Стефанія Марацінеану
Стефанія Марацінеану (рум. Ștefania Mărăcineanu, 18 червня 1882—1944) — румунська вчена-фізик.
| Стефанія Марацінеану | |
|---|---|
.png) | |
| Народилася |
18 (30) червня 1882[2] Бухарест, Румунське королівство |
| Померла |
15 серпня 1944[1] (62 роки) Бухарест, Румунське королівство |
| Поховання | цвинтар Беллу |
| Країна |
 Румунія |
| Діяльність | фізик, хімік, вчителька |
| Галузь | радіоактивність[2] |
| Alma mater | Бухарестський університет, Сорбонна[2] і Central School in Bucharestd |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук[2] |
| Науковий керівник | Марія Склодовська-Кюрі |
| Заклад | Інститут Кюрі, Паризька обсерваторія і Бухарестський університет |
| Членство | Румунська академія наук[d][3] |
| Сайт | stefania-maracineanu.ro |
Біографія ред.
З особистого життя вченої відомо лише, що її дитинство не було щасливим. Марацінеану здобула свій ступінь фізичних та хімічних наук у 1910 році та почала викладати в Центральній школі для дівчат в Бухаресті[4]. Потім вона поїхала до Парижу, щоб проводити дослідження в Інституті радію разом з Марією Кюрі на період з 1919 по 1926 роки, де, крім того, здобула звання доктора філософії у 1924 році. В Інституті радію Марацінеану досліджувала період напіврозпаду полонію та вигадувала методи вимірювання альфа-розпаду. Завдяки цій діяльності вона переконалась, що радіонукліди можуть формуватись з атомів під впливом альфа-променів полонію; це спостереження у 1935 році принесе Нобелівську премію Ірен Жоліо-Кюрі[5]. Вона також досліджувала можливість радіоактивності, викликаної сонячним промінням; в цій праці змагались й інші дослідники.
Марацінеану влаштувалась працювати до Паризької обсерваторії до 1930 року, після чого повернулась до Румунії та досліджувала зв'язок між радіоактивністю та дощем, і дощем та землетрусами[6]. Вона померла у 1944 році, хоча точні дата й причина смерті досі невідомі.
Вона стверджувала, за підтримки Румунської наукової академії, що відкрила наведену радіоактивність та що заслуговує розділити Нобелівську премію з Ірен Кюрі, що, таким чином, привело до її ізоляції від іноземного наукового світу.
Джерела ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г https://www.google.com/doodles/stefania-maracineanus-140th-birthday
- ↑ https://web.archive.org/web/20140306173419/http://www.aos.ro/site_mod_eng/2010/Primapagina/membriASR.pdf
- ↑ Marelene F. Rayner-Canham; Geoffrey Rayner-Canham (1997). A Devotion to Their Science: Pioneer Women of Radioactivity. Chemical Heritage Foundation. с. 87—91. ISBN 0941901157. Процитовано 3 листопада 2014.
- ↑ Ibrahim Dincer; Călin Zamfirescu (2011). Sustainable Energy Systems and Applications. Springer Science & Business Media. с. 234. ISBN 0387958614. Процитовано 3 листопада 2014.
- ↑ Marilyn Bailey Ogilvie[en]; Joy Dorothy Harvey[en] (2000). The Biographical Dictionary of Women in Science: L-Z. Taylor & Francis. с. 841. ISBN 041592040X. Процитовано 3 листопада 2014.