Стефанів Зенон
Стефанів Зенон Петрович (22 липня 1902, с. Топорівці — 10 січня 1976) — історик українського війська і журналіст, дійсний член НТШ (з 1954), родом з Городенківського повіту (Галичина), брат Гната Стефаніва. На еміграції в Німеччині, з 1949 року у США, помер у Ньюарку. Автор праць з історії українського війська, статті і гасла в «УЗЕ» та «ЕУ 2», спогади («Від Слав'янська до Тухолі», 1937) і розвідки «Українські збройні сили 1917—1920 pp.» (1934), «Українське Вільне Козацтво» (1935), «Коротка історія українського війська» (1938), співредактор «Історії українського війська» (видання І. Тиктора, 1936).
| Стефанів Зенон | |
|---|---|
| Народився |
10 січня 1902 Топорівці, Городенківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Помер | 10 січня 1976 (74 роки) |
| Діяльність | історик |
| Галузь | історія[1], Військова історія[1] і війська[1] |
| Знання мов | українська[1] |
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Вітенко М. Стефанів Зенон Петрович // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 499-500. ISBN 978-966-2067-65-1
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |