Степаніщев Михайло Тихонович

Миха́йло Ти́хонович Степані́щев (рос. Михаил Тихонович Степанищев; 29 листопада (12 грудня) 1917(19171212) — 8 вересня 1946) — радянський військовий льотчик-штурмовик, учасник Другої світової війни, гвардії майор. Двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945).

Михайло Тихонович Степаніщев
рос. Михаил Тихонович Степанищев
Михаил Тихонович Степанищев.jpg
Народження 29 листопада (12 грудня) 1917(1917-12-12)
Перше Колесово
Смерть 8 вересня 1946(1946-09-08) (28 років)
Барановичі
Поховання Барановичі
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ штурмова авіація
Освіта Луганське вище військове авіаційне училище штурманів (1938)
Роки служби 1933–1946
Звання CCCP air-force Rank major infobox.svg Майор авіації
Формування 76-й гвардійський штурмовий авіаційний полк
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Богдана Хмельницького III ступеня Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня

БіографіяРедагувати

Народився 29 листопада (12 грудня) 1917(19171212) року в селі Перше Колесово (нині Задонський район Липецької області) в селянській родині. Росіянин. Трудову діяльність розпочав у 1930 році скотарем і пахарем у рідному селі. У тому ж році переїхав в Україну, на Донеччину. У 1932 році закінчив 7 класів і гірничо-промислове училище в Кадіївці. Працював електрослюсарем на шахті. З 1935 року працював на Ворошиловградському паровозобудівному заводі, навчався у аероклубі.

До лав РСЧА призваний у 1937 році. У 1938 році закінчив Ворошиловградську військову авіаційну школу пілотів. Проходив військову службу у стройових частинах ВПС на Далекому Сході, в Одеському військовому окрузі.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. У складі 211-го бомбардувального (з травня 1942 року — штурмового) авіаційного полку воював на Південному і Південно-Західному фронтах, брав участь у оборонних боях на півдні Україні й на Донбасі. У червні 1942 року поблизу міста Барвінкове отримав контузію й до кінця року перебував у шпиталі. Протягом січня-березня 1943 року проходив перепідготовку в 10-му окремому навчально-тренувальному авіаційному полку 8-ї повітряної армії.

З березня 1943 року — командир авіаційної ланки, заступник командира ескадрильї, командир ескадрильї, штурман 76-го гвардійського штурмового авіаційного полку. Воював на Південному, 4-му Українському та 3-му Білоруському фронтах. Брав участь у звільненні Донбасу, Лівобережної України, Криму, Білорусі, Прибалтики, Східної Пруссії.

Всього за роки війни на бомбардувальнику Су-2 та штурмовикові Іл-2 здійснив 234 бойових вильоти.

По закінченні війни продовжив військову службу у ВПС СРСР на посаді штурмана 76-го гвардійського штурмового авіаційного полку в Білоруському військовому окрузі.

8 вересня 1946 року покінчив життя самогубством (застрелився). Похований у місті Барановичі Берестейської області Білорусі.

НагородиРедагувати

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1944 року за мужність і героїзм, виявлені у боях, гвардії майору Степаніщеву Михайлу Тихоновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3715).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року гвардії майор Степаніщев Михайло Тихоноваич нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 70/ІІ).

Також нагороджений чотирма орденами Червоного Прапора (17.08.1943, 03.07.1944, 02.11.1944, 02.04.1945), орденами Богдана Хмельницького 3-го ступеня (02.03.1945), Олександра Невського (22.10.1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (24.12.1943), медалями.

Пам'ятьРедагувати

Бронзове погруддя М. Т. Степаніщева встановлено у селі Хмелинець Задонського району Липецької області.

У містах Липецьк і Задонськ його ім'ям названо вулиці.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати