Стеренок Валентин Павлович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Стерено́к Валенти́н Па́влович (нар. 4 квітня 1934, Кронштадт - 18 грудня2018) — музикант, композитор. Член Національної всеукраїнської музичної спілки з 1992 р. Член Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка з 1992 року[1].

Стеренок Валентин Павлович
Народився4 квітня 1934(1934-04-04)
Кронштадт, Ленінград, РСФРР, СРСР
Помер18 грудня 2018(2018-12-18) (84 роки)
Країна Україна
Діяльністьмузикант
Alma materХарківський інститут культури

Життєпис

ред.

Народився 4 квітня 1934 р. в м. Кронштадт. У 1946 році сім'я Стеренків переїжджає в Херсон, на батьківщину батьків.

Закінчив Херсонське музичне училище і в 1952 році влаштовується музикантом в обласну філармонію. За 10 років працював баяністом, акомпаніатором, був концертмейстером, художнім керівником. Одночасно завершив навчання в Харківському інституті культури.

Прийняв запрошення у Волзький народний хор, де, завдяки підтримці композитора Григорія Пономаренка, почав писати пісні. Вони постійно звучать у конкурсних програмах у виконанні професійних і самодіяльних солістів. Так, у Дніпропетровську на І Всесоюзному конкурсі естрадної пісні (1971 р.) за свою пісню «Северные лани» у виконанні симфонічного оркестру (керівник Юрій Силантьєв) В. Стеренок одержав диплом. А в черговому Московському конкурсі була відзначена пісня «В огне закалялась сталь». Диплом композитору вручив особисто маршал І. Баграмян. За півстоліття творчої діяльності В. Стеренок був володарем всіляких призів і нагород, лауреатом багатьох фестивалів — і всесоюзних, і міжнародних.

Акомпанував народній артистці Росії Людмилі Зикіній, солісту Большого театру Михайлу Кисельову. Брав участь у концертній програмі «Зірки України».

Чотири роки (з 1960 по 1964) проходив службу баяністом в ансамблі Південної групи військ у Будапешті.

Згодом працював у місті алмазодобувачів ― Мирному, де був директором школи мистецтв і депутатом міськради.

Повернувся до Херсонщини, записав багато пісень для місцевого радіо. Крім місцевих співаків: Народного артиста України Віктора Гурби, Зінаїди Колісніченко, Народної артистки України Наталії Лелеко, він підтримував творчі зв'язки зі співаками інших регіонів та навіть держав.

Наприклад, мешканка Луганщини Галина Мурзай — народна артистка України — перша виконавиця пісні «Поземка» В. Стеренка. Також його пісні присутні в репертуарі таких відомих виконавців як: народний артист України Харіс Ширінський, соліст Херсонської філармонії Михайло Дядченко та багатьох інших[1].

Писав пісні на вірші багатьої херсонських компзиторів, зокрема : Л. Куліш («Вишенька»), М. Братан («Голуби над батьківською хатою», «Два жадання»), В. Кулик («Таврійська сторона»), В. Шаройко, Марка Боянжу («Юність трудова», романс «Скрипка» — цей романс вперше виконала народна артистка України Наталія Лелеко), О. Сердюк та інші. Завдяки знайомству з поетесою Наталією Коломієць із Голої Пристані написано чимало пісень, таких як «Волиняночка», «Як же кума не любити», «Мій краю степовий».

Вийшло декілька пісенників — «Моя пісня до тебе летить», «Чиста криниця», два збірника для дітей. Пісня, написана з А. Дунаєвим «Я народилась в Таврійському краї», стала музичною візитною карткою Херсонщини, а «Пісня про сало» відразу ж полюбилась народові.

Творчий доробок

ред.

У творчому доробку композитора близько 200 пісень та понад 100 інструментальних творів[1]. Частина з них опублікована у збірках: «Моя пісня до тебе летить» (Херсон: Просвіта, 2002)[2], «Чиста криниця» (Херсон: Полі-Друк, 2008), «Дитячі пісні» (Херсон: Полі-Друк 2004) та багатьох інших[3].

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в Олексюк, Олег (13 лютого 2019). Валентин Стеренок — степовий жайвір музичної Херсонщини (PDF). slovoprosvity.org (укр.). № 6(1006). Газета «Слово Просвіти». с. 5. Процитовано 1 липня 2024.
  2. СТЕРЕНОК В. МОЯ ПІСНЯ ДО ТЕБЕ ЛЕТИТЬ. art.lib.kherson.ua (укр.). ВІДДІЛ МИСТЕЦТВ. ХОУНБ ІМ. ОЛЕСЯ ГОНЧАРА. 2002. Процитовано 30 червня 2024.
  3. Стеренок Валентин Павлович. art.lib.kherson.ua (укр.). ВІДДІЛ МИСТЕЦТВ. ХОУНБ ІМ. ОЛЕСЯ ГОНЧАРА. Процитовано 30 червня 2024.