Зикіна Людмила Георгіївна
Людмила Георгіївна Зикіна (рос. Людмила Георгиевна Зыкина; 10 червня 1929, Москва, СРСР — 1 липня 2009, Москва, Російська Федерація) — радянська и російська співачка, виконавиця російських народних пісень, романсів, естрадних пісень. Герой Соціалистичної Праці (1987), народна артистка СРСР (1973), лауреат Ленінської (1970) и Державної премії РРФСР імені М. І. Глінки (1983). Кавалер двох орденів Леніна (1979, 1987). Художній керівник і солістка Державного академічного російського народного ансамблю «Россия» (1977—2009).
Зикіна Людмила Георгіївна | |
---|---|
рос. Людмила Зыкина | |
Основна інформація | |
Дата народження | 10 червня 1929[1][2] |
Місце народження | Москва, СРСР[1] |
Дата смерті | 1 липня 2009[3][2][4] (80 років) |
Місце смерті | Москва, Росія |
Причина смерті | інфаркт міокарда |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Роки активності | з 1947 |
Громадянство | СРСР і Росія |
Професії | акторка, співачка, вчителька музики |
Освіта | Державний музично-педагогічний інститут імені М. М. Іпполітова-Іванова і Російська академія музики імені Гнесіних |
Співацький голос | мецо-сопрано |
Інструменти | гітара, баян і вокал[d] |
Жанри | естрада, народна музика, романс і російська народна пісняd |
Лейбли | Мелодія |
Нагороди | |
Автограф | |
Файли у Вікісховищі |
Репертуар Людмили Зикіної нараховував більш ніж 2 тисячі співочих творів.
Життєпис
ред.Людмила Зикіна народилася 10 червня 1929 року в Москві в сім'ї робітників. У роки німецько-радянської війни працювала токарем на Московському верстатобудівному заводі ім. Серго Орджонікідзе. Була удостоєна почесного звання «Заслужений орджонікідзівець». Після війни працювала санітаркою в підмосковному військовому госпіталі, а потім швалею в лікарні імені Кащенка.
Творча біографія почалася 1947 року з участі у Всесоюзному конкурсі молодих виконавців, після якого її прийняли в Державний академічний російський народний хор імені М. Ю. П'ятницького.
1960 року Зикіна почала сольну кар'єру, а 1977 року створила Державний академічний російський народний ансамбль «Росія».
Репертуар співачки складався з двох тисяч пісень. Альбоми Зикіної розійшлися загальним накладом шість мільйонів примірників. Співачка також написала три книги, в яких описала подробиці своєї творчої біографії — 1975 року була видана «Пісня», 1987 — «На перехрестях зустрічей», 1998 — «Тече моя Волга».
Зикіна була дуже популярна і в багатьох країнах СНД, особливо в Азербайджані, де вона виступала кілька разів. 1972 року Гейдар Алієв, перебуваючи тоді на посаді 1-го секретаря ЦК КП Азербайджану, привітав відому співачку із званням Народна артистка Азербайджанської РСР.
Людмила Зикіна виконала такі популярні пісні: «Течёт река Волга[ru]» (композитор — Марк Фрадкін, поет — Лев Ошанін), «Оренбургский пуховый платок» (композитор — Григорій Пономаренко, поет — Віктор Боков), «На побывку едет» (композитор — Олександр Аверкін, поет — Віктор Боков), «Поклонимся великим тем годам» (композитор — Олександра Пахмутова, поет — Михайло Львов), «Калина во ржи» (композитор — Олександр Білаш, поет — Володимир Федоров), «Я лечу над Россией», «Растёт в Волгограде берёзка» (композитор — Г. Пономаренко, поет — Маргарита Агашина), «Киев — красное солнышко» (композитор — Олександра Пахмутова, поет — Микола Добронравов)[5] і багато інших.
Див. також
ред.- 4879 Зикіна — астероїд, названий на честь співачки.
Примітки
ред.- ↑ а б Зыкина Людмила Георгиевна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ http://www.turkishweekly.net/news/82889/-ussr-people-s-artist-lyudmila-zykina-died-.html
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Киев - Красное Солнышко на YouTube
Посилання
ред.- Персональний сайт
- Людмила Зикіна [Архівовано 6 січня 2009 у Wayback Machine.] на peoples.ru