Стеван Христич
Стеван Христич (серб. Стеван Христић; 19 червня 1885, Белград, Королівство Сербія, нині Сербія — 21 серпня 1958, там же) — сербський композитор, диригент і педагог. Один із основоположників сучасної сербської композиторської школи і один з організаторів музичного освіти. Член Сербської академії наук і мистецтв (з 1950).
| Стеван Христич | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 19 червня 1885[1][2][…] |
| Місце народження | Белград, Королівство Сербія |
| Дата смерті | 21 серпня 1958[1][2][…] (73 роки) |
| Місце смерті | Белград, Федеративна Народна Республіка Югославія[4] |
| Поховання | Новий цвинтар |
| Громадянство | Сербія |
| Професії | композитор, диригент, педагог |
| Жанри | класична музика |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився в сім'ї дипломата Кости Христича який у свою чергу був сином відомого політика Ніколи Христича. Початкову музичну освіту здобув у Відні у Петара Стояновича (скрипка) і в Сербській музичній школі в Белграді у Цветко Манойловича (фортепіано) і Стевана Мокраняца (теоретичні предмети).
У 1904–1908 навчався в Лейпцизькій консерваторії у Штефана Креля, Р. Хофмана (теоретичні предмети) і Артура Нікіша (диригування).
У 1910 вивчав у Москві церковну музику під керівництвом Олександра Кастальського і в Римі під керівництвом Лоренцо Перозі.
Працював у Белграді. З 1908–1909 викладав в Сербській музичній школі. Диригентський дебют відбувся в 1912 в Національному театрі, чиїм директором Стеван Христич був у 1924–1934 і одночасно керував та диригував оркестром Белградського філармонічного товариства, брав участь у створенні відкритої в 1937 Музичної академії, де з моменту її заснування до 1950 був професором композиції та інструментування, а в 1943–1944 — ректором.
У 1952–1954 — голова Спілки композиторів Сербії, а в 1950–1953 — голова Спілки композиторів Югославії. Писав хори a cappella, церковну і дитячу музику; романси на вірші югославських поетів; музику до спектаклів і фільмів.
Твори ред.
- балет «Охридська легенда» / Охридска легенда (1947, Белград; 2-я редакція 1958 Москва[5])
- музична драма «Сутінки» / Сутон (1925; 2-я редакція 1954, Белград)
- рапсодія для фортепіано з оркестром (1944)
- ораторія «Воскресіння» / Васкрсење (1912)
- «Пісня свободи» для хору і оркестру / Песме слободі
- симфонічна поема «У селі» / На селу (1935)
- «Враневська сюїта» для камерного оркестру / Врањанска свита (1948)
- симфонічна фантазія для скрипки (1908)
- «Осінь» для хору / Јесен
- «Зірка» для хору
- «Дубровницький реквієм» для хору / Дубровачко реквіјем (1930)
Література ред.
- Музыкальный энциклопедический словарь / Гл. ред. Г. В. Келдыш. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — с. 606 — ISBN 5-85270-033-9
- Stevanu Hristicu in memoriam, «Zvuk», 1958, No 21-23.
- Ђуріћ-Клајн С., Історіjскі развоj Музичка Култура у Cpбіjі. — Београд, 1971, с. 120-26.
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б Discogs — 2000.
- ↑ https://web.archive.org/web/20160505073741/http://srpskoblago.rs/stevan-hristic/
- ↑ поставлений в Московському музичному театрі імені К. С. Станіславського та Вл. І. Немировича-Данченка]]
Посилання ред.
- Стеван Христич [Архівовано 22 листопада 2021 у Wayback Machine.] на Allmusic
- Стеван Христич на сайті КиноПоиск