Стевенієла південна
| Стевенієла південна | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Steveniella satyrioides (Spreng.) Schltr., 1918 | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Стевенієла південна[1], стевеніела сатириовидна[2] (Steveniella satyrioides) — вид трав'янистих рослин родини орхідні (Orchidaceae), поширений у Криму, на півдні європейської Росії, у північній Туреччині, північному Ірані, Закавказзі.
Опис ред.
Багаторічна рослина (15)25–50 см заввишки. Рослина з цільними яйцюватими або овальними бульбами, з 2–4 ланцетними або довгастими листками, зосередженими при основі стебла, і великими квітками, зібраними в пряму досить нещільну китицю. Зовнішні листочки оцвітини зібрані в шолом до 1,8 мм довжиною, коричнево-пурпурові; губа біло-рожева, значно довша шолома, розділена на 3 лопаті[2].
Цвіте у квітні — травні, плодоносить в червні — липні. Розмножується насінням, яке проростає лише при наявності грибів-симбіонтів. Через зменшення комах-запилювачів насіння розвивається мало[3].
Поширення ред.
Поширений у Криму, на півдні європейської Росії, у північній Туреччині, північному Ірані, Закавказзі (Азербайджан, Вірменія та Грузія)[4][5].
В Україні вид зростає у світлих лісах — у зах. ч. ПБК і в передгір'ях Криму, зрідка[2].
Загрози й охорона ред.
Загрозами є висока спеціалізація запилення, порушення умов зростання внаслідок курортного та дорожнього будівництва, рекреаційного навантаження, зривання квітів на букети, викопування бульб[3].
Занесений до Червоної книги Україні в статусі «Зникаючий». Охороняється в Кримському і Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ, заказнику «Кубалач »[3].
Примітки ред.
- ↑ Steveniella satyroides // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 410. (рос.)(укр.)
- ↑ а б в Червона книга України. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Euro+Med Plantbase. Процитовано 12.05.2020. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 12.05.2020. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |