїльський політик

Стеф (Зеев) Вертха́ймер (нім. Stef Wertheimer, івр. סטף ורטהיימר‎; нар. 16 липня 1926, Кіппенгайм, Німеччина) — ізраїльський підприємець і громадський діяч. Мільярдер, створювач промислових парків у Галілеї та Негеві, депутат кнесету 9-го скликання (від фракції ДАШ), лауреат Премії Ізраїля за 1991 рік.

Стеф Вертхаймер
Народився 16 липня 1926(1926-07-16)[1] (97 років)
Кіппенгайм
Країна  Ізраїль
 Німеччина
Діяльність політик, промисловець
Знання мов іврит і їдиш
Заклад Rafael Advanced Defense Systems і ISCAR Metalworkingd
Посада депутат Кнесету[d][1]
Партія Democratic Movement for Changed, Movement for Change and Initiatived, Shinuid, Centre Partyd і Ха-Тнуаd
Конфесія юдаїзм
Родичі Maya Wertheimerd
У шлюбі з Lynn Holsteind
Діти Eitan Wertheimerd
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вертхаймер.

Біографія ред.

Стеф Вертхаймер народився в Кіппенгаймі в Німеччині в 1926 році. В 1937 році його сім'я, рятуючись від нацистського режиму, іммігрувала в підмандатну Палестину. Стеф навчався в тель-авівській школі «Нордау», але в 14 років був виключений через бійки, середню освіту так і не отримав. Він знайшов роботу в майстерні з ремонту фотоапаратів, потім працював у магазині продавцем оптичної техніки. В 1943 році Стеф пішов у добровольці в британські збройні сили, ставши техніком з ремонту оптики на базі ВВС в Бахрейні. Вернувшись після війни в Палестину, він вступив в «Пальмах» та закінчив льотні курси, після чого працював в підпільній майстерні, конструюючи зброю, а в 1948 році приєднався до диверсійного підрозділу «Іфтах» у складі «Пальмахіму».

В 1952 році Вертхаймер створив в Нагарії фірму «Іскар» (івр. ‏ישקר‏‎), почавши розробляти та випускати ріжучі інструменти з супертвердих сплавів. Пізніше, в 1968 році, коли Франція, яка поставляла Ізраїлю турбіни для авіаційних двигунів, ввела ембарго, Вертхаймер заснував нову компанію — «Технологіят Лахавім», і зумів замінити імпортні деталі для ізраїльських ВВС власного виробництва. В 1982 році з його ініціативи був створений промисловий парк Тефен в Галілеї, і в подальшому Вертхаймер активно брав участь в створені промзон в Галілеї та Негеві, а також в Туреччині. Він також заснував поселення Кфар-Врадім в Галілеї, перше населення якого складалося з працівників його підприємств.

В середині 70-х років Вертхаймер зацікавився політикою і став одним з засновників Демократичного руху за зміни (ДРЗ). Коли нова партія успішна виступила в 1977 році на виборах в кнесет, Вертхаймер став депутатом, після розколу в русі ДРЗ та залишився в рядах фракції «Шинуй». В кнесеті він входив в комісію по іноземним справам та оборони і по економіці, проте, по його словам, швидко дійшов до висновку, що як промисловець-бізнесмен може принести суспільству набагато більше користі, ніж як політик.

В 2006 році було об'явлено про покупку 80 % акцій компанії «Іскар» Ворреном Бафотом. Розмір угоди склав 4 млрд доларів, та Вертхаймер, чий особистий капітал уже до кінця 2005 року складав 2,4 млрд доларів, офіційно став після його найбагатшим ізраїлітянином. Залишок акцій «Іскару» був викуплений Бафотом у сімейства Вертхаймера за два мільярди доларів в 2013 році. Через рік 51 % акцій «Технологіят Лахавім» було продано американському концерну Pratt & Whitney; вартість та умови угоди не оприлюднювалася, але оцінюються в сотні мільйонів доларів.

План Маршала для Близького Сходу ред.

Вертхаймер є ініціатором та прихильником ідеї «Плану Маршала на Близькому Сході» — його концепція полягає у використані промисловості для створення гідної навчальної системи, створення нових робочих місць, подолання бідності та підвищення доходу на душу населення для тих, хто живе на Близькому Сході.

У 1990-х він розробив плани індустріального парку в Рафах, в Газі. Палестинські та ізраїльські уряди запропонували йому підтримку, однак за тиждень перед початком церемонії відкриття та застосування плпну почалася (Друга Інтифада), і його виконання було відкладено на невизначений термін.[2]

У 2002 році він виступав перед Палатою представників Сполучених Штатів і доводив до загалу про «новий план Маршалла», у якому виступає за фінансування США для відродження Близького Сходу шляхом постійних капіталовкладень, спрямованих на розвиток торгівлі, створення робочих місць та вільної економіки в регіоні.[3] Бачення Вертхеймера передбачає будівництво ще 100 нових промислових парків, в яких будуть працювати та задіяні як ізраїльтяни та палестинці. Вертхаймер не обмежує свою ідею Ізраїлем, має плани і в Туреччині та Йорданії.[4] Сам він висловлюється так: "Мій план Маршалла побудований на допомозі від західних країн і зміцнення Близького Сходу, з метою досягти миру та спокою. Якщо згоди буде досягнуто, парки можуть ввійти в епоху, коли виробництво, експорт, освіта та висока якість життя можуть замінити тероризм та бідність ".[4]

Сім'я ред.

Стеф Вертхаймер одружений, у нього четверо дітей. Старший син Стефа, Ейтан Вертхаймер — колишній генеральний директор «Іскару» і власник найбільшого в Ізраїлі кінного заводу.

Ідеологічні позиції ред.

Стеф Вертхаймер — переконаний прихильник мирної ідеї арабо-ізраїльського існування. Згідно його уявлень, вирішити арабо-ізраїльський конфлікт може створення додаткових місць роботи та економічне процвітання.. В руслі цієї ідеї він в 2002 року звернувся до Конгресу США із проектом «плана Маршалла для Близького Сходу», який передбачав американські фінансові вливання в розвиток виробництва в цьому регіоні. Сам Вертхаймер в 2013 році відкрив в арабонаселоному Назареті парк високих технологій — першу структуру цього типу в арабському секторі Ізраїлю — и виступає із ініціативою створення спільних підприємств із Йорданією, Ліваном.

Хоча створені Вертхаймером підприємства базуються на передових технологіях, він не розділяє позицію, згідно якою Ізраїль повинен сконцентруватися на виробництві хай-теку та надати виробництво країнам з більш дешево робочою силою. Вертхаймер наводить на приклад країни, які змогли перебудувати своє традиційне виробництво таким чином, щоб успішно конкурувати з дешевою китайською продукцією — Північну Корею, Німеччину, Фінляндію та Швейцарію. На початок 2015 року тільки на підприємствах «Іскар» в Ізраїлі працювали понад 3000 працівників (і більше 12 тисяч в усьому світі). Сам Верхаймер ще з 1970-х років приділяє увагу покращення систем професійної освіти. Так він посприяв розширенню мережі технічних училищ ОРТ, а в промисловій зоні Тефен заснував вище інженерне училище.

Визнання діяльності ред.

В знак визнання заслуг Стефа Вертхаймера йому, на дивлячись на незакінчену середню освіту, присвоїли почесне докторське звання і ступінь хайфського Техніону та  університету ім. Бен-Гуріону в Беер-Шиві. В 1991 році він став лауреатом Премії Ізраїлю, а в 2008 році був удостоєний Медалі Бубера-Розенцвейга за свої зусилля по досягненню миру шляхом розвитку економіки.

У 2008 році він отримав медаль «Бубер-Розенцвейг».

Примітки ред.

  1. ↑ а б חה"כ זאב (סטף) ורטהיימר — Кнесет.
  2. ↑ Giving Galilee a Foothold in Industry, New York Times, 18 May 2006.
  3. ↑ Marshall Plan for Middle East [Архівовано 1 листопада 2007 у Wayback Machine.] News Advisory, U.S. House of Representatives, Committee on International Relations, 22 July 2002.
  4. ↑ а б Stef Wertheimer's New Middle East [Архівовано 7 жовтня 2008 у Wayback Machine.] Israel21c, 11 January 2004(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стеф_Вертхаймер&oldid=37585063