Вікіпедія

Степан Книш

церковний діяч, священник УГКЦ
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Книш.

Степан Книш (30 липня 1898, Тернопіль — після 1 травня 1944[1], Саратовська область) — український греко-католицький священник, освітній діяч, жертва радянських репресій. Слуга Божий.

Слуга Божий
о. Степан Книш
Книш Степан Миколайович
Народився30 липня 1898(1898-07-30)
Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Померпісля 1 травня 1944
Саратовська область, СРСР
Країна ЗУНР
 Польська Республіка
Національністьукраїнець
Місце проживанняНивиці
Діяльністьсвященник, педагог
Alma materЛьвівська духовна семінарія
Посадаадміністратор парафії с. Нивиці
Військове званняпідхорунжий УГА
Термін1936-1940
Попереднико. Петро Казанівський
Наступнико. Богдан М. Горбачевський
КонфесіяУкраїнська греко-католицька церква
РідКниші
БатькоМикола
МатиПелагія
У шлюбі зСтефанія Скоморовська
ДітиБогдан, Роман, Дарія

Життєпис

ред.

Степан Книш народився 30 липня 1898 року в м. Тернопіль у міщанській сім'ї Миколи Книша і його дружини Пелагії. Початкову освіту (4 класи) здобув у школі вправ при Тернопільській чоловічій учительській семінарії у 1905–1909 роках і продовжив навчання у Тернопільській українській гімназії, яку після декількох перерв закінчив у 1918 році. Іспит зрілості склав 23 травня 1919 року в Станиславові[2].

Із постанням Західноукраїнської Народної Республіки вступив у ряди Української галицької армії. Служив спочатку при відділі постачання в Тернополі і Станиславові, а коли УГА перейшла через Збруч опинився на фронті. Був поранений під Старокостянтиновом, а після одужання, у ранзі підхорунжого призначений до стаційної команди в Проскурові, Жмеринці та Роздільній. У травня 1920 року УГА була роззброєна поляками і Степан Книш опинився у військовому таборі для інтернованих у Тухолі, звідки звільнений у березні 1921 року[2]. Восени 1921 року вступив до Львівської духовної семінарії, де навчався впродовж 1921–1925 років[3].

30 серпня 1926 року в с. Топорів повінчався з дочкою священника Стефанією Скоморовською[2] і 8 травня 1927 року митрополитом Андреєм Шептицьким в соборі Святого Юра у Львові був висвячений у священничий сан[3]. Працював на парафіях Бродівщини в с. Станіславчик (адміністратор 1927–1932) і Висоцьке (адміністратор 1932–1936)[4], а з 1936 року був адміністратором парафії в селі Нивиці із прилученими селами Пустельники і Майдан Старий на Радехівщині[5]. Всюди, де о. Степан Книш був на парафіях, гідно виконував свої душпастирські обов'язки, піклувався про духовність своїх вірних, дбав про розвиток читальні «Просвіти», громадсько-політичної свідомості селян. Постійно робив датки на «Рідну школу», Товариство охорони воєнних могил, Українського крайового товариства опіки дітей та інших національних інституцій[3].

25 травня 1940 року о. Степан Книш був заарештований НКВС і ув'язнений спочатку в ізоляторі районного відділу НКВС у Лопатині, а потім переведений у тюрму № 2 (на Замарстинові) у Львові. Особливою нарадою при НКВС СРСР 29 березня 1941 року засуджений до 8 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Покарання відбував у Саратовській області[3]. Останній лист до родини написав 1 травня 1944 року зі шпиталю в селі Богаєвка Ворошиловського району (нині Саратовський район) Саратовської області. Про дату і місце смерті о. Степана Книша нічого не відомо.

Беатифікаційний процес

ред.

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Степана Книша до лику блаженних[6].

Примітки

ред.
  1. ↑ Головин Б. Книш Степан Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 99. — ISBN 966-528-199-2.
  2. ↑ а б в ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 461: Особова справа священика Книша Степана, арк. 6 — Перебіг життя.
  3. ↑ а б в г Гуцал, Петро (31.08.2018). Слуга Божий Степан Книш. www.svoboda.te.ua (укр.) . Процитовано 11.04.2020.
  4. ↑ Knyš Stefan // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — С. 196. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  5. ↑ Nyvyci // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 1 : Адміністрація і парохії. — С. 514. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  6. ↑ “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Процитовано 11 квітня 2020.

Джерела

ред.
  • Головин Б. Книш Степан Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 99. — ISBN 966-528-199-2.
  • Гуцал П. Блаженний отець Степан Книш // Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга п'ята / упор. О. Г. Бажан, Є. О. Гасай, П. З. Гуцал. — Тернопіль: ТзОВ «Тернограф», 2018. — С. 60—62.
  • Книш Степан Миколайович // Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга п'ята / упор. О. Г. Бажан, Є. О. Гасай, П. З. Гуцал. — Тернопіль: ТзОВ «Тернограф», 2018. — С. 85.
  • Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
  • Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Степан_Книш&oldid=39109172